Головуючий суду 1 інстанції - Колядов В.Ю.
Доповідач - Луганська В.М.
Справа № 431/5215/19
Провадження № 22-ц/810/32/21
13 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Луганської В.М.
суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.
за участю секретаря - Залюшного О.Г.
учасники справи:
позивач - Старобільська місцева прокуратура в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка є правонаступником прав та обов'язків ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк
апеляційну скаргу керівника Луганської обласної прокуратури на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Колядова В.О., за позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , правонаступником прав і обовязків якого є ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та повернення земельної ділянки площею 5,5827 га,
У вересні 2019 року Старобільська місцева прокуратура звернулася до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказала, що між Старобільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № б/н від 01.10.2010 року, який зареєстровано у Старобільському районному відділі при Луганській філії ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2010 року № 041042600031.
За умовами договору орендодавець на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2010 року № 466 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5827 га із земель державної власності, що розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді Старобільського району Луганської області.
Згідно п. 8 вище зазначеного договору, договір укладено на 49 років.
Земельна ділянка передається для організації та ведення фермерського господарства. Цільове призначення- землі сільськогосподарського призначення
Пунктом 30 вказаного договору оренди передбачено, що орендар має право передати земельну ділянку або його частину у суборенду без змін цільового призначення за попередньою згодою орендодавця і у випадках, передбачених ст. 8 Закону України «Про оренду землі».
Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05 грудня 2013 року укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано державним реєстратором Старобільської районної державної адміністрації 28.11.2016 року, згідно якого суборендодавець на підставі договору надає, а суборендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташовану за межами населених пунктів, які за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді Старобільського району, площею 5,5827 га, в тому числі рілля 5,5827 га з кадастровим номером 4425184000:04:02:001:0055.
За даними кадастрової карти України земельної ділянки з таким кадастровим номером не існує, оскільки кадастровий номер складає 19 цифр.
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме земельну ділянку площею 5,5827 га з кадастровим номером 4425185500:02:001:0230, яка була надана в оренду ОСОБА_1 , останній передав в суборенду ОСОБА_3 без попередньої на те згоди орендодавця.
Відповідно до інформації, наданої Старобільською районною державною адміністрацією від 27.12.2018 року № 01-16/2908 ОСОБА_1 до 01.01.2013 року до Старобільскої районної державної адміністрації з питання погодження суборенди не звертався.
Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14.01.2019 року № 10-12-0.10-242/2-19 за період з 01.01.2013 року по теперішній час ОСОБА_1 не звертався з питання узгодження передання в суборенду земельної ділянки, яку він орендує.
Відповідач порушив умови Договору оренди, положення ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», передавши в її суборенду на використання ОСОБА_3 без згоди власника.
Згідно пункту 9 та пункту 11 договору оренди, орендан плата встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 1810, 10 грн. Орендна плата вноситься у такі строки рівними частинами до 15 серпня та до 15 листопада кожного року.
Відповідно до інформації аданої Головним управліннмя Державної фіскальної служби у Луганській області за ОСОБА_1 рахується заборгованість, яка виникла у 2018 році та становить 4763, 80 грн.Вказане свідчить про порушення орендарем договору у відповідності до ст.24 Закону України «Про оренду землі». Крім того, підставою для розірвання договору є зміна цільового призначення земельної ділянки.
Подання позову саме прокуратурою обґрунтовано тим, що протягом тривалого часу будь-які заходи з метою розірвання договорів оренди та суборенди витребування земельної ділянки не вжито.
У зв'язку з цим просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 01.10.2010 року між Старобільською РДА та ОСОБА_1 , зареєстрований у Старобільському районному відділі при Луганській регіональній філії ДП «Центру ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2010 року за № 041042600031;
визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки б/н, укладений 05.12.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований державним реєстратором Старобільської РДА Луганської області 28.11.2016 року індексний номер 32586601; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 5,5827 га кадастровий номер 4425185500:02:001:0230, що відповідно до даних державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді Старобільського району, Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області; стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та повернення земельної ділянки площею 5,5827 га відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Луганська обласна прокуратура звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати вище зазначене рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що Старобільським районним судом Луганської області одержано позовну заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області 05.09.2019 року, про що свідчить штам на першій сторінці позовної заяви. На 17 аркуші позовної заяви зазначено, що обставини, на яких ґрунтується позов, підтверджуються доказами, одним з яких є копія договору оренди б/н від 01.10.2010 року.
Окрім того, на сторінці 19 позовної заяви вказано додатки до позовної заяви, серед яких зазначено і копію договору оренди б/н від 01.10.2010 на 2 аркушах.
Ухвалою судді Старобільського районного суду Луганської області Колядова В.Ю. від 13.09.2019 року про відкриття провадження у справі № 431/5215/19 підтверджено, що позовна заява керівника Старобільської місцевої прокуратури відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або для відмови у відкритті провадження у цивільні справі не вбачається.
Судом першої інстанції у судовому засіданні при постановленні ухвали про повернення позовної заяви 09.04.2020 року досліджувались усі письмові докази, наявні в цивільній справі, в тому числі і договір оренди б/н від 01.10.2010 року, укладений між Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 6 розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, у разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 1) у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів. Відповідальним працівником канцелярії Старобільського районного суду відповідний акт не складався, до Старобільської місцевої прокуратури не надходив.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26.10.2020 є необгрунтованим, оскільки договір оренди, умови якого порушено ОСОБА_4 передачею земельної ділянки в суборенду, підлягає розірванню. Проте, судом належної оцінки доводам прокурора в цій частині не надано, та зазначено в рішенні, що договір суборенди не суперечить положенням чинного законодавства щодо оренди земельної ділянки державної власності.
Відповідно до інформації, наданої Старобільською районною державною адміністрацією від 27.12.2018 року № 01-16/2908, ОСОБА_1 до 01.01.2013 року до Старобільської РДА з питання погодження суборенди не звертався.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14.01.2019 № 10-12-0.10-242/2-19 за період з 01.01.2013 року по теперішній час ОСОБА_1 не звертався щодо узгодження передачі в суборенду вищевказаної земельної ділянки, яку він орендує.
У зв'язку з наведеним, відповідач порушив умови Договору оренди, положення ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», передавши її в суборендне користування ОСОБА_3 без згоди власника.
Також судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора щодо такої підстави для розірвання договору оренди, як систематична несплата ОСОБА_1 орендної плати за земельну ділянку.
В матеріалах цивільної справи наявна інформація Головного управління ДФС у Луганській області від 14.01.2019 № 267/9/12-32-55-06, де зазначено, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість, яка виникла у 2018 році та становить 4763,80 грн, по договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру зраховується в Титарівській сільській раді Старобільського району.
Вказане свідчить про порушення орендарем умов договору та вимог ст. 24 Закону України «Про оренду землі». Невиконання відповідачем обов'язку сплачувати орендну плату у строк, визначений договором є підставою для розірвання договору.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 24 червня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості правонаступника прав і обов'язків відповідача ОСОБА_3 .
В судовому засіданні прокурором Луганської обласної прокуратури апеляційну скаргу підтримано, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.
В судове засідання представники Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, на адресу Луганського апеляційного суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які повідомлені про місце та час судового засідання у визначеному законом порядку.
Заслухавши учасників справи, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч.1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Рішення суду вказаним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що суду не було надано належно завіреної та і взагалі ніякої копії договору оренди земельної ділянки від 01.10.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та Старобільською РДА, тому у суду не має можливості дослідити в повному обсязі положення вказаного договору та його основні умови, щоб проаналізувати можливість передачі орендованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення в суборенду.
Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 уклав договір суборенди земельної ділянки від 05.12.2013 року з ОСОБА_3 , який є засновником та керівником фермерських господарств «СКІФ-АГРО», «ОБРІЙ-2010».
Відповідно до умов договору суборенди, ОСОБА_1 передає в довгострокове платне користування земельну ділянку площею 5,5827 га, в тому числі рілля 5,5827 га, сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташовану за межами населених пунктів, які за даними державного земельного кадастру враховуються в Титарівській сільській раді Старобільського району Луганської області.
Суд дійшов висновку, що договір суборенди не суперечить положенням діючого законодавства щодо оренди земельної ділянки державної власності, та положень ст. 8 ЗУ «Про оренду землі», не було змінено цільового призначення орендованої земельної ділянки та вона використовувалася в сільському господарстві, підстави для припинення права користування, які передбачені ст. 141 ЗК України відсутні.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають вимогам закону і встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 вказаного Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У даному випадку позивач порушує питання про розірвання спірного договору у зв'язку з невиконанням орендарем його обов'язків по сплаті орендної плати, що передбачено ст.32 Законом України «Про оренду землі» та зміна цільвого призначення земельної ділнки.
Згідно ст. 141 Земельного Кодексу України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Тобто, для того, щоб розірвати спірний договір оренди землі у даній справі необхідно встановити систематичність порушень зобов'язань орендаря по сплаті орендної плати (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду Об'єднаної палати Касаційного цивільного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.
Згідно ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Старобільської РДА від 16.04.2010року № 219 ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення для передачі в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років земельних ділянок орієнтованою площею 47, 98 га ріллі із земель запасу Титарівської (5,58 га) та Підгорівської (42,40 га) сільських рад, які за даними державного земельного кадастру враховуються в землях запасу за межами населених пунктів.
Розпорядженням голови Старобільської РДА Луганської області від 09.09.2010 року № 466 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном 49 років гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.
Надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 47,9789 га ріллі для ведення фермерського господарства, за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Підгорівській (42,3960 га) та Титарівській (5,5827 га) сільських радах. Рекомендовано укласти договір оренди земельної ділянки. (а.с. 23).
01 жовтня 2010 року між Старобільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі. Відповідно до п.2 вказаного договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5, 58827 га, у тому числі: рілля- 5, 58827 га.
Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди орендодавець земельної ділянки Старобільська райдержадміністрація передає орендарю - ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 5,5827 га ріллі ведення фермерського господарства, із земель державної власності, розташовані за межами населених пунктів, на території яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді.
Відповідно до п.8 договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року договір укладено на 49 років.
Пунктом 9 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 1810, 10 грн.
Пунктом 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада кожного року.
Згідно інформації Головного управління ДФС у Луганській області від 14.01.2019 року № 267/9/12-32-55-06 протягом 2016-2018 років згідно договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільські раді Старобільського району Луганської області ОСОБА_1 нараховано та ним сплачено такі суми: у 2016 році нараховано 4763,80 грн, сплачено - 4765 грн., у 2017 році нараховано 4763,80 грн, сплачено - 4763,80 грн, у 2018 році нараховано 4763,80 грн, не сплачено.
Тобто, орендар не виконав умови договору щодо сплати орендної плати за 2018 рік, яка згідно умовами договору повинна сплачуватися рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада кожного року, системно не сплачуючи її, за договором оренди землі від від 01 жовтня 2010 року, що є істотним порушенням договору та підставою для розірвання договору оренди землі.
Суд першої інстанції цим обставинам не дав правової оцінки, а лише послався на те, що в матеріалах справи відсутня копія договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Луганскій області , Старобільської районної державної адміністрації, прокурор до позовної заяви надав належно завірену копію договору оренди землі, що підтверджується матеріалами справи.
Судом встановлено, що відповідно до договору суборенди земельної ділянки від 05.12.2013 року ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 01.10.2010 року (реєстраційний № 541042600031) надає ОСОБА_3 в довгострокове платне користування земельну ділянку площею 5,5827 га, в тому числі рілля 5,5827га, з кадастровим номером 4425184000:04:02:001:0055 сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташовану за межами населених пунктів, які за даними державного земельного кадастру враховуються в Титарівській сільській раді Старобільського району Луганської області.
Відповідно до вказаного договору договір суборенди укладено на 40 років.
Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки по договору суборенди від 05.12.2013 року ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв в суборенду земельну ділянку площею 5,5827 га, в тому числі рілля 5,5827 га, з кадастровим номером 4425184000:04:02:001:0055 сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташовану за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді Старобільського району Луганської області.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.06.2019 земельна ділянка за кадастровим номером 4425185500:02:001:0230 площею 5,5827 га для ведення фермерського господарства за адресою: Луганська область, Старобільський район, Титарівська сільська рада, державної форми власності належить Головному управлінні Держгеокадастру у Луганській області.
На підставі договору суборенди від 05.12.2013 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32586601 від 28.11.2016 року передана ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 01.10.2010 року.
Відповідно до наданої інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14.01.2019 № 10-12-0.10-242/2-19 за період з 01.01.2013 року по теперішній час ОСОБА_1 не звертався до них щодо узгодження передачі в суборенду земельної ділянки загальною площею 5,5827 га., з кадастровим номером 4425185500:02:001:0230, яку він орендує.
Згідно інформації голови Старобільської РДА Луганської області від 27.12.2018 року № 01-16/2908 з 01.01.2013 року у Старобільської РДА відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. По договору оренди земельної ділянки № 041042600031 від 01.10.2010 року укладеного на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, загальною площею 5,5827 га. ОСОБА_1 до 01.01.2013 року до них з питань погодження суборенди не звертався.
Згідно п.30 договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року орендар має право передати земельну ділянку або її частину у суборенду без змін цільового призначення за попередньою згодою орендодавця і у випадках передбачених ст.8 Закону України «Про оренду землі».
Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Частною 2 ст.8 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Відповідно до п.16 договору суборенди землі цільове призначення земельної ділянки змінено із сільськогосподарського призначення на «землі водного фонду».
Тобто умови договору оренди суперечать вимогам основного договору.
Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 215 та частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є відсутність у однієї з сторін правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності.
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 без згоди орендодавця не мав повноважень для передачі земельної ділянки, яка була у нього в оренді відповідно до договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року, для передачі її у суборенду та не міг виступати орендодавцем вказаного майна.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає позовні вимоги щодо визнання договору суборенди від 05.12.2013 року б/н недійсним такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У зв'язку з тим, що відповідно до договору суборенди спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником прав і обов'язків якого є ОСОБА_2 , тому саме остання зобов'язана повернути земельну ділянку орендодавцю - Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги обґрунтовані.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску строків, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц.
Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не погоджував з Головним управління Держгеокадастру у Луганскій області, Старобільською районноїю державною адміністрацією передачу спірної земельної земельної ділянки в суборенду.
Як зазначалося вище, згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14.01.2019 № 10-12-0.10-242/2-19 за період з 01.01.2013 року по теперішній час ОСОБА_1 не звертався до них щодо узгодження передачі в суборенду земельної ділянки загальною площею 5,5827 га., з кадастровим номером 4425185500:02:001:0230, яку він орендує.
На підставі договору суборенди від 05.12.2013 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32586601 від 28.11.2016 року передана ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 01.10.2010 року. Тобто, час коли орендодавець міг дізнатися про порушене право відраховується з часу реєстрації права суборенди з 28 листопада 2016 року. Початок перебігу позовної давності для звернення прокурора із зазначеними позовними вимогами розпочався 28.11.2016 року, прокурор звернувся до суду з позовом 05 вересня 2019 року, тобто в межах трирічного строку.
З вимогами про розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року укладеного між Старобільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 5, 58827 га прокурор звернувся в межах трирічного строку, оскільки підставою для розірвання договору оренди, в тому числі, є несплата орендарем орендної плати за 2018 рік
Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до п.п.1, 4 ч.1ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог: розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 01.10.2010 року між Старобільською РДА та ОСОБА_1 , зареєстрований у Старобільському районному відділі при Луганській регіональній філії ДП «Центру ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2010 року за № 041042600031; визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки б/н, укладений 05.12.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 правонаступником прав і обов'язків якого є ОСОБА_2 ; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути земельну ділянку.
В ч. 1ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи прокурором за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 6437, 96 грн. (т.с. 1 а.с.59, 60).
За оскарження ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 07 травня 2020 року прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2102, 00 грн (а.с.205 т.с.1).
За поданя апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 9656, 94 грн (т.с. 2 а.с.1).
З урахуванням заявлених вимог до ОСОБА_1 , з останнього на користь скаржника підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5853, 50 грн.
З урахуванням заявлених вимог до відповідача ОСОБА_3 , правонаступником прав і обов'язків якого є ОСОБА_2 , то з останньої на користь скаржника підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12341, 42 грн.
Керуючись ст. ст.259,367,374,376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу керівника Луганської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 правонаступником прав та обовязків якого є ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди, повернення земельної ділянки площею 5,5827 га задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 01 жовтня 2010 року між Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Старобільському районному відділі при Луганській регіональній філії ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 жовтня 2010 року за № 041042600031.
Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки б/н, укладений 05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником прав і обов'язків якого є ОСОБА_2 , який зареєстрований державним реєстратором Старобільської районної державної адміністрації Луганської області 28 листопада 2016 року, індексний номер 32586601.
Зобов'язати ОСОБА_2 , яка є правонаступником прав та обов'язків ОСОБА_3 , повернути земельну ділянку площею 5,5827 га, кадастровий номер 4425185500:02:001:0230, що відповідно до даних державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді Старобільського району, Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Луганської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909921 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5853, 50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована: АДРЕСА_2 на користь Луганської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909921 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12341, 42 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Дата складання повного тексту постанови 17 вересня 2021 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Коновалова
О.Ю. Карташов