Провадження № 22-ц/803/7778/21 Справа № 210/3558/20 Суддя у 1-й інстанції - Папарига В. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
20 вересня 2021 року м.Кривий Ріг
справа № 210/3558/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року, яке ухвалено суддею Папаригою В.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 червня 2021 року, -
В червні 2020 року Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 13.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26250019399749, згідно умов якого Банк видав відповідачу кредитну карту з лімітом овердрафту.
19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинився шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», який 21.12.2018 року змінив тип товариства з публічного на акціонерне товариство. Таким чином, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником всіх прав і зобов'язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» за кредитним договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року, укладеним із ОСОБА_1 .
Позивач вказує на те, що відповідач порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту і відсотків, в результаті чого, станом на 28.05.2020 року, утворилась заборгованість в сумі 45 635,82 грн., з яких: 21 731,69 грн. - заборгованість за кредитом та 23 907,13 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не сплачує.
Посилаючись на наведене вище позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 45 635,82 грн. та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» суму заборгованості за договором від 13.11.2014 року, що виникла станом на 28.05.2020 року, в сумі 45638 гривень 82 коп., з яких: 21731 гривні 69 коп. - заборгованість за кредитом, 23907 гривень 13 коп. - заборгованість по процентам, а також судовий збір у розмірі 2102 гривні.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем по справі не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів, не доведено розмір наданих кредитних коштів та не надано належного розрахунку нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Апелянт зауважує, що відповідно до висновків Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року, зазначено, що підписана Анкета та Загальні умови договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків не можуть бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така Анкета та Загальні умови договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Вказана Анкета та Загальні умови договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків не містять умов про можливість витрачання за рахунком коштів більше, ніж перебуває на платіжній картці, не визначає тарифу на здійснення банківських операцій, розмір дозволеного овердрафту, умов його погашення та сплати процентів за користування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, на думку позивача, апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині стягнутого судом першої інстанції розміру заборгованості по процентам, та як наслідок - зміні в частині загального розміру заборгованості за кредитним договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась з заявою до АТ «Банк Ренесанс-капітал» про відкриття карткового рахунку та оформлення платіжної картки. Відповідно до укладеного 13 листопада 2014 року кредитного договору № 26250019399749, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з лімітом овердрафту в сумі 6 593 грн., який згодом було збільшено до 23 400 грн. (а.с. 6-9- копія договорів з додатками).
Згідно пропозиції Банку ОСОБА_1 погодилась з тим, що ця пропозиція разом з Загальними умовами договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків є складовою та невід'ємною частиною Договору.
Як слідує з умов договору, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку зі строком кредитування 60 місяців, з обов'язком сплати процентів за користування овердрафтом - 46% річних, що підтверджується змістом пропозиції (оферти) підписаної ОСОБА_1 (а.с.7).
Преамбула оферти визначає, що після прийняття Банком цієї пропозиції, вона є невід'ємною складовою частиною Загальних умов кредитування, положення яких складають повний текст кредитного договору (а.с.6).
Пунктом 6.1 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит, оплатити проценти, комісії, інші комісії можливі штрафи та збитки на умовах, визначених цим розділом та пропозицією, а також виконати інші умови ними передбачені. Зазначені Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків підписані позичальником ОСОБА_1 (а.с.9).
19.07.2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинився шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується випискою з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та Статутом.
Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року, станом на 28.05.2020 року, утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 45 635,82 грн., з яких: 21 731,69 грн. - заборгованість за кредитом та 23 907,13 грн. - заборгованість за процентами.
01 листопада 2018 року позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку вона зазначила у Анкеті на отримання кредиту з вимогою повернути заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 01.11.2018 року, в розмірі 36 027,90 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам, однак не може погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості по процентам, та як наслідок - загальним розміром заборгованості за кредитним договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року, з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами, договорами, між клієнтом і банком.
Зі змісту ст.626, 638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, відповідно до ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст.ст.628, 629 ЦК України.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Вимогами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи, 13.11.2014 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26250019399749, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, з лімітом овердрафту.
Повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів здійснюється щомісячно у розрахунковому періоді (період який починається 26 числа кожного місяця та закінчується 25 числа кожного наступного місяця), шляхом поповнення рахунку на кожну розрахункову дату якою є 15 число кожного календарного місяця, коштами у розмірі, що є не меншим мінімального платежу.
19.07.2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується випискою з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та Статутом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року, станом на 28.05.2020 року, за розрахунком позивача, утворилась заборгованість в сумі 45 635,82 грн., з яких: 21 731,69 грн. - заборгованість за кредитом та 23 907,13 грн. - заборгованість за процентами.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконувала умови договору в повному обсязі і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом в розмірі 21 731,69 грн., розмір якої останньою не спростовано.
При цьому, колегією суддів перевірено висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитом в розмірі 21 731,69 грн., перевірено надану позивачем виписку з особового рахунку відповідача та з'ясовано, що розмір заборгованості за кредитом - 21 731,69 грн. визначений судом першої інстанції у відповідності із умовами кредитного договору № 26250019399749 від 13.11.2014 року.
Так, за приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний Банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що надані АТ «Перший Український Міжнародний Банк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, з 13.11.2014 року по 28.05.2020 року користувалась кредитними коштами, наданими їй позивачем за договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 21 731,69 грн., який перевірено колегією суддів та колегія суддів погоджується з таким розміром.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, зокрема, доказів, які б підтверджували розмір нарахованої банком заборгованості за кредитним договором (первинних бухгалтерських документів) колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку виписки по рахунках/карткам банку є належними та допустимими доказами надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, а також доказом часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково визначив розмір заборгованості по процентам за кредитним договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року в сумі 23 907,13 грн., з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, Кредитним договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року визначено розмір процентної ставки у розмірі 46% річних (а.с.7).
Згідно п. 4.1. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти, розраховані, виходячи з процентної ставки вказаної у пропозиції, від неповерненої суми кредиту.
Розрахунок процентів за кредитом здійснюється щоденно за фактичний строк користування Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. (п. 4.3. Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків).
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
Таким чином, заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
З урахуванням заявленої вимоги про застосування строків позовної давності, строк сплати процентів обмежується трирічним строком до звернення в суд з вимогою та становить з 01 липня 2017 року по 01 липня 2020 року.
Як вбачається із виписки з особового рахунку відповідача, за проведеним колегією суддів власним розрахунком, за період з 01 липня 2017 року по 01 липня 2020 року, тобто в межах строку позовної давності, про застосування якого позивач наполягала як в суді першої інстанції, так і в апеляційні скарзі, позивачем по справі, відповідно до погоджених умов кредитного договору, було нараховано 18 692,15 грн. процентів за користування кредитом. При цьому, за вказаний період відповідачем по справі було погашено 5 311,68 грн., які були зараховані позивачем на погашення заборгованості по процентам за кредитним договором.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 23 907,13 грн., оскільки заборгованість по процентам за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах строку позовної давності, за розрахунком колегії суддів, проведеним відповідно до належних та допустимих доказів, становить 13380,47 грн. (18 692,15 грн. - 5 311,68 грн. = 13380,47 грн.), у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, заслуговують на увагу.
При цьому не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що позивачем по справі не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів, не доведено розмір наданих кредитних коштів та не надано належного розрахунку нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки в даному випадку виписки по рахунках/карткам банку є належними та допустимими доказами надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, щомісячного нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також доказом часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.
При цьому з розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що відповідач впродовж певного строку користувалась кредитними коштами, частково сплачувала заборгованість за користування кредитними коштами, тобто виконувала свої зобов'язання за договором.
Посилання апелянта на те, що відповідно до висновків Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року, зазначено, що підписана Анкета та Загальні умови договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків не можуть бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така Анкета та Загальні умови договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у підписаній відповідачем Анкеті та Загальних умовах договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків визначені всі необхідні умови кредитування, зокрема й розмір процентів (а.с.6-9).
Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Анкета та Загальні умови договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків не містять умов про можливість витрачання за рахунком коштів більше, ніж перебуває на платіжній картці, не визначає тарифу на здійснення банківських операцій, розмір дозволеного овердрафту, умов його погашення та сплати процентів за користування, оскільки факт використання відповідачем кредитних коштів, часткового погашення кредитної заборгованості та наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21 731,69 грн. підтверджується виписками з особових рахунків відповідача, які є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, Кредитним договором № 26250019399749 від 13.11.2014 року, а саме умовами Анкети та Загальних умов договорів кредитування, відкриття та закриття рахунків, які підписані відповідачем по справі, визначено розмір процентної ставки у розмірі 46% річних, що підтверджує правомірність нарахування процентів позивачем.
На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року підлягає зміні в частині визначеного судом розміру заборгованості за процентами, стягнутої з відповідача на користь позивача із зменшенням цього розміру з 23 907 грн. до 13380,47 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та необхідністю зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості за процентами, зменшенню підлягає і загальний розмір заборгованості за договором від 13.11.2014 року стягнутий з відповідача на користь позивача із зменшенням цього розміру з 45 638,82 грн. до 35 112,16 грн. (21 731,69 грн. - заборгованість за кредитом + 13 380,47 грн. заборгованість по процентам = 35 112,16 грн.)
В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року змінити в частині розміру заборгованості по процентам, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», зменшивши цей розмір з 23 907 грн. 15 коп. до 13 380 (тринадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 47 коп.
Рішення суду змінити в частині визначеного судом загального розміру заборгованості за договором від 13.11.2014 року, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», зменшивши цей розмір з 45 638 грн. 82 коп. до 35 112 (тридцять п'ять тисяч сто дванадцять) грн. 16 коп.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.
Головуючий:
Судді: