Провадження № 22-ц/803/6435/21 Справа № 215/4332/20 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
15 вересня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П.,Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Кислиця І.В.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року, яке постановлено суддею Камбул М.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області повний текст судового рішення складено 15 квітня 2021 року,-
У липні 2020 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Шоста криворізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач ОСОБА_1 була рідною сестрою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.1997, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєвим В.М., та зареєстровано 03.07.1997 в КП «КБТІ» ДОР в реєстраційній книзі за №145, стор. 135, запис №31848.
Спадкове майно було придбане за життя ОСОБА_4 під час перебування ним у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , з 02.08.1991року по 17.08.1998 року, за власні кошти, які він отримав від продажу свого особистого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 . Мати ОСОБА_6 , від прийняття спадщини відмовилась.
Постановою від 21.06.2019 державного нотаріуса відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що спадкове майно було придбане спадкодавцем ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , яким як чоловіку та дружині належить шлюбна доля у вищезазначеному спадковому майні.
Після уточнення позовних вимог, в остаточній редакції від 29.10.2020 року просила суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , а саме: на глинобитний будинок АДРЕСА_1 , «А-І» загальною площею 45,4 м?, житловою площею 21,3 м?, дерев'яний гараж «Г», в одну доску вбиральню «Д», паркан №1, ворота №2, та на земельну ділянку площею 0,1127 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого рогу від 15 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , до складу якого входить житловий будинку «А-І», загальною площею 45,4 м?, житловою площею 21,3 м?, дерев'яний гараж «Г», в одну доску вбиральню «Д», паркан №І, ворота №2, та яке розташоване на земельній ділянці площею 1000 м?, та на 1/2 частину земельної ділянки площею 1000 м?, яка розташована по АДРЕСА_1 , як за спадкоємицею другої черги за законом, після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволенних позовних вимог з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В мотивування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано , що кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , були витрачені на виготовлення технічної документації, необхідної для укладання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , даний факт підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 02.07.1997 року, землевпорядною справою, реєстрацією місця мешкання ОСОБА_4 .
Визнаючи право власності тільки на Ѕ частину домоволодіння, суд першої інстанції створює перешкоди позивачу у реалізації її права як власника майна.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 ) була рідною сестрою ОСОБА_4 (а.с. 36).
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 03.09.1994 року, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Герасимовою Л.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1-В22, ОСОБА_4 продав ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2 , за 30000000 карб. (а.с. 129).
Згідно паспорта громадянина України ОСОБА_4 , у відомостях про сімейний стан зазначено, що з 02.08.1991 ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , 1959 року народження, який був розірваний 17.08.1998 (а.с. 35 зворот).
За життя перебуваючи ушлюбі з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 02.07.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєвим В.М., та зареєстрованого 03.07.1997 року в КП «КБТІ» ДОР в реєстраційній книзі за №145, придбав глинобитний жилий будинок «А-І», загальною площею 45,4 м?, житловою площею 21,3 м?, дерев'яний гараж «Г», в одну доску вбиральню «Д», паркан №І, ворота №2, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 1000 м?. вартістю 5491 грн. (а.с.38).
Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_4 , з 19.06.1973 року по 23.09.1997 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 35).
Відповідно до довідки №2272 від 13.06.2019 року, виданої відділом реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_4 , 23.09.1997 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та знятий з реєстрації 13.06.2019 року, у зв'язку зі смертю. На момент смерті був зареєстрований один (а.с. 136).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на глинобитний жилий будинок «А-І», загальною площею 45,4 м?, житловою площею 21,3 м?, дерев'яний гараж «Г», в одну доску вбиральню «Д», паркан №І, ворота №2, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
05 жовтня 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шостої криворізької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11
ОСОБА_6 відповідно до поданої заяви, відмовилась від прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_4 (а.с. 133-134)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14.01.2014 року Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №53 (а.с. 37).
Постановою державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В., від 21.06.2019 року, відмовлено ОСОБА_12 , яка діяла на підставі довіреності , як представник ОСОБА_1 в одержанні свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім'я після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спадковий житловий будинок та земельна ділянка були придбані померлим за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який розірвано, а відтак повинна бути виділена шлюбна доля за нею та за померлим для подальшого відокремлення обсягу спадкового мана, яке підлягає спадкуванню (а.с. 30).
Запропоновано звернутись до суду для визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів придбання спірного домоволодіння саме за кошти ОСОБА_4 , не надано доказів походження коштів за який було придбане домоволодіння, тому суд дійшов висновку, що домоволодіння АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки було придбано в період перебування останніх у шлюбі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України, оскільки вони виникли до 01 січня 2004 року.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно із статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Відповідно до статті 25 КпШС України майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 у період з 02 серпня 1991 року по 17 серпня 1998 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі- продажу від 02.07.1997 року придбав глинобитний жилий будинок «А-І», загальною площею 45,4 м?, житловою площею 21,3 м?, дерев'яний гараж «Г», в одну доску вбиральню «Д», паркан №І, ворота №2, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 1000 м?. вартістю 5491 грн. (а.с.38).
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.22 КпШС України, яка була чинною на час набуття ОСОБА_4 права власності на житловий будинок, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно із статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Положення СК України, які регулюють спірні правовідносини, повністю кореспондуються з нормами КпШС України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів, подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічні правові позиції викладені в Постанові ВСУ від 05.04.2017 року справа №6399цс17 та постанові Верховного Суду від 18.06.2018 року № 61-1935св18.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_13 , як на підставу для задоволення позовних вимог посилалась на те, що за життя її брат ОСОБА_4 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , за власні кошти, які він отримав від продажу свого особистого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 .
Проте, відповідно до договору купівлі-продажу від 03.09.1994 року, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Герасимовою Л.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1-В22, ОСОБА_4 продав ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2 , за 30000000 карб. (а.с.129 ).
Відповідно до Указу Президента України № 762/96 від 25 серпня 1996 року «Про грошову реформу в Україні», встановлено, що українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.
Таким чином, померлий ОСОБА_4 продав ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2 , за 30000000 карб., що у перерахунку на гривню складає 300 грн.
Згідно договору купівлі-продажу від 02.07.1997 року, ОСОБА_4 купив глинобитний жилий будинок «А-І», загальною площею 45,4 м?, житловою площею 21,3 м?, дерев'яний гараж «Г», в одну доску вбиральню «Д», паркан №І, ворота №2, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 1000 м?. Вартість житлового будинку та земельної ділянки, згідно умов договору становить 5491 грн. (а.с.38).
Таким чином, різниця вартості проданої квартири і купленого домоволодіння є значною, крім того договір купівлі-продажу домоволодіння здійснено через чотири роки після продажу власності квартири ОСОБА_4 , що ставить під сумнів придбання спірного домоволодіння саме за власні кошти ОСОБА_4 , доказів, зворотного позивачем не надано.
Крім того, позивачка в апеляційній скарзі зазначає про те, що кошти від продажу квартири АДРЕСА_2 були витрачені на виготовлення документів, необхідних для належного оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чном, з огляду на вищевикеладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірне домоволодіння придбане у період шлюбу ОСОБА_4 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Тобто спадкоємцями першої черги померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 була мати померлого ОСОБА_6 ,яка відповідно до поданої заяви, відмовилась від прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_4 .
Спадкоємицею другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України - є рідна сестра померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємиця другої черги, має право на прийняття спадщини після померлого брата ОСОБА_4 на частку, яка належала йому за життя.
З огляду на вищевикладене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , до складу якого входить житловий будинку «А-І», загальною площею 45,4 м?, житловою площею 21,3 м?, дерев'яний гараж «Г», в одну доску вбиральню «Д», паркан №І, ворота №2, та яке розташоване на земельній ділянці площею 1000 м?, та на 1/2 частину земельної ділянки площею 1000 м?, яка розташована по АДРЕСА_1 , як за спадкоємицею другої черги за законом, після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Доводи апеляційної скарги позивача щодо не врахування судом першої інстанції, що кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , були витрачені на виготовлення технічної документації, необхідної для укладання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , якраз свідчать про те, що на момент укладання договору купівлі-продажу домоволодіння, особисті кошти ОСОБА_4 були витрачені, що не заперечується самою позивачкою.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропптровської області від 15 квітня 2021року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.
Головуючий:
Судді: