Провадження № 22-ц/803/6745/21 Справа № 211/2794/20 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
20 вересня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат благоустрою»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат благоустрою» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 12 травня 2021 року,
В травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат благоустрою» (далі ТзОВ «Комбінат благоустрою») про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричиненої затопленням квартири, стягнення витрат на проведення оцінки та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира розташована на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку.
29 січня 2019 року, внаслідок пошкодження рубероідного покриття даху будинку, відбулося затоплення квартири АДРЕСА_1 , а саме: в залі є мокрі плями від затікання на стелі та в кутах біля вікон, на кухні є мокрі плями від затікання на стелі, стіні та в куті суміжному із залом. Даний факт підтверджується Актом від 31 січня 2019 року. Будинок, в якому проживає позивач, перебуває на балансі ТзОВ «Комбінат благоустрою», з яким ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території від 27 липня 2017 року, через що останні зобов'язані належно виконувати свої обов'язки.
29 січня 2019 року ОСОБА_1 звертався до відповідача з проханням відшкодувати завдану шкоду, але відповідач не відреагував, натомить 08 лютого 2020 року лише на адвокатський запит від ТзОВ «Комбінат благоустрою» надано копію відповіді, у якій повідомлено, що ремонт покрівлі буде включено в графік робіт на 2019 року, за умови накопичення коштів, достатніх для виконання даних робіт. Але відповідач не надав відповіді щодо вимоги усунення пошкоджень в квартирі або відшкодування вартості необхідних робіт.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до ПП «ПЕРСЕЙ» для проведення оцінки заподіяної шкоди та згідно звіту про оцінку від 10 лютого 2020 року ринкова вартість заподіяної шкоди становить 10 829,00 грн. з врахуванням ПДВ. На момент проведення оцінки є місця затікання води - стеля кухні та стеля залу. В кухні є затікання зі стелі у лівому кутку; пошкоджений багет стелі - потребує зняття, прирізки нового багету, монтажу, фарбування; пошкоджена підлога - потребує заміни плінтусу з обробкою від грибка. В кімнаті (залі) є пошкодження багету стелі - потребує зняття, прирізки нового багету, монтажу, фарбування; пошкодження шпалер на стінах місцями - здуття шпалер, плями, відшарування шпалер - потребує зняття старих шпалер, обробка стін, наклеювання нових шпалер. Віконні прорізи в кімнаті (залі) мають пошкодження - на відкосах вікон є плями та грибковий наліт - потребують протигрибкової обробки, шпаклювання та фарбування. Також необхідна ревізія електричної проводки кухні, та кімнати (зали), розеток та підключень світильників. За проведення оцінки позивачем було сплачено 1500 грн.
На момент затоплення квартира позивача була передана в оренду ОСОБА_2 згідно договору оренду квартири від 01 грудня 2018 року, квартира призначалася для проживання орендаря та членів його родини. Термін дії договору оренди був встановлений з 01 грудня 2018 року по 30 листопада 2019 року. Згідно п. 5.1. Договору оренди, за користування орендар повинен був сплачувати орендну плату в розмірі 5000 грн. У зв'язку із затопленням квартири та приведенням приміщень кухні та кімнати (зали) в стан непридатний для проживання (була загроза зараженням грибком), орендар достроково розірвав договір оренди (відповідно до п.5.2.2. б Договору оренди) та звільнив квартиру в кінці лютого 2019 року По теперішній час квартира не здається. Тому позивач, як власник квартири, втратив вигоду за оренду згідно договору оренди квартири від 01 грудня 2018 року. Розмір втраченої вигоди становить 45 000 грн., за період з березня 2019 року по листопад 2019 року.
Крім того внаслідок всього пережитого у позивача погіршився стан здоров'я, на стелях та стінах є плями затікання, стіни деякий час виділяли вологу, внаслідок чого на стінах та стелі в квартирі почався ріст грибку та плісняви. Залиття квартири з вини відповідача спричинило позивачеві не тільки погіршення здоров'я, а й ряд незручностей та ускладнень в житті, розірвання договору оренди, витрати на майбутній ремонт для відновлення нормального стану квартири, неможливість користування квартирою на даний час, тому позивач оцінив моральну шкоду у розмірі 9 000 грн.
Також позивач скористався послугами адвоката для захисту свого порушеного права в суді та поніс витрати на правничу допомогу станом у розмірі 8 000 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальних збитків 55 829 грн., моральної шкоди у розмірі 9 000 грн., витрати на проведення оцінки заподіяної шкоди у розмірі 1 500 грн. та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТзОВ «Комбінат благоустрою» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 55 829 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., витрати на проведення оцінки в розмірі 1 500 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ТзОВ «Комбінат благоустрою» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 копійок.
В іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ТзОВ «Комбінат благоустрою» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач ТзОВ «Комбінат благоустрою» звертає увагу на те, що для проведення ремонту в багатоквартирному будинку можливе за умови згоди 75% власників житлових та нежитлових приміщень будинку, що повинно бути відображено в протоколі зборів співвласників багатоквартирного будинку та за рахунок усіх співвласників будинку, натомість на адресу ТзОВ «Комбінат благоустрою» не надходило протоколу від мешканців будинку АДРЕСА_2 щодо ремонту даху.
ТзОВ «Комбінат благоустрою» також зазначає про те, що Акт про затоплення, який долучений до матеріалів справи, не відповідає вимогам п. 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача вартість упущеної вигоди, оскільки позивачем не надано доказів отримання доходу від оренди квартири, також не надано доказів щодо їх отримання, а саме платіжних документів та декларації про доходи, в яких були відображені доходи від оренди.
Відповідач ТзОВ «Комбінат благоустрою» звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду, оскільки позивачем не надано доказів, що його стан здоров'я погіршився саме через затоплення квартири, натомість відповідно до висновку ендокринолога від 13 червня 2019 року зазначено, що позивач має захворювання щитоподібної залози на протязі 2 років.
Крім того, на думку відповідача, позивачем не надано доказів, що шкода позивачу була завдана з вини ТзОВ «Комбінат благоустрою», тому суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача витрати у розмірі 1 500 грн., які пов'язані з оцінкою шкоди.
ТзОВ «Комбінат благоустрою» вважає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., оскільки останнім не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивача зазначає про те, що рішення суду постановлено без порушення норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, є намаганням ТзОВ «Комбінат благоустрою» здійснити переоцінку доказів та провести новий судовий розгляд.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Волошко О.М. від 22 січня 2008 року (а.с. 12).
27 липня 2017 року між ТзОВ «Комбінат благоустрою» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території (а.с. 43-44).
Згідно Акту про затоплення внаслідок протікання крівлі, складеним 31 січня 2019 року майстром дільниці №2 ОСОБА_3 та слюсарем - сантехніком ОСОБА_4 , внаслідок пошкодження руберойдового покриття крівлі трапилось затоплення квартири АДРЕСА_1 , а саме: в залі є мокрі плями від затікання на стелі та в кутах біля вікон, на кухні є мокрі плями від затікання на стелі, стіні та в куті суміжному із залом (а.с. 35, 45).
ОСОБА_1 29 січня 2019 року звертався до ТзОВ «Комбінат благоустрою» з заявою з приводу протікання стелі над його квартирою та необхідності створити комісію та направити її для складання Акту про затоплення, протягом п'яти днів усунути протікання та протягом п'яти днів усунути завдану шкоду, тобто зробити ремонт стелі та стін квартири або відшкодувати вартість необхідних робіт (а.с. 46).
Згідно копії відповіді ТзОВ «Комбінат благоустрою» №Н-45П від 08 лютого 2019 року, звернення ОСОБА_1 розглянуто. Відповідно до планів роботи підприємства та звернення, ремонт покрівлі включено в графік робіт на 2019 рік, за умови накопичення коштів, необхідних для виконання даних робіт. Звернення залишається на контролі (а.с. 56).
Згідно звіту про оцінку заподіяної шкоди від 10 лютого 2020 року, ринкова вартість заподіяної шкоди після затоплення квартири АДРЕСА_1 , станом на 10 лютого 2020 року, складає 10 829 грн. (а.с. 13-33).
Згідно висновку ендокринолога від 13 червня 2019 року, ОСОБА_1 має хворобу щитовидної залози два роки (а.с. 57).
Згідно Договору оренди квартири від 01 грудня 2018 року, ОСОБА_1 надав орендатору ОСОБА_2 в користування квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно п.3.1 Договору оренди квартири від 01 грудня 2018 року, за користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 орендатор щомісячно сплачує грошову суму у розмірі 5 000 гривень (а.с. 47-48).
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10 829 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача сталося внаслідок вини відповідача ТзОВ «Комбінат благоустрою», а тому він повинен нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну матеріальну та моральну шкоду позивачу.
Колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України,майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною другою цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України,розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є, в тому числі, і балансоутримувач, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником (частина шоста статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, у відповідності до пункту 1.6 якого, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.
За змістом пункту 1.9 указаного наказу від 25 квітня 2005 року № 60, виконавці житлово-комунальних послуг є відповідальними за ненадання або неякісне надання відповідних послуг згідно з укладеними договорами та законодавством.
Згідно з розділом 2 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає в себе проведення планових та позапланових оглядів. Метою підготовки житлового фонду до сезонної експлуатації є забезпечення нормативних санітарно-технічних вимог щодо експлуатації приміщень жилих будинків і режимів функціонування інженерного обладнання. Під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються такі роботи: - усунення несправностей: стін, фасадів, дахів, віконних і дверних заповнень, а також опалювальних печей, димоходів, газоходів, внутрішніх систем тепло-, водо- та електропостачання й установок із газовими нагрівачами; - приведення в технічно справний стан прибудинкової території із забезпеченням безперешкодного відведення атмосферних і талих вод від відмостки, спусків (входів) у підвал і їх віконних приямків; - забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів (пункти 2.1, 2.8.1, 2.8.2 Правил).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту про затоплення внаслідок протікання крівлі від 31 січня 2019 року, складеного майстром дільниці №2 ОСОБА_3 та слюсарем - сантехніком ОСОБА_4 , внаслідок пошкодження руберойдового покриття крівлі трапилось затоплення квартири АДРЕСА_1 , а саме: в залі є мокрі плями від затікання на стелі та в кутах біля вікон, на кухні є мокрі плями від затікання на стелі, стіні та в куті суміжному із залом (а.с. 35, 45).
29 січня 2019 року ОСОБА_1 звертався до ТзОВ «Комбінат благоустрою» з заявою з приводу протікання стелі над його квартирою та необхідності створити комісію та направити її для складання Акту про затоплення, протягом п'яти днів усунути протікання та протягом п'яти днів усунути завдану шкоду, тобто зробити ремонт стелі та стін квартири або відшкодувати вартість необхідних робіт (а.с. 46).
Згідно копії відповіді ТзОВ «Комбінат благоустрою» №Н-45П від 08 лютого 2019 року, звернення ОСОБА_1 розглянуто. Відповідно до планів роботи підприємства та звернення, ремонт покрівлі включено в графік робіт на 2019 рік, за умови накопичення коштів необхідних для виконання даних робіт. Звернення залишається на контролі (а.с. 56).
Згідно звіту про оцінку заподіяної шкоди від 10 лютого 2020 року, ринкова вартість заподіяної шкоди після затоплення квартири АДРЕСА_1 , станом на 10 лютого 2020 року, складає 10 829 грн. (а.с. 13-33).
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача спричиненої матеріальної шкоди з відповідача у розмірі 10 829 грн., оскільки залиття квартири позивача відбулось через халатність відповідача, у зв'язку з не здійсненими ремонтних робіт, які включені в титульні списки поточного ремонту, що стало причиною залиття квартири позивача.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Акт про затоплення, який долучений до матеріалів справи не відповідає вимогам п. 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76, заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому, термін виконання робіт повторно не продовжується. Неусунення несправностей в установлений термі є невиконанням робіт. Заявки, пов'язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку. У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4), який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення та з'ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви від 29 січня 2019 року, яка містить вхідний номеру відповідача, від 29 січня за вх.№ 45, ОСОБА_1 звертався до ТзОВ «Комбінат благоустрою» з приводу протікання стелі над його квартирою та необхідності створити комісію та направити її для складання Акту про затоплення, протягом п'яти днів усунути протікання та протягом п'яти днів усунути завдану шкоду, тобто зробити ремонт стелі та стін квартири або відшкодувати вартість необхідних робіт (а.с. 46).
Згідно копії відповіді ТзОВ «Комбінат благоустрою» №Н-45П від 08 лютого 2019 року звернення ОСОБА_1 розглянуто. Відповідно до планів роботи підприємства та звернення, ремонт покрівлі включено в графік робіт на 2019 рік, за умови накопичення коштів необхідних для виконання даних робіт. Звернення залишається на контролі (а.с. 56).
Однак, на дане звернення, відповідач належним чином не відреагував та надавши відповідь про те, що ремонт покрівлі включено в графік робіт на 2019 рік, за умови накопичення коштів необхідних для виконання даних робіт. При цьому згідно Акту про затоплення внаслідок протікання крівлі, складеного майстром дільниці №2 ОСОБА_3 та слюсарем - сантехніком ОСОБА_4 від 31 січня 2019 року, внаслідок пошкодження руберойдового покриття крівлі трапилось затоплення квартири АДРЕСА_1 , а саме: в залі є мокрі плями від затікання на стелі та в кутах біля вікон, на кухні є мокрі плями від затікання на стелі, стіні та в куті суміжному із залом,а тому колегія суддів критично сприймає доводи відповідача в цій частині та приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що, на думку відповідача, позивачем не надано доказів, що шкода позивачу була завдана з вини ТзОВ «Комбінат благоустрою», тому суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача витрати у розмірі 1 500 грн., які пов'язані з оцінкою шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України,обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи згідно Акту про затоплення внаслідок протікання крівлі, складеного майстром дільниці №2 ОСОБА_3 та слюсарем - сантехніком ОСОБА_4 від 31 січня 2019 року, внаслідок пошкодження руберойдового покриття крівлі трапилось затоплення квартири АДРЕСА_1 , а саме: в залі є мокрі плями від затікання на стелі та в кутах біля вікон, на кухні є мокрі плями від затікання на стелі, стіні та в куті суміжному із залом (а.с. 35, 45).
Згідно звіту про оцінку заподіяної шкоди від 10 лютого 2020 року, вартість заподіяної шкоди після залиття квартири АДРЕСА_1 , на дату дослідження, складає 10 829 грн. (а.с. 13-33).
Отже, причиною затоплення квартири квартири АДРЕСА_1 є незадовільний стан покрівлі багатоквартирного будинку над цією квартирою. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при належному ставленні відповідача до своїх обов'язків з утримання будинку, протікання покрівлі даху будинку не відбулось би і не було б заподіяну майнову шкоду позивачу у справі.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий позивачем звіт про оцінку заподіяної шкоди від 10 лютого 2020 року є належним доказом у справі, оскільки, будь-яких доказів того, що зазначений у висновку розмір майнової шкоди не відповідає дійсному, відповідачем не надано. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за проведення оцінки у розмірі 1 500 гривень.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду, оскільки позивачем не надано доказів, що його стан здоров'я погіршився саме через затоплення квартири, натомість відповідно до висновку ендокринолога від 13 червня 2019 року зазначено, що позивач має захворювання щитоподібної залози на протязі 2 років, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ці обставини не звільняють відповідача від відповідальності за завдану шкоду.
При цьому, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи те, що внаслідок затоплення квартири позивачеві спричинено не тільки погіршення здоров'я, а й ряд незручностей та ускладнень в житті, витрати на майбутній ремонт для відновлення нормального стану квартир, неможливість користування квартирою, оскільки у зв'язку з вологістю стін в квартирі почався ріст грибку та плісняви дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача моральної шкоди.
При цьому, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачеві, суд врахував роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та належним чином обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 5 000 гривень, який відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються витрати за професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі.
Колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у Постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц та від 25 травня 2021 року по справі №910/7586/19.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2021 року представник позивача звернулася до суду з заявою про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 17 лютого 2020 року (а.с.61)
Відповідно до Рахунку - фактури № 1 від 30 квітня 2020 року, розрахунку суми гонорару та Акту виконаних робіт за надану правничу допомогу, а саме зустріч з клієнтом, надання консультації; пошук аналізу судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта в судових засіданнях та складання позовної заяви, підготовку додатків до неї, направлення запиту позивачем було сплачено 4000 гривень (а.с. 62-65).
Відповідно Рахунку - фактури №2 від 30 квітня 2020 року, Розрахунку суми гонорару за надання правничої допомоги, уточнений станом на 27 січня 2021 року та акту виконаних робіт від 27 січня 2021 року за надану правничу допомогу, а саме участь в судових засіданнях; ознайомлення з відзивом на позовну заяву, складання відповіді на відзив, ознайомлення з матеріалами справи, складання клопотання про виклик свідків та направлення до суду позивачем було сплачено 4000 гривень (а.с. 118-120).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки визначений судом розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, також представником позивача надано до суду належні та допустимі докази понесених ним витрат у справі.
У зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної відповідача про те, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., з вищенаведених підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив із доведеності зазначених вимог.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до статті 22 ЦК України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.
Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України у Постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16 та Верховного Суду у Постанові від 30 листопада 2020 року у справі №757/62404/18-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору оренди квартири від 01 грудня 2018 року, ОСОБА_1 надав орендатору ОСОБА_2 в користування квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно п.3.1 Договору за користування квартирою, орендодавця ОСОБА_1 яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 орендатор щомісячно сплачує грошову суму у розмірі 5 000 гривень (а.с. 47-48).
28 лютого 2019 року орендатор ОСОБА_2 за власною ініціативою, відповідно до п.5.2.2. б Договору оренди достроково розірвав договір оренди та звільнив квартиру (а.с. 48).
Натомість, зміст позовних вимог та встановлені судом обставини справи, дають підстави для висновку, що позивач при розрахунку розміру упущеної вигоди виходив із вірогідності таких збитків, які ймовірно могли бути йому завдані діями відповідача, які він вважає неправомірними.
При цьому позивачем, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів реальної можливості отримувати вказаний дохід, що вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №757/62404/18-ц.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем доходу відповідно до Договору оренди від 01 грудня 2018 року, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача втраченої вигоди у сумі 45 000 грн., за період з березня 2019 року по листопад 2019 року.
Проте, суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача втраченої вигоди у сумі 45 000 грн., за період з березня 2019 року по листопад 2019 року.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача в цій частині.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача втраченої вигоди у сумі 45 000 грн., за період з березня 2019 року по листопад 2019 рокупідлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволення цих позовних вимог та рішення суду в частині розміру матеріальних збитків підлягає зміні та зменшенню цього розміру з 55 829 грн. до 10 829 грн.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат благоустрою» - задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат благоустрою» на користь ОСОБА_1 втраченої вигоди у сумі 45 000 грн., за період з березня 2019 року по листопад 2019 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Рішення суду змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат благоустрою» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків, зменшивши цей розмір з 55 829 гривень до 10 829 (десять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року.
Головуючий:
Судді: