Справа № 646/4664/21
№ провадження 2/646/2018/2021
20.09.2021 м.Харкова
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Сіренко Ю.Ю., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд: здійснити поділ 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час вивчення матеріалів заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема.
Так, відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання майна, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується оригіналом квитанції №ПН138117С1 від 16.07.2021 року.
Тобто, позивачем при зверненні з позовом до суду не в повній мірі сплачено судовий збір.
Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України).
Згідно з ч.3 ст. 6 Закону № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
В поданій позовній заяві ОСОБА_1 заявляє одну вимогу немайнового характеру про здійснення поділу спільного майна подружжя - 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та вимоги майнового характеру про визнання за нею права власності на Ѕ частину 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 зазначає ціну позову у розмірі 75000,00 грн., однак, на підтвердження надає до суду копії аркушу з газети «РА Премьер» та роздруківку з сайту АН Город, що не може вважатися доказами, які підтверджують вартість майна.
Фактично позивач намагається перекласти на суд обов'язок доказування, хоча відповідно до ст. 81 ЦПК України, такий обов'язок покладено на сторони.
Як вище було зазначено, розмір судового збору за заявлення позовної вимоги майнового характеру встановлюється виходячи з ціни позову.
Ціна позову визначається з урахуванням ст.176 ЦПК України. Зокрема відповідно до п. 2 ч. 1 вказаної статті, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування -вартістю майна.
Згідно п .9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів, визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358.
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Як роз'яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 358 від 21.08.2014 року «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства», строк дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більше шести місяців з дати оцінки.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 року незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
З огляду на те, що позовна заява не містить дійсну ціну позову, та відсутній звіт про оцінку майна, унеможливлює суд визначити ціну позову, а відтак відсутня можливість перевірки розміру судового збору, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із вимогою про визнання права власності на Ѕ частину 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також дійсної вартості майна, яке було придбано під час шлюбу.
Отже, позивачу необхідно надати суду звіт про оцінку майна, яке є предметом позову, а також квитанцію про сплату судового збору, який в сумі буде становити 1 відсоток від вартості майна або подати документи про наявність пільг щодо сплати судового збору.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме : зазначити, чим підтверджується придбання майна, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна, надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, надати суду звіт про оцінку майна, яке є предметом позову, а також квитанцію про сплату судового збору, який в сумі буде становити 1 відсоток від вартості майна або подати документи про наявність пільг щодо сплати судового збору. У разі наявності клопотання про витребування доказів, обґрунтувати його окремим клопотанням з урахуванням ст. 84 ЦПК України.
Керуючись статтями 175, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо у встановлений строк він виконає вимоги, визначені статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у встановлений строк, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо розміру судових витрат. В іншій частині заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Роз'яснити учасникам справи, що вони мають право отримати інформацію щодо даної справи на сторінці офіційного вебпорталу судової влади України за веб-адресою: http://cz.hr.court.gov.ua.
Суддя - Ю.Ю. Сіренко