Справа № 645/2441/21
Провадження № 2/645/1477/21
Іменем України
21 вересня 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Іващенка С.О.,
секретаря судового засідання - Шептуха В.М.,
представника відповідача - адвоката Дмитрієва О.І.,
розглянувши в судовому засідання в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Фінансова компанія МАНІТУ» треті особи: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Саєнко Еліна Володимирівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні правом власності на нерухоме майно та скасування запису у Державному реєстрі іпотек об'єднану з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнив, та просить усунути перешкоди у користуванні правом власності нерухомим майном, а саме: двокімнатною квартирою загальною площею 46,3 кв. м., житловою площею 27,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зняття (припинення обтяження у вигляді застави нерухомого майна (іпотеки) і виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; погасити запис у Державному реєстрі іпотек, що зареєстроване від 25.06.2007.
Представник ТОВ «Кей-Колект» звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, яким просить скасувати заборону на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.09.2021 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», треті особи: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Саєнко Еліна Володимирівна, ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні правом власності на нерухоме майно та скасування запису у Державному реєстрі іпотек та позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту об'єднано в одне провадження.
Представник позивача адвокат Дмитрієв О.І. в судовому засіданні підтримав заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу ХМНО Вахрушевій О.О. та усім державним реєстраторам суб'єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей, що стосуються нерухомого майна - а саме двокімнатної квартири загальною площею 46.3 кв.м., житловою площею 27.2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що 10.08.2021 року на адресу позивача ОСОБА_1 надійшов лист від ТОВ «Фінансова компанія "МАНІТУ» бн від 28.07.21р. У тексті листа вимоги від ТОВ «Фінансова компанія "МАНІТУ», позивачу стало відомо, що 02.07.21р. між ТОВ «Кей-Колект» та відповідачем було укладено договір № 02\07\21-1 від 02.07.21р. про відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11173833000 від 25.10.2007 року, а також договором іпотеки. Позивач у повному обсязі позбавлений можливості оскаржити даний правочин, оскаржити суму заборгованості. За відсутності доказів переходу права вимоги від відповідача ТОВ «Кей-Колект» до ТОВ «Фінансова компанія "МАНІТУ» позбавлений можливості на звернення до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним, а також залученням у якості третьої особи нотаріуса який посвідчив даний правочин.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборонити вчинення реєстраційних дій стосовно квартири, стороною позивача ОСОБА_3 враховано співмірність із заявленими позовними вимогами.
Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Зазначене не перешкоджає учасникам справи, за наявності підстав, в порядку ст. 156 ЦПК України звернутися до суду з заявою про заміну виду забезпечення позову або в порядку ст. 158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Відповідна ухвала суду виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
З огляду на наведені обставини, враховуючи наявність між сторонами спору стосовно квартири з урахуванням обставин справи та ймовірності здійснення відчуження спірного майна, що, в свою чергу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в майбутнього рішення суду в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-яких реєстраційних дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46.3 кв.м., житловою площею 27.2 кв.м.
Таким чином, заявлені вимоги про забезпечення позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 - 153 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити приватному нотаріусу ХМНО Вахрушевій О.О. та усім державним реєстраторам суб'єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей, що стосуються нерухомого майна - а саме двокімнатної квартири загальною площею 46.3 кв.м., житловою площею 27.2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 764865963101).
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та підлягає пред'явленню до примусового виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складений 21.09.2021.
Суддя