20 вересня 2021 року № 320/5931/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Головний Державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белан Ігор Васильович, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправною та скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), треті особи: Головний Державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белан Ігор Васильович (далі - третя особа-1), Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - третя особа-2), у якому просить суд:
- визнати дії головного Державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белан І.В., відносно стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , у розмірі 95865,49 грн., протиправними;
- зобов'язати головного Державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белан І.В., скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.06.2020 ВП №46204237, а виконавчого провадження №46204237 від 16.06.2020 закрити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 позовну заяву залишено без руху.
30.06.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Позов мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору з огляду на добровільне виконання позивачем рішення та в зв'язку з нездійсненням відповідачем жодних заходів, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
Відповідач, своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано.
Третя особа-1, своїм правом, передбаченим ст. 165 КАС України не скористалась, жодних пояснень не надала, інших заяв/клопотань по суті справи третьою особою до суду не подано.
Третя особа-2, своїм правом, передбаченим ст. 165 КАС України не скористалась, жодних пояснень не надала, інших заяв/клопотань по суті справи третьою особою до суду не подано.
Позивач, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлена, у судове засідання призначене на 23.07.2021 явку свого уповноваженого представника забезпечив. Крім того, 23.07.2021 представник позивача подав заяву про подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження.
Відповідач, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, у судове засідання призначене на 23.07.2021 явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причину неявки суд не повідомив.
Третя особа-1, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлена, у судове засідання призначене на 23.07.2021 явку свого уповноваженого представника не забезпечила, про причину неявки суд не повідомила.
Третя особа-2, про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлена, у судове засідання призначене на 23.07.2021 явку свого уповноваженого представника не забезпечила, про причину неявки суд не повідомила.
Протокольною ухвалою від 23.07.2021, керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив, подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні знаходився виконавчий лист №2-325 виданий 22.04.2011 Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 958654,88 грн.
Судом встановлено, що 05.10.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання кредиту та іпотечний договір №014/0983/74/ НОМЕР_1 .
У подальшому, право вимоги за кредитним договорам який укладено між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», перейшло до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕФЕСТ» на підставі договору про відступлення прав вимоги.
Пізніше, ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ» відступило (продало) право вимоги за кредитним договором №014/0983/74/ НОМЕР_1 та договором іпотеки від 05.10.2007 який укладено з первинним кредитором ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було відступлено фізичній особі ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги №30112020 від 30.11.2020.
Тобто, з 30.11.2020 новий та кінцевий кредитор, якому відійшли всі права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 05.10.2007 №014/0983/74/ НОМЕР_1 є ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2020 ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 нотаріально посвідчену заяву за реєстровим №1661 посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., про те, що всі зобов'язання за кредитним договором №014/0983/74/61926 від 05.10.2007 ОСОБА_1 виконано в повному обсязі, грошові кошти отримані останнім кредитором ( ОСОБА_3 ) претензій майнового характеру ОСОБА_3 до ОСОБА_1 немає.
Крім того, 16.06.2020 головним Державним виконавцем Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Беланом І.В. у виконавчому провадженні №46204237 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 10% від суми боргу пред'явленої до виконання, а саме: 95865,49 грн.
Позивач вважаючи дії та постанову головного Державного виконавця Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белана І.В. протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно приписів ст. 18 названого Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.
Згідно ст. 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (частина перша).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 висловила правову позицію, згідно якої за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. При цьому умовами для стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Крім того, Верховним Судом України у постанові від 06.07.2015 у справі №6-785цс15 висловлено правову позицію про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Отже, проаналізовані положення Закону №1404-VIII та наведена судова практика дає підстави стверджувати про можливість стягнення з боржника виконавчого збору за умови вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання, якщо такі дії призвели до фактичного виконання виконавчого документа.
Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 30.11.2020 ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 нотаріально посвідчену заяву за реєстровим №1661 посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В., про те, що всі зобов'язання за кредитним договором №014/0983/74/61926 від 05.10.2007 ОСОБА_1 виконано в повному обсязі, грошові кошти отримані останнім кредитором ( ОСОБА_3 ) претензій майнового характеру ОСОБА_3 до ОСОБА_4 немає.
Отже, судом встановлено, що виконавчий документ виконавчий лист №2-325 від 22.04.2011 органом державної виконавчої служби не виконувалось, а заборгованість по виконавчому документу погашена поза межами виконавчого провадження, зокрема ОСОБА_1 як боржник самостійно вирішив питання з кредитором ОСОБА_3 поза межами виконавчого провадження та минулі кредитор ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ГЕФЕСТ», також не мають жодної претензії, а тому стягнення з ОСОБА_1 , 10% виконавчого збору є безпідставним.
За таких підстави, якщо кредитор за власною ініціативою анулював борг та видав довідку (заяву), такий кредитор втрачає право вимоги за основним та похідним зобов'язанням.
Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів вчинення дій, спрямованих на примусове виконання зазначеного виконавчого документа, починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження і до фактичного його виконання позивачем.
При цьому наявними у матеріалах справи доказами підтверджується самостійне виконання позивачем виконавчого листа №2-325 виданого 22.04.2011 виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 958654,88 грн.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац перший частини другої).
Відтак, враховуючи відсутність доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа №2-325 виданого 22.04.2011 виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області, зважаючи на добровільне виконання позивачем зазначеного рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв протиправно, а тому оскаржувана постанова підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про закриття виконавчого провадження, то суд звертає увагу, що в тексті позовної заяви позивач жодним чином не обґрунтовує таку позовну вимогу ні порушеннями відповідача, ні чинними нормами українського законодавства.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу в порядку застосування ст. 245 КАС України, що ні Законом України «Про виконавче провадження» ні КАС України не передбачене, як можливий спосіб захисту (і, відповідно, - позовна вимога) у справах щодо оскарження рішень та дій органів держаної виконавчої служби чи приватного виконавця, закриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1866,65 грн. (квитанція від 11.06.2021 №0.0.2157519109.1), відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1866,65 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати дії Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі головного Державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Белана Ігоря Васильовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №46204237 від 16.06.2020 протиправними.
3. Визнати протиправним та скасувати постанову Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 16.06.2020 у виконавчому провадженні №46204237.
4. Стягнути судовий збір у розмірі 1866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 65 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.