20 вересня 2021 року № 320/14426/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Сквирської міської ради
про стягнення заборгованості,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до Сквирської міської ради, в якому просить суд:
- стягнути з Сквирської міської ради (код ЄДРПОУ 04054961) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.11.2020 р. по 22.12.2020 р., що визначається у сумі 14 815, 22 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень двадцять дві копійки).
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позовні вимоги обґрунтовані невиплатою Сквирською міською радою усіх належних всіх належних її сум при звільненні.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що саме на позивача як уповноважений орган в особі голови сільської ради та відповідальну особу за кадрову роботу в сільській раді був покладений обов'язок та відповідальність в день звільнення провести розрахунок та видати належним чином оформлену трудову книжку.
Позивач подала відповідь на відзив у якому заперечено проти доводів наведених відповідачем.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду 19.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 у 2015 році обрана на посаду сільського голови Шаліївської сільської ради, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , номер запису 11.
18.11.2020 у трудову книжку ОСОБА_1 внесено запис про звільнення її з посади сільського голови Шаліївської сільської ради у зв'язку із закінченням строку повноважень, ч.1 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно довідки видана виконавчим комітетом Сквирської міської ради 09.12.2020 №220 середньомісячна заробітна плата позивача становить 13 526, 94 грн.
Згідно відомостей з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 22.12.2020 на рахунок ОСОБА_1 надійшло безготівкове зарахування на рахунок зарплати за листопад.
Вважаючи наявними правові підстави для виплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, позивач звернувся з позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
За приписами ст. 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посадами в органах місцевого самоврядування, є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.
Згідно частини 1 статті 42 Закону №280/97-ВР повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.
Частина 3 ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлює, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється, зокрема, дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадова особа місцевого самоврядування має право, в тому числі, на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи; на соціальний і правовий захист.
Питання щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування, звільнення із неї, права та обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Статтею 3 КЗпП України регламентовано, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.
У ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Положеннями ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
14.05.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" від 16.04.2020 №562-IX, згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положено якого установлено, що повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році відповідно до підпункту 2 цього пункту.
VI. Оцінка суду
Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати, що підставою для звільнення сільського, селищного, міського голови у зв'язку із закінченням строку повноважень буде рішення новообраної ради про набуття нею повноважень або, у разі якщо рада не обрана - рішення про набуття повноважень новообраним сільським, селищним, міським головою. Відтак, у разі закінчення строку повноважень сільський, селищний, міський голова звільняється з посади за частиною 1 статті 42 Закону №280/97-ВР, а підставою звільнення є рішення першої сесії новобраної ради про початок повноважень ради нового скликання (у разі, якщо рада не обрана - рішення про набуття повноважень новобраним сільським, селищним, міським головою).
Предметом розгляду у цій справі є встановлення правових підстав для виплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення ОСОБА_1 .
Питання щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування, звільнення із неї, права та обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Однак, вищезазначеним нормативно-правовим актом не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в органах місцевого самоврядування, а, отже, в даному випадку необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства.
За пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993. №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110) днем звільнення вважається останній день роботи.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником, а саме - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок при звільненні провести повний розрахунок з працівником та виплатити всі належні йому суми. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу, наступає передбачена ст. 117 КЗпП України, відповідальність.
Тобто, за такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Як встановлено судом, що позивача звільнено з посади Шаліївського сільського голови у зв'язку із закінченням строку повноважень на підставі рішення Сквирської міської ради №1-1-VIII від 18.11.2020, остаточний розрахунок з позивачем фактично проведено 22.12.2020, відповідно строк затримки розрахунку з 18.11.2020 по 22.12.2020 складає 21 день.
Отже, враховуючи те, що Сквирська міська у відповідності до рішення сесії Сквирської міської ради №12-1-VІІІ від 18.11.2020 є правонаступником всього майна, прав та обов'язків, зокрема Шаліївської сільської ради, у якій позивач обіймала посаду сільського голови, та саме на підставі рішення даної ради позивача звільнено з посади, на думку суду середній заробіток за весь час затримки розрахунку із позивачем при звільненні має бути стягнутим з відповідача.
Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що згідно статті 47 Кодексу законів про працю України обов'язок та відповідальність провести в день звільнення розрахунок та видати належним чином оформлену трудову книжку покладався на позивача, як на уповноважений орган в особі голови сільської ради та відповідальну особу за кадрову роботу в сільській раді, оскільки останню звільнено з посади саме на підставі рішення Сквирської міської ради №1-1-VIII від 18.11.2020. Тобто, із прийняттям відповідного рішення Сквирською міською радою та за наявності підстав, передбачених частиною 1 статті 47 Закону №280/97-ВР повноваження ОСОБА_1 , як голови Шаліївської сільської ради, фактично були припинені в день звільнення.
Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача, в якості правомірності своєї правової позиції, на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій", адже даний Закон набрав чинності лише 06.12.2020 та не є застосовним до правовідносин, що виникли станом на 18.11.2020.
Разом з цим, слід звернути увагу, що зазначеними посиланнями на відповідні норми законодавства, за змістом викладеного у відзиві, відповідачем вказуються обставини, у зв'язку з якими розрахунок із позивачем проведено не 18.11.2020, при звільненні, а 22.12.2020.
Таким чином, факт затримки розрахунку при звільненні із позивачем не заперечується відповідачем, а відповідними запереченнями лише наводяться обставини, у зв'язку з якими такий розрахунок не було проведено згідно встановленого Законом строку - у день звільнення.
Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі №825/325/16 зазначено, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.
Аналогічну правову позицію щодо застосування принципу співмірності викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.
Згідно приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 сформовано правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується у відсотках, як: належна позивачу до виплати на момент звільнення сума (в даному випадку заробітна плата) поділена на середній заробіток за весь час затримки розрахунку (в даному випадку з 18.11.2020 по 22.12.2020 (21 день) та помножена на 100.
В подальшому, для визначення суми, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки, середньоденний заробіток позивача множиться на істотність частки (у відсотках) та множиться на кількість днів затримки розрахунку, добутком чого і буде належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку.
При цьому, суд зауважує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про необхідність відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду. Відтак, розрахунок середнього заробітку, наведений в судовому рішенні, є сумою коштів, з якої в подальшому роботодавцем слід здійснити утримання встановлених законодавством податків та обов'язкових платежів.
Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у своїй постанові від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
За висновком суду, належним способом захисту порушеного права позивача на отримання ним середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати період з 18.11.2020 по 22.12.2020, яку, як встановлено судом, безпідставно не виплачено відповідачем в день звільнення позивача, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.11.2020 р. по 22.12.2020 - несвоєчасну виплату заробітної плати, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком та з подальшим утриманням з належного до виплати середнього заробітку встановлених законодавством податків та обов'язкових платежів.
VIІ. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
VIІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 12.01.2021 №66.
Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 630, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Сквирську міську раду (код ЄДРПОУ: 04054961) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.11.2020 р. по 22.12.2020 - несвоєчасну виплату заробітної плати, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком та з подальшим утриманням з належного до виплати середнього заробітку встановлених законодавством податків та обов'язкових платежів.
В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 630, 60 грн. (шістсот тридцять грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Сквирської міської ради (ідентифікаційний код: 04054961, місцезнаходження: Київська область, Сквирський р-н., м. Сквира, вул. Богачевського, 28).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата вигготводення та підписання повного тексту рішення - 20.09.2021 р.