№ 207/2164/21
№ 6/207/296/21
13 вересня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
судді: Подобєд О.К.
при секретарі: Єрмакової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське подання заступника начальника Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янске Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про дозвіл на примусове проникнення до помешкання боржника,
Заступник начальника Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янске Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулась до суду з поданням про дозвіл на примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 в якій зареєстрований та мешкає боржник ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого листа № 208/2691/17 від 20.11.2018 року який виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 404 101,00 грн.
На обґрунтування подання зазначено, що 24.07.2020 та 10.11.2020 на адресу боржника були надіслані виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду.21.10.2020 року заступником начальника відділу Астаповою О.В. здійснений вихід за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі, а саме: за АДРЕСА_1 , але двері ніхто не відчинив, виклик до державного виконавця залишений у дверях боржника 21.01.2021 року заступником начальника відділу Астаповою О.В. на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт коштів боржника, копія якої надіслані сторонам до відома, банківській установі - АТ Універсал Банк до виконання.21.01.2021 року до відповідного відділу з'явився боржник, який ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та останній отримав реквізити депозитного рахунку відділу для погашення боргу, однак станом на 25.05.2021 боржник - ОСОБА_1 не сплатив заборгованість в повному обсязі.Під час виконання примусового виконання вищезазначеного виконавчого провадження заступником начальника відділу Астаповою О.В. неодноразового надсилались платіжні вимоги до банківських установ, з метою списання грошових коштів з арештованих рахунків боржника підприємства, але станом на 02.06.2021 боржник - ОСОБА_1 сплатив за даним виконавчим провадженням борг у сумі - 606,00 грн., з яких: 306,00 грн. списано примусово з арештованого рахунку боржника та 300,00 грн. сплачено самостійно боржником. Станом на 02.06.2021 залишок боргу складає - 405 001,00 грн., залишок виконавчого збору складає - 40 177,45 грн., витрати виконавчого провадження сплачено в повному обсязі.05.05.2021 року до відділу надійшло повідомлення від АТ «УКРСИББАНК» про те, що боржник - ОСОБА_1 відкрив новий розрахунковий рахунок в банківській установі, тобто своїми діями намагається ухилитись від виконання рішення суду. У зв'язку з чим на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про арешт коштів боржника, копія якої надіслані сторонам до відома, банківській установі - АТ «УКРСИББАНК» до виконання (копія додається).Тобто, боржник своїми діями та усіма способами намагається не виконувати вищезазначений виконавчий документ, який перебуває на примусовому виконанні у відповідному відділі, що призводить до порушення законних прав стягувача за вищезазначеними виконавчим документами, а також завдає матеріальної шкоди Державі не сплачуючи виконавчий збір.
Державний виконавець Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янске Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з'явився.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився надав через канцелярію суду заяву в якій просить в задоволені подання відмовити, оскільки він не є власником даної квартири, а тому не вбачає законних підстав у її проникнення.
Дослідивши матеріали подання та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб
Згідно ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
З відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 - є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, ВСС № 343632 реєстр № 4-1064, 09.06.2005 року, який посвідчений Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою.
Недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі №4-рп/2011 від 31.05.2011 р. щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 роз'яснено, що Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України).
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.
В ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.
Згідно п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція) акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Так, з долученого державним виконавцем копії акту від 21.10.2020 року, що він складений з порушенням п.8 Інструкції, вказані акти складено за відсутності понятих, а положення ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає обов'язку участь не менше ніж двох понятих.
Оскільки квартира АДРЕСА_2 не належить на праві власності боржникові ОСОБА_1 , суд не вбачає достатніх правових підстав для надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника в якому він зареєстрований, а тому подання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Відмовити у задоволенні подання заступника начальника Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янске Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про дозвіл на примусове проникнення до квартири за адресою: АДРЕСА_1 в якій зареєстрований та мешкає боржник ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого листа № 208/2691/17 від 20.11.2018 року який виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 404 101,00 грн.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.К. Подобєд