про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
14 вересня 2021 року м. Київ № 320/10988/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системи інвестицій" до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання недійним рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системи інвестицій" з позовом до Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області про визнання недійсним рішення Феодосіївської сільської ради "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" від 13.08.2021 в частині погодження розширення лісового заказника "Чернечний ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та № 3222487001:01:002:0016.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у порядку адміністративного судочинства, суд керується таким.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом”. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п. 1 - 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, предмет спору у справі, що розглядається, не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору з огляду на таке.
За змістом наведених вище норм права до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачає, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
В той же час, помилковим є застосування положень вищевказаних статей та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.
Як вбачається з поданих матеріалів, 13.08.2021 Феодосіївською сільською радою було прийнято рішення "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, № 3222487001:01:002:0016 та 3222487001:01:002:5067 до складу заказника "Чернечий ліс".
04.03.2004 між Ходосівською сільською радою Києво - Святошинського району Київської області (правонаступником якої являється Феодосіївська сільська рада) та Акціонерним товариством закритого типу "ТОПАЗ - ЕЛЕКТРОНІКС" (правонаступником якого є ТОВ "Ходосівські системи інвестицій") були укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номера: 3222487001:01:002:0013, № 3222487001:01:002:0016.
Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції від 26.10.2013) оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 3222487001:01:002:0013 площею 13, 8664 га строни встановили цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об"єктів рекреаційного призначення.
Зазначений договір було зареєстровано у Києво - Святошинським районним відділом земельних ресурсів 18.03.2004 № 99.
Згідно п. 1.11 договору (в редакції від 26.10.2013) оренди земельної ділянки з кадастровим номером № 3222487001:01:002:0016 площею 4,7331 га сторони встановили цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об"єктів рекреаційного призначення.
Вказаний договір було зареєстровано у Києво - Святошинським районним відділом земельних ресурсів 23.03.2004 № 104.
Зазначеними договорами встановлено термін дії договорів, а саме 49 років, тобто на час звернення до суду вони є діючими.
Таким чином дві земельні ділянки з вказаного переліку та за рахунок яких погоджено розширити лісовий заказник "Чернечий ліс" перебувають у володінні та користування позивача на підставі договорів оренди.
На думку позивача, Феодосіївська сільська рада втручається у право позивача на володіння та користування орендованими земельними ділянками та створює перешкоди у користуванні орендованими ним земельними ділянками з кадастровими номерами 3222487001:01:002:0013 та № 3222487001:01:002:0016.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що пред'явлений позов жодним чином не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування - Феодосіївської сільської ради.
Суд вважає, що цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржене рішення "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, № 3222487001:01:002:0016 та 3222487001:01:002:5067 до складу заказника "Чернечий ліс", не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.
Крім того, зазначене рішення не містить ознак нормативно - правового акту, оскільки немають відповідних ознак.
Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27.12.2001 № 20-рп/2001 та від 23.06.1997 № 2-зп.
Однак як вбачається зі спірного рішення воно прийнято з метою розширення лісового заказника місцевого значення "Чернечний ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487001:01:002:0013, № 3222487001:01:002:0016 та 3222487001:01:002:5067 до складу заказника "Чернечий ліс".
Вказане рішення, після включення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487001:01:002:0013, № 3222487001:01:002:0016 та 3222487001:01:002:5067 до складу заказника "Чернечий ліс" вичерпає свою дію.
Натомість, зазначене рішення вирізняється наявністю приватного особистого інтересу позивача, спір має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу позивача.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Частиною 1 ст. 155 ЗК України зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Повноваження господарських судів та порядок здійснення судочинства у господарських судах визначено Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п. 6, 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що спір, з метою вирішення якого позивач звернувся до суду, виник з приводу порушення прав позивача щодо користування та володіння земельними ділянками, які перебувають у нього в оренді.
Тобто, позов спрямований на захист прав саме у сфері господарсько-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду і вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 ст. 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст. 170, 243, 248 КАС України, суд
1.Відмовити у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системи інвестицій" до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про про визнання недійним рішення.
2. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.