Справа № 932/1806/21
Провадження № 2/932/462/21
08 вересня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.
за участі
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Крук Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування акту, визнання неправомірним та скасування наказу про оголошення догани, -
02.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 16” Дніпровської міської ради (далі - КНП “МКЛ № 16” ДМР) про визнання неправомірним та скасування акту, визнання неправомірним та скасування наказу про оголошення догани.
Позовна заява мотивована тим, що позивачу, лікарю-невропатологу консультативно-діагностичного відділення № 1 неврологічного кабінету КНП “МКЛ № 16” ДМР, за неналежне виконання вимог власної посадової інструкції та вимог нормативно-правових актів України, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, у період самоізоляції та карантинного режиму, 04 грудня 2020 року наказом № 307 оголошено догану.
Позивач вважає, що будь-яких порушень трудової дисципліни з його боку не було, а оголошення йому догани не має законного підґрунтя і є наслідком неприязних стосунків, що склалися між ним та безпосереднім його керівництвом.
Зазначив, що 11.11.2020 року він дійсно знаходився в приміщенні терапевтичного відділення лікарні № 16 у зв'язку з тим, що він на той час хворів на коронавірусну інфекцію та був виписаний зі стаціонару 03 листопада 2020 року додому на амбулаторне лікування. Перед випискою в нього було взято контрольний тест на коронавірус та повідомлено в усній формі про необхідність отримання результатів на руки за тиждень.
З метою встановлення результатів тесту, він 11 листопада 2020 року прибув до лікарні № 16, де на той час знаходився міністр охорони здоров'я ОСОБА_2 і надав інтерв'ю журналісту телеканалу 1+1 ОСОБА_3 та показав реальні умови лікування хворих в терапевтичному відділенні лікарні № 16. Внаслідок чого, керівництвом лікарні до нього були вжиті заходи адміністративного впливу, викликано поліцію та складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 173 КУпАП, який на даний час розглянуто, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення (справа № 932/13699/20) та пізніше направлено матеріали до органів поліції для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44-3 КУпАП, який також на даний час розглянуто, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення (справа № 932/388/21).
Як вбачається з доповідної записки ОСОБА_4 від 11 листопада 2020 року та акту № 6 від 25 листопада 2020 року комісії зі службового розслідування фактів викладених у доповідній записці ОСОБА_4 від 11 листопада 2020 року, ним, на їхню думку, було допущено порушення пунктів 1, 10, 20 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації та статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, а саме, встановлені тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів).
Разом з тим, під час виписки його зі стаціонару на амбулаторне лікування додому, де з ним на одній житловій площі проживає дружина та двоє неповнолітніх дітей, жодних попереджень щодо дотримання заходів для дотримання умов самоізоляції лікарями встановлено не було. В усній формі повідомлено про відсутність загрози для оточуючих від нього.
Також позивач зазначив, що упереджене ставлення до нього підтверджується доповідною запискою ОСОБА_4 від 11 листопада 2020 року та актом № 6 від 25 листопада 2020 року комісії зі службового розслідування фактів викладених у доповідній записці ОСОБА_4 від 11 листопада 2020 року та наказом № 307 від 04 грудня 2020 року.
Крім того, вказав, що від нього керівництво лікарні не відібрало пояснень, а коли звернулися за поясненнями під час прийому пацієнтів, не дочекалися закінчення прийому хворих, за його пропозицією, та склали акт про відмову від надання пояснень.
Позивач вважає, що на час скоєння дисциплінарного проступку він перебував на лікарняному та трудові обов'язки не виконував, а тому і не міг скоїти дисциплінарний проступок.
Відсутність складу дисциплінарного проступку та невідповідність вимогам закону висновків викладених у акті № 6 від 25 листопада 2020 року комісії з службового розслідування фактів викладених у доповідній записці ОСОБА_4 від 11 листопада 2020 року та наказі № 307 від 04 грудня 2020 року про винесення догани лікарю-невропатологу неврологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення № 1 КНП “МКЛ № 16” ДМР ОСОБА_1 підтверджується постановами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справах № 932/13699/20 та № 932/388/21.
Крім того, зазначив, що частиною другою статті 252 КЗпП України встановлено, що зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.
Такої згоди профспілковий комітет не надавав, керівництво підприємства до нього з цим питанням не зверталось та його на засідання профспілкового комітету не запрошували.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати неправомірним та скасувати акт № 6 від 25 листопада 2020 року комісії з службового розслідування фактів викладених у доповідній записці ОСОБА_4 від 11 листопада 2020 року; визнати неправомірним та скасувати наказ № 307 від 04 грудня 2020 року про винесення догани лікарю-невропатологу неврологічного кабінету консультативно-діагностичного відділення № 1 КНП “МКЛ № 16” ДМР ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на його користь судові витрати, що складаються із судового збору.
Ухвалою суду від 05 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив наступне. З 19.08.2019 року позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем. За вимогами власної посадової інструкції від 10.02.2020 року, а саме, пункту 2.1., відповідно до якого, позивач повинен як лікар керуватись чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарно хворого ОСОБА_1 КНП «МКЛ № 16» ДМР № 7216 йому встановлено клінічний діагноз - COVID-19, негоспітальна двобічна нижньодольова амбулаторна пневмонія, виписаний з відносно задовільним станом для подальшого амбулаторного лікування. Таким чином, з 04.11.2020 року позивач не був пацієнтом лікарні № 16 та будучи хворим на костру коронавірусну респіраторну хворобу був зобов'язаний дотримуватись карантинного режиму перебування вдома.
11.11.2020 року приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 будучи хворим на коронавірусну хворобу, ігноруючи нормативні вимоги щодо карантинного протиепідемічного режиму, яких повинен дотримуватись особисто під час лікування та самоізоляції за місцем власного проживання, у незаконний спосіб, порушуючи вимоги наказу КНП «МКЛ № 16» ДМР № 144 від 13.03.2020 року «Про організацію надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)», користуючись статусом лікаря, проник разом з невстановленою особою в палату № 12 терапевтичного відділення КНП «МКЛ № 16» ДМР без належного на це дозволу, в якому здійснюється лікування пацієнтів з коронавірусною інфекцією, де проводив відеозйомку пацієнта та палати.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Пояснення надав аналогічні тексту позовної заяви.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, підтримавши наданий відзив на позов.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом № 343-кл від 19 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 з 20 серпня 2019 року був прийнятий на роботу на посаду лікаря-невропатолога консультативно-діагностичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР на 0,5 ставки з окладом згідно штатного розпису.
Наказом КНП “МКЛ № 16” ДМР № 307 від 04 грудня 2020 року позивачу було оголошено догану за неналежне виконання вимог власної посадової інструкції та вимог нормативно-правових актів України, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, у період самоізоляції та карантинного режиму.
Підставою для винесення наказу № 307 від 04 грудня 2020 року та оголошення догани стало те, що 12 листопада 2020 року на ім'я керівника КНП “МКЛ № 16” ДМР ОСОБА_5 була направлена доповідна записка від 11 листопада 2020 року від завідуючої терапевтичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР ОСОБА_4 щодо незаконного перебування в даному відділенні 11 листопада 2020 року о 15-30 год. лікаря-невропатолога КДВ № 1 ОСОБА_1 (хворого на коронавірусну хворобу) разом зі сторонньою особою без належних засобів індивідуального захисту.
Наказом генерального директора КНП “МКЛ № 16” ДМР Хасілєва О.Й. № 295 від 13 листопада 2020 року було створено комісію з метою розслідування фактів викладених у вищевказаній доповідній записці завідувачки терапевтичного відділення лікарні № 16 ОСОБА_4 .
За результатами службового розслідування, комісією було складено акт № 6 від 25 листопада 2020 року, який затверджений протоколом № 2 засідання комісії з проведення службового розслідування КНП “МКЛ № 16” ДМР.
Так, комісією було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 з 2019 року перебуває у трудових відносинах з КНП “МКЛ № 16” ДМР, де працює лікарем-невропатологом консультативно-діагностичного відділення № 1 неврологічного кабінету за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 2д. 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою з діагнозом - коронавірусна хвороба. Проходив амбулаторне лікування у період з 20 жовтня 2020 року по 27 жовтня 2020 року в лікувально-діагностичному центрі ТОВ “Аптеки медичної академії” (листок непрацездатності серія АДЮ № 776974), в подальшому проходив стаціонарне лікування у період з 28 жовтня 2020 року по 03 листопада 2020 року в КНП “МКЛ № 16” ДМР (листок непрацездатності серія АДЮ № 758134), після цього був виписаний з лікарні на подальше амбулаторне лікування до сімейного лікаря. Проходив амбулаторне лікування в лікувально-діагностичному центрі ТОВ “Аптеки медичної академії” з 04 листопада 2020 року по 17 листопада 2020 року (листок непрацездатності серія АДЮ № 798962). 11 листопада 2020 року приблизно о 15-30 год. лікар ОСОБА_1 будучи хворим на коронавірусну хворобу, ігноруючи нормативні вимоги щодо карантинного протиепідемічного режиму, яких повинен дотримуватися особисто під час лікування та самоізоляції за місцем власного проживання, у незаконний спосіб, порушуючи вимоги наказу КНП “МКЛ № 16” ДМР № 144 від 17 березня 2020 року «Про організацію надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)» , користуючись статусом лікаря, проник разом з неустановленою особою в палату № 12 терапевтичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР без належного на це дозволу, в якому здійснюється лікування пацієнтів з коронавірусною інфекцією, де проводив відеозйомку пацієнта палати. Факт незаконного перебування хворого на коронавірусну інфекцію лікаря-невропатолога ОСОБА_1 , який не є працівником терапевтичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР, в межах даного відділення, підтверджується письмовими поясненнями та доповідними медичного персоналу і є порушенням вимог діючого законодавства про охорону здоров'я та інших нормативно-правових актів України.
20 листопада 2020 року ОСОБА_1 на його робочому місці членами комісії було запропоновано з приводу порушення ним умов самоізоляції та режиму встановленого карантину, під час незаконного перебування 11 листопада 2020 року в приміщенні терапевтичного (ковідного) відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР спільно разом зі сторонньою особою, написати власні письмові пояснення.
Однак, від написання цих пояснень лікар-невропатолог ОСОБА_1 усно категорично відмовився, про що членами комісії в присутності ОСОБА_1 було складено акт про відмову від надання пояснень З текстом даного акту ОСОБА_1 був ознайомлений членами комісії. Але під час власного ознайомлення з актом, особисто зробив на ньому напис про ненадання йому строку для написання пояснень.
Таким чином, з боку лікаря-невропатолога консультативно-діагностичного відділення № 1 неврологічного кабінету КНП “МКЛ № 16” ДМР ОСОБА_1 було допущено порушення вимог власної посадової інструкції, а саме пункту 2.1 розділу 2 (завдання та обов'язки).
На підставі зазначеного комісією зроблено висновок, про те, що лікар-невропатолог ОСОБА_1 , будучи інфікованим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2 власними діями скоїв правопорушення (проступок), а саме під час незаконного перебування 11 листопада 2020 року в приміщеннях терапевтичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР разом зі сторонньою особою, ігноруючи вимоги карантинного режиму в лікарні № 16, порушив норми статей 10, 34 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, статей 20, 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, пунктів 1, 10, 20 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», пунктів 1-2 наказу № 144 від 17 березня 2020 року КНП “МКЛ № 16” ДМР.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 21 КзпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 139 КзпП України працівники зобов'язані працювати чесно й сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової та технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Відповідно до статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана та звільнення.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
На роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення
не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Суд виходить з того, що підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КзпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
Відповідно до пункту 2.1 посадової інструкції лікаря-невропатолога консультативно-діагностичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР, з якою
ОСОБА_1 був ознайомлений 12 лютого 2020 року, позивач повинен як лікар керуватися чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію неврологічної допомоги населенню.
Пунктами 4.1 та 4.2 вказано інструкції передбачено, що лікар-невропатолог несе відповідальність за свою діяльність та якість роботи у відповідності до чинного законодавства та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
Статтями 20, 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 06 квітня 2000 року (зі змінами) передбачено, що до обов'язків осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями (як у випадку з ОСОБА_1 ) проводиться вживання рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб, а саме: самоізоляція та карантинний режим. На підставі рішення Кабінету Міністрів України про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Крім того, згідно зі статтями 10, 34 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19 листопада 1992 року (зі змінами) громадяни України зобов'язані піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян. Громадяни України зобов'язані виконувати медичні приписи та правила внутрішнього трудового розпорядку закладу охорони здоров'я.
На підставі підпунктів 1, 2, 5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року (станом на 11 листопада 2020 року) визначено коло осіб, які підлягають самоізоляції, а саме: особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування; особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації; особи з підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров'я, до моменту одужання відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.
Судом також встановлено, що наказом № 144 від 17 березня 2020 року адміністрацією КНП “МКЛ № 16” ДМР було введено карантин в межах власного медичного підприємства та обмежено доступ до пацієнтів лікарні № 16 сторонніх осіб.
За рішенням Національної служби здоров'я України від 29 березня 2020 року і по теперішній час лікарня № 16 визначена опорною лікарнею щодо надання стаціонарної допомоги пацієнтам з COVID-19 (інформація розміщена на дешборді НЗСУ).
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з боку позивача ОСОБА_1 під час перебування у трудових відносинах з відповідачем було допущено порушення вимог власної посадової інструкції, а саме пункту 2.1 розділу 2 (завдання та обов'язки).
Позивач, будучи інфікованим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2 власними діями скоїв правопорушення (проступок), а саме під час незаконного перебування 11 листопада 2020 року в приміщеннях терапевтичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР разом зі сторонньою особою, ігноруючи вимоги карантинного режиму в лікарні № 16, порушив норми статей 10, 34 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, статей 20, 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, пунктів 1, 10, 20 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», пунктів 1-2 наказу № 144 від 17 березня 2020 року КНП “МКЛ № 16” ДМР.
Доводи позивача про те, що він перебував у терапевтичному (ковідному) відділенні КНП “МКЛ № 16” ДМР з поважних причин, так як був направлений сімейним лікарем на додатковий огляд лікаря пульмонолога, доказом чого є виписка № 18098820 від 11 листопада 2020 року сімейного лікаря, де йому було рекомендовано додатковий огляд лікаря пульмонолога, суд не приймає до уваги, оскільки з 01 квітня 2020 року вступив у дію новий Порядок направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я та фізичних осіб-підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та надають медичну допомогу відповідного виду, затверджений наказом № 586 від 28 лютого 2020 року МОЗ України.
Згідно вказаного Порядку направлення пацієнта до лікаря може здійснюватися тільки за електронним направленням, яке створює лікуючий (сімейний) лікар та розміщує у медичній телекомунікаційній інформаційній системі «Хелсі».
Разом з тим, жодного електронного направлення для ОСОБА_1 з боку сімейного лікаря ОСОБА_6 для огляду лікарем пульмонологом в КНП “МКЛ № 16” ДМР не складалось та не направлялось.
Згідно відповіді ТОВ «Хелсі ЮА» в інформаційно-телекомунікаційній системі «Хелсі» відсутня інформація про відвідування за електронними направленнями лікарів громадянином ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 20.10.2020 року по 17.11.2020 року.
З оглянутої у судовому засіданні медичної картки позивача встановлено, що у ній дійсно наявна довідка сімейного лікаря, у якій позивачу рекомендовано пройти консультацію у лікаря-пульмонолога. Разом з цим, у медичній картці відсутнє направлення саме до лікаря-пульмонолога ОСОБА_7 чи іншого лікаря, який працює у терапевтичному відділенні КНП “МКЛ № 16” ДМР.
Таким чином, суд вважає, що жодної законної причини перебування позивача під час коронавірусної хвороби та проведення у карантинне відділення сторонньої особи не було.
Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка працює на посаді лікаря пульмонолога терапевтичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР, пояснила суду, що була лікуючим лікарем позивача та 11 листопада 2020 року бачила його зі сторонньою особою без засобів захисту, однак у неї на прийому він не був, направлення на прийом не отримувала. Крім цього, терапевтичне відділення не надає консультації пацієнтам, яких виписали з лікарні.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка працює на посаді завідуючої терапевтичного відділення комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» пояснила суду, що терапевтичне відділення надає медичну допомогу лише хворим, які лікуються у відділенні на стаціонарі. Консультацій хворим які були виписані з стаціонару у відділенні не надаються. Доступ до відділення є обмеженим, як для відвідувачів, так і для лікарів, які не працюють у відділенні. Результати тестів видаються на першому поверсі відділення. 11 листопада 2020 року позивач проник до палати у терапевтичному відділенні, зачинив двері та не пускав медичний персонал до палати.
Під час скоєння позивачем дисциплінарного проступку він перебував у трудових правовідносинах з КНП “МКЛ № 16” ДМР, в силу власного захворювання тимчасово не виконував трудових функцій лікаря невропатолога, але був зобов'язаний в межах лікарні дотримуватися вимог власної посадової інструкції, і як лікар керуватися чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління і закладів охорони здоров'я. Перебування позивача на лікарняному під час тимчасової непрацездатності не припиняє у ОСОБА_1 , з роботодавцем - КНП “МКЛ № 16” ДМР, виконання власних трудових обов'язків.
Отже, позивач перебуваючи в межах медичного закладу зобов'язаний дотримуватися вимог власної посадової інструкції та вимог статті 139 КЗпП України.
Доводи позивача про те, що від нього керівництво лікарні не відібрало пояснень, а коли звернулися за поясненнями під час прийому пацієнтів, не дочекалися закінчення прийому хворих, за його пропозицією, та склали акт про відому від надання пояснень, чим порушено положення частини першої статті 149 КЗпП України, на увагу не заслуговують, оскільки невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Посилання позивача на те, що відсутність складу дисциплінарного проступку та невідповідність вимогам закону висновків викладених у акті № 6 від 25 листопада 2020 року комісії з службового розслідування та наказі № 307 від 04 грудня 2020 року про винесення догани підтверджується постановами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справах № 932/13699/20 та № 932/388/21, суд вважає безпідставними, оскільки дисциплінарна відповідальність є окремим видом відповідальності і висновки зроблені судом щодо адміністративної відповідальності жодним чином не впливають на дисциплінарну відповідальність позивача за порушення ним вимог власної посадової інструкції.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що позивач без поважних причин, з його вини, допустив неналежне виконання своїх посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією лікаря-невропатолога консультативно-діагностичного відділення КНП “МКЛ № 16” ДМР, а тому позивача на законних підставах притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Судом не встановлено порушень положень статей 147-149 КЗпП України при застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани згідно наказу № 307 від 04 грудня 2020 року.
За встановлених обставин, з огляду на відсутність підстав для скасування оспорюваних акту № 6 комісії з службового розслідування від 25 листопада 2020 року та наказу № 307 від 04 грудня 2020 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , який відповідає вимогам статті 149 КЗпП України, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору при поданні позову до суду, не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування акту, визнання неправомірним та скасування наказу про оголошення догани - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Повний текст рішення суду складено 13.09.2021 року.
Суддя В.В. Куцевол