У Х В А Л А Справа № 932/7395/21
Іменем України Провадження № 1-кс/932/3861/21
14 вересня 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
слідчої - ОСОБА_3
потерпілого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі клопотання слідчої по кримінальному провадженню № 12021041030000800 про арешт майна, -
10 вересня 2021 року до суду надійшло клопотання слідчої СВ Дніпровського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , що погоджене із прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 , у якому прохає накласти арешт на тимчасово вилучене майно - автомобіль марки «Мерседес-БЕНЦ», моделі «W280», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , один екземпляр ключів до автомобіля.
Необхідність накладення арешту обґрунтовує наступним чином. У провадженні слідчого відділу Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12021041030000800 від 06.08.2021 року, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що до СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся з заявою ОСОБА_4 , у якій повідомив про те, що ОСОБА_6 приблизно у серпні 2020 року, у денний час доби, перебуваючи на вул. Дзержинського, буд. 29-а у м. Дніпрі, шляхом зловживання довірою, заволодів автомобілем марки «Мерседес-БЕНЦ», моделі «W280», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під приводом його купівлі, і виплати грошових коштів у сумі 3700 дол. США. Однак, до цього часу ОСОБА_6 виплатив 1500 дол. США та більше виплачувати відмовляється, повідомляти місцезнаходження автомобілю також відмовляється. Автомобіль зареєстрований на померлу мати заявника - ОСОБА_7 .
08.09.2021 року слідчою встановлено місцезнаходження майна та проведено огляд автомобіля за письмовою згодою ОСОБА_8 , який знаходився по вул. Новосєльна, 1 у м. Дніпрі. ОСОБА_8 добровільно видав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та один екземпляр ключів. Після проведення огляду автомобіль, свідоцтво та один екземпляр ключів вилучено до ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Допитаний як свідок ОСОБА_8 показав, що автомобіль він придбав 02.12.2020 року за 4000 дол. США у чоловіка на ім'я « ОСОБА_9 », який пообіцяв в подальшому переоформити автомобіль на його ім'я. Однак до теперішнього часу він продавця не бачив і на його дзвінки останній не відповідає.
08.09.2021 року автомобіль, свідоцтво та ключі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони були об'єктами кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом.
Вилучене майно і документи можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку із чим виникла необхідність в накладенні арешту. Окремою підставою для накладення арешту є те, що слідчій не відома особа законного власника майна, через що його доцільно помістити на зберігання на спеціалізований штрафмайданчик, розташований у м. Дніпрі.
Слідча у судовому засіданні клопотання підтримала, пояснення надала аналогічні його тексту.
Потерпілий у судовому засіданні прохав не позбавляти його можливості користуватись автомобілем.
Заслухавши пояснення слідчої, з'ясувавши думку потерпілого, розглянувши клопотання, дослідивши долучені до нього додатки, приходжу до висновку про його відмову у його задоволенні з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Встановлено, що слідчою СВ ДРУП ГУ НП у Дніпропетровській області ОСОБА_3 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021041030000800, що відкрито 06.08.2021 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння невстановленою особою, шахрайським шляхом майном ОСОБА_4 - автомобілем марки «Мерседес-БЕНЦ», моделі «W280», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником автомобіля марки «Мерседес-БЕНЦ», моделі «W280», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою слідчої від 08.09.2021 року вилучені в ході огляду 08.09.2021 року автомобіль марки «Мерседес-БЕНЦ», моделі «W280», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , один екземпляр ключів до автомобіля, визнано речовими доказами. Обґрунтування постанови слідчою зводиться до цитування норм КПК України та того, що автомобіль «має суттєве значення у даному кримінальному провадженні, має значення речового доказу».
Жоден процесуальний документ, долучений слідчою до клопотання, як і саме клопотання, не має ознак, за якими слідча кваліфікувала заволодіння транспортним засобом, шляхом шахрайства, за ч. 2 ст. 190 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.
Вирішуючи клопотання слідчої, виходжу із наступного.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Вилучене слідчою у ході огляду майно та документи знаряддям вчинення кримінального правопорушення не є та слідів злочину не зберегло. Ні свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ні ключі від автомобіля, ознакам речових доказів шахрайства не відповідають, оскільки заволодіння майном з використанням підроблених документів чи ключів не здійснювалось, через що, а також тому, що постанова слідчої від 08.09.2021 року про визнання речовими доказами не містить належних обґрунтувань на предмет того, які обставини доводять відповідні докази, в цій частині відсутні підстави для арешту майна.
У матеріалах, які додані до клопотання слідчої, відсутні докази, що автомобіль, на який остання прохає накласти арешт, зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України, що вказує на формальність винесеної слідчою постанови про визнання речовими доказами.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Згідно із вимогами п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчою не доведено вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки відповідні кваліфікуючі ознаки відсутні. Власне саме клопотання слідчої не містить визначення способу втручання у права власника майна, тобто виду арешту, який має бути накладений на автомобіль. Оскільки титульний власник майна померла, а доказів успадкування її майна ОСОБА_4 слідчому судді не надано, як і не надано доказів укладення правочину з відчуження автомобіля у будь-якій формі, факт вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_4 , який права на відчуження майна не мав, у вигляді шахрайства не є доведеним.
Крім того, оскільки арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, тоді як відповідні права титульним власником майна реалізовані бути не можуть внаслідок припинення цивільної дієздатності та правоздатності, підстави для задоволення клопотання слідчої відсутні.
Керуючись ст.ст. 98, 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання слідчої по кримінальному провадженню № 12021041030000800 про арешт майна - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляцію безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Слідчий суддя ОСОБА_1