21 вересня 2021 року Справа № 280/5157/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним рішення відповідача, викладене у повідомленні від 21.05.2021 № 0800-0215-8/35170 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та його скасувати;
2) зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14.05.2021;
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АР №1048583 від 26.05.2021.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), однак відповідач відмовив через відсутність необхідного спеціального стажу роботи. Позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки вважає, що спеціальний стаж його роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії є достатнім для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII. Наголошує на тому, що наявність спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, підтверджуються записами у трудовій книжці ОСОБА_1 . Крім того, посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач безпідставно не врахував приписи частини 6 статті 56 Закону №1788-XII, згідно яких наявний у позивача пільговий стаж за Списком №2 підлягає взаємному зарахуванню при призначенні пенсії за вислугу років на підставі статті 55 Закону №1788-XII. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19.07.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та з посиланням на пункт «а» статті 55 Закону №1788-XII вказує, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Разом з тим, на підставі поданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 5 місяців 18 днів, у тому числі стаж роботи по вислузі років - 12 років 1 місяць 16 днів; пільговий стаж за Списком №2 - 1 рік 2 місяці 12 днів. Звертає увагу, що взаємне зарахування зазначених періодів роботи не застосовується, оскільки умови призначення пенсій за вислугу років та по Списку №2 різні. Також посилається на те, що позивачу не зараховано до вислуги років період його роботи на посаді машиніста тепловоза з 02.10.2006 по 31.11.2007, оскільки не надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років. У трудовій книжці ОСОБА_1 не визначено, що позивач у вказаний період безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті. Вважає, що оскільки спеціальний стаж роботи позивача становить 12 років 1 місяць 16 днів, то підстави для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
14.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII.
Листом Управління від 21.05.2021 №0800-0215-8/35170 позивача повідомлено, що за результатами розгляду його заяви від 14.05.2021 прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу роботи - 12 років 6 місяців, визначених на 11.10.2017. У листі зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 роки 5 місяців 18 днів; стаж роботи за вислугою років 12 років 1 місяць 16 днів; пільговий стаж за Списком №2 - 1 рік 2 місяці 12 днів. Взаємне зарахування зазначених періодів роботи не застосовується, оскільки умови призначення пенсій за вислугу років та по Списку №2 різні.
На відповідний запит представника позивача, Управління листом від 07.06.2021 №0800-0215-8/39165 повідомило, що до вислуги років ОСОБА_1 не зарахований період його роботи за професією машиніста тепловоза з 02.10.2006 по 31.11.2007, так як заявник не надав довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. У трудовій книжці ОСОБА_1 у записі за номером 18 не визначено, що він безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорту.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктами 2, 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
За змістом пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно зі статтею 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII) право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Згідно з пунктом «а» статті 55 Закону №1788-XII (у редакції Закону №213-VIII та Закону №911-VIII) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
04.06.2019 рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII.
Відповідно до абзацу 2 вищевказаного рішення положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 05.06.2019 положення пункту «а» частини 1 статті 55 Закону №1788-XII діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами №213-VIII, №911-VIII, а саме: «право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі».
Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.05.2021 прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу роботи - 12 років 6 місяців.
При цьому, за здійсненим органом пенсійного фонду розрахунком стажу роботи ОСОБА_1 загальний стаж роботи позивача становить: 32 роки 5 місяців 18 днів; спеціальний стаж роботи за вислугою років - 12 років 1 місяць 16 днів; пільговий стаж за Списком №2 - 1 рік 2 місяці 12 днів.
Отже, спірним у даній справі є наявність у позивача необхідного спеціального стажу роботи - 12 років 6 місяців, що визначений пунктом «а» частини 1 статті 55 Закону №1788-XII, для призначення пенсії за вислугу років.
У позовній заяві наголошено на тому, що позивач має більш ніж 12 років 6 місяців спеціального стажу роботи. Такі доводи позивача ґрунтуються на тому, що до його спеціального стажу роботи безпідставно не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 02.10.2006 по 30.11.2007 на посаді машиніста тепловоза у ЗАТ «Сатурн Д», а також не враховано пільговий стаж за Списком №2 - 1 рік 2 місяці 12 днів.
Щодо не зарахування при вирішенні питання про призначення пенсії періоду роботи позивача з 02.10.2006 по 30.11.2007 на посаді машиніста тепловоза у ЗАТ «Сатурн Д», суд зазначає таке.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №212/4534/16-а (2-а/212/136/16).
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.10.2019 у справі №348/2249/16-а, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону №1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки).
Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 :
- 02.10.2006 прийнятий на роботу до ЗАТ «Сатурн Д» машиністом тепловозу (нак.№10 від 02.10.2006);
- 30.11.2007 звільнений відповідно до ст.38 КЗпП України за власним бажанням (нак.№9 від 30.11.2007).
У свою чергу, відповідно до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 , машиністи і помічники машиністів тепловозів користуються правом на пенсію за вислугу років.
З огляду на викладене, суд зазначає, що, оскільки в трудовій книжці позивача вказано про його роботу у період 02.10.2006 по 30.11.2007 на посаді машиніста тепловозу, яка включена до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах, то вказаний період роботи ОСОБА_1 безпідставно не зарахований до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Враховуючи вищенаведені записи у трудовій книжці, доводи відповідача про те, що позивачем не надано уточнюючої довідки, судом відхиляються.
В контексті вищенаведеного, суд також звертає увагу на те, що за змістом пункту 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру, крім іншого, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку про те, що виконуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом роз'яснення порядку підтвердження страхового стажу та витребування необхідних документів для призначення пенсії, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що при прийомі документів ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років, пенсійний орган повідомляв позивача про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки для підтвердження стажу роботи за період з 02.10.2006 по 31.11.2007 за професією машиніста тепловоза.
З огляду на вказане, посилання відповідача на відсутність такої довідки, як на підставу для не зарахування до спеціального трудового стажу періоду роботи позивача з 02.10.2006 по 30.11.2007, за відсутності факту повідомлення про необхідність усунення такого недоліку від органу, що призначає пенсію, є неприйнятними та суперечать принципу належного урядування щодо повного, всебічного та обґрунтованого розгляду документів позивача, необхідних для призначення пенсії.
Щодо не зарахування при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років до спеціального трудового стажу за вислугу років позивача пільгового стажу роботи за Списком №2, суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, згідно з пунктами 2, 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, Законом №1788-XII передбачені пенсії за віком на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років, при цьому призначаються такі пенсії за наявності трудового стажу.
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону №1788-XII при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII встановлює, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналіз зазначених нормативних положень дає підстави для висновку, що чоловіки при досягненні 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, у тому числі не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2, мають право на пільгових умовах одержати пенсію за віком.
Матеріалами справи підтверджено, що періоди роботи позивача з 02.06.1987 по 16.02.1988 на посаді машиніста конвеєра та з 14.08.1989 по 10.02.1990 на посаді механіка, зараховані до пільгового стажу за Списком №2.
У свою чергу, як зазначалось вище, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 55 Закону №1788-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Аналізуючи пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII та пункт «а» статті 55 Закону №1788-XII, суд зазначає, що наведені в цих статтях роботи дають право на пенсію на аналогічних (більш пільгових) умовах.
Оскільки в силу статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років провадиться взаємне зарахування періодів роботи, то періоди роботи позивача за Списком №2, а саме: з 02.06.1987 по 16.02.1988 на посаді машиніста конвеєра та з 14.08.1989 по 10.02.1990 на посаді механіка, є такими що включаються до спеціального стажу роботи, який надає право на пенсію за вислугу років.
При цьому, судом враховується, що нормами Закону №1058-IV не регулюється безпосередньо взаємне зарахування періодів роботи, передбачених Списком №2 і періодів роботи які дають право на пенсію за вислугою років.
Проте, суд звертає увагу, що в силу вимог пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених саме Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, застосування частини 6 статті 56 Закону №1788-XII не суперечить у даному випадку нормам Закону №1058-IV, у зв'язку з чим, в силу вимог пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Підсумовуючи вищенаведене у сукупності суд доходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, оскільки з урахуванням періодів роботи ОСОБА_1 з 02.10.2006 по 30.11.2007 на посаді машиніста тепловозу, з 02.06.1987 по 16.02.1988 на посаді машиніста конвеєра та з 14.08.1989 по 10.02.1990 на посаді механіка, позивач має більше ніж 12 років 6 місяців спеціального стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 55 Закону №1788-XII, суд виходить з такого.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Як встановлено судом, єдиною підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII стала відсутність спеціального стажу 12 років 6 місяців.
При цьому, за встановленими обставинами, розрахований пенсійним органом спеціальний стаж позивача за вислугу років становить 12 років 1 місяць 16 днів.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що при здійсненні розрахунку спеціального стажу позивача за вислугу років мають бути також враховані періоди його роботи з 02.10.2006 по 30.11.2007 на посаді машиніста тепловозу, з 02.06.1987 по 16.02.1988 на посаді машиніста конвеєра та з 14.08.1989 по 10.02.1990 на посаді механіка, що свідчить про те, що позивач має достатній спеціальній стаж роботи для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII, з 14.05.2021.
Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: - визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; - встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; - прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З наведеного слідує, що завданням судочинства є захист прав та інтересів осіб від порушень, що вже відбулися, водночас суд не наділений повноваженнями зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії у майбутньому.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 132, 139, 143, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», викладене у повідомленні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.05.2021 №0800-0215-8/35170.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 14 травня 2021 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням періодів роботи ОСОБА_1 з 02.10.2006 по 30.11.2007 на посаді машиніста тепловозу, з 02.06.1987 по 16.02.1988 на посаді машиніста конвеєра та з 14.08.1989 по 10.02.1990 на посаді механіка.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 21.09.2021.
Суддя М.О. Семененко