21 вересня 2021 року Справа № 280/5258/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач, з урахуванням уточненого позову, просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) відповідача від 09.06.2021 №Ф-38297-13;
2) зобов'язати відповідача відкоригувати дані інтегрованої картки платника позивача шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску у сумі 3 793,00 грн.
Крім того, просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений на розсуд суду строк.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не погоджується з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки), оскільки він є застрахованою особою, роботодавцем сплачується за нього єдиний внесок у розмірі не менше мінімального. Звертає увагу, що не отримує будь-якого доходу від провадження незалежної професійної діяльності окремо від доходів, отриманих як найманим працівником. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
21.07.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 03.10.2008 та здійснює діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 74.11.1 «Адвокатська діяльність». За позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 3 793,90 грн. (сума штрафної санкції та пені згідно рішення №0135655005 від 08.10.2019 - 493,90 грн.; сума єдиного внеску за 4 квартал 2020 року - 3 300,00 грн. На підставі зазначеного та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем сформовано та направлено позивачу спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки). Звертає увагу, що особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та яка є одночасно найманим працівником, не звільняється від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності, а сплата єдиного внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже роботодавець сплачує єдиний внесок за найманого працівника (із заробітної плати єдиний внесок не утримується). Просить у задоволенні позову відмовити. Крім того, звертає увагу, що позивачем у позові заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, однак сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. У зв'язку з цим, просить залишити без розгляду вимоги позивача щодо яких не сплачено судовий збір.
Ухвалою суду від 27.07.2021 клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, про заміну відповідача у справі (процесуальне правонаступництво) задоволено. Замінено відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
Ухвалою суду від 27.07.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.08.2021 продовжено розгляд справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
На підставі рішення Запорізької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 03.10.2008 за №31 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №698 від 03.10.2008.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач з 08.01.2004 працює юрисконсультом ІІ категорії юридичного відділу Дніпровської електроенергетичної системи ДП «НЕК «Укренерго», з 01.10.2019 переміщений до відділі правового забезпечення Дніпровського регіону Департаменту договірної та претензійно-позовної роботи Дирекції з правових та регуляторних питань приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго».
09.06.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-38297-13, відповідно до якої станом на 31.05.2021 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 3 793,90 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.06.2021 №Ф-38297-13, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту (частина 1 статті 14 Закону №5076-VI).
Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина 1 статті 15 Закону №5076-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах чи у відносинах за цивільно-правовими договорами та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Слід зазначити, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в контролюючих органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19.
З матеріалів справи слідує, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 3 793,90 грн. згідно вимоги №Ф-38297-13 від 09.06.2021 складається з:
суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за 4 квартал 2020 року (по строку сплати 19.01.2021) - у розмірі 3 300,00 грн.
суми штрафної санкції та пені відповідно до рішення про застосування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску №0135655005 від 08.10.2019 у розмірі - 493,90 грн.
Як встановлено судом, позивач з 08.01.2004 працює юрисконсультом ІІ категорії юридичного відділу Дніпровської електроенергетичної системи ДП «НЕК «Укренерго», з 01.10.2019 переміщений до відділі правового забезпечення Дніпровського регіону Департаменту договірної та претензійно-позовної роботи Дирекції з правових та регуляторних питань приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго».
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 у 2020 році роботодавець ПрАТ «НЕК «Укренерго» нараховувало позивачу заробітну плату, з якої в повному обсязі сплачено страхові внески.
Таким чином у періоді, в якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок (4 квартал 2020 року), позивач був найманим працівником, за цей період роботодавцем сплачено за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.
Належних доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально контролюючим органом суду не надано.
Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом отримання доходу від здійсненн такої діяльності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 3 300,00 грн. та необхідність її скасування у вказаній частині.
Разом з тим, як зазначалось вище, до суми заборгованості за спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки) увійшли суми штрафної санкції та пені у загальному розмірі - 493,90 грн., застосовані до позивача згідно рішення про застосування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску №0135655005 від 08.10.2019.
Судом встановлено, що в межах адміністративної справи №280/8657/20 судом досліджувалась правомірність винесення ГУ ДПС у Запорізькій області на ім'я позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22835-13 від 16.11.2020 на суму 9 543,98 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №280/8657/20 (набрало законної сили 19.04.2021), крім іншого, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.11.2020 №Ф-22835-13 в частині суми недоїмки у розмірі 9 050,08 грн.
При цьому, відмовляючи у визнанні протиправною та скасуванні вимоги від 16.11.2020 №Ф-22835-13 у повному обсязі, у справі №280/8657/20 суд виходив з того, що до суми заборгованості за вимогою від 16.11.2020 №Ф-22835-13 увійшли суми штрафної санкції та пені за рішенням №0135655005 від 08.10.2019 на загальну суму 493,90 грн., яке не оскаржено та є узгодженим.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що матеріали даної справи також не містять доказів оскарження рішення №0135655005 від 08.10.2019. Крім того, доказів сплати суми податкового зобов'язання 493,90 грн. за вищевказаним рішенням позивачем також не надано.
З огляду на вказане, суд не знаходить підстав для скасування спірної вимоги у цій частині.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відкоригувати дані інтегрованої картки платника шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску у сумі 3 793,00 грн., суд зазначає таке.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).
Відповідно до п.1 ч.4 розділу V Порядку 5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
Отже, з аналізу вищенаведеного, слід дійти висновку, що податковий орган зобов'язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
В межах розгляду даної справи судом встановлено безпідставне нарахування контролюючим органом єдиного внеску за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 09.06.2021 №Ф-38297-13 на суму 3 300,00 грн.
За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску в сумі 3 300,00 грн.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, слід зазначити таке.
Відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.
Разом з тим, слід вказати, що позивач, зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю, не зазначає про причини такої необхідності чи обставини, які б свідчили, що рішення суду, ухвалене у даній справі, не буде виконано суб'єктом владних повноважень.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вбачає підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову не у повному обсязі, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем встановлено ставку судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2021 рік установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2 270,00 грн.
У даній справі позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 7 587,80 грн., отже сума судового збору за подання даного позову становить 908,00 грн.
При зверненні до суду позивачем надано до матеріалів позовної заяви докази сплати судового збору у розмірі 908,00 грн., що свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо не сплати позивачем судового збору у належному розмірі.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 789,79 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09 червня 2021 року №Ф-38297-13 про сплату боргу (недоїмки) в частині визначення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3 300,00 грн. (три тисячі триста гривень 00 коп.).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 09 червня 2021 року №Ф-38297-13 у сумі 3 300,00 грн. (три тисячі триста гривень 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 789,79 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять гривень 79 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663.
Повне судове рішення складено 21.09.2021.
Суддя М.О. Семененко