07 вересня 2021 року м. Ужгород№ 260/1607/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
позивач - не з'явився;
представник відповідача - Петрова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2019 року:
№ 0001371306 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 8786,34 грн.;
№ 0001381306 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку - військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 732,20 грн.;
№ 0001411306 про застосування штрафних санкцій за платежем податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковим агентами у вигляді заробітної плати в сумі 1020,00 грн.;
№ 0001421306 про стягнення 7906,93 за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування суми ПДВ та застосування штрафу у сумі 3953,47 розмірі 50% від суми стягнення, застосованих за платежем податку на додатку вартість із вироблених в Україні товарів;
№ 0001461306 про стягнення суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 7307,00 грн.;
№ 0001471306 про стягнення збільшеної суми грошового зобов'язання з податків з доходів фізичних осіб в сумі 56747,01 грн., та штрафних санкцій в сумі 41984,28 грн., всього в сумі 11352,79 грн.;
№ 0001481306 про застосування штрафних санкцій за платежем податку військового збору, нарахованого за збільшеними податковим зобов'язанням за податком з доходів фізичних осіб, в сумі 5084,44 грн. та пені в сумі 1709,19 грн.;
№ 0001491306 про стягнення пені в сумі 491255,75 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та вимог валютного законодавства.
та вимоги про сплату боргу від 29 жовтня 2019 року № 0001391306 в сумі 7159,24 та рішень № 0001401306 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого внеску в сумі 715,92 грн. і № 0001541306 в сумі 255,00 грн. за неналежне ведення бухгалтерського обліку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з висновками, викладеними у розділі ІІІ Акту планової документальної виїзної перевірки господарської діяльності та застосованими донарахуваннями, штрафними санкціями, нарахуванням пені не згідний, так як порушення визначене ревізором через необґрунтоване заниження валютного доходу підприємця за період, що підлягав перевірці, внаслідок не включення до Акту перевірки витрат за авансовими звітами за № 21, 24, 25 за період з 01 по 30 грудня 2018 року з додатками, що підтверджують фактичні витрати відповідно до суму 24349,24 грн. на суму 14255,44 грн. та на суму 9070,99 грн. Також не прийнято до уваги витрати на придбання ПММ на суму 171877 грн. не взято до уваги придбання запчастин на суму 96899,68 грн. інші витрати по чекам на суму 157745,88 грн. Врахування відповідачем зазначених витрат виключає наявність порушень позивачем. Разом з тим, зазначає, що у 2018 році у нього не виникало обов'язку нараховувати податкове зобов'язання з податку на додану вартість в зв'язку з наданням послуг та реєструвати податкові накладні в ЄРПН щодо цієї операції, бо таку було складено в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством та зареєстровано в ЄРПН в 2016 році. Вказує на те, що ним не занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартісьть на загальну суму у 2018 році та не порушено терміни реєстрації податкової накладної на зазначені суму в ЄРПН. Вказує на те, що на його рахунку є податковий кредит в сумі 633689 грн., за рахунок якого можна було погасити нараховане зобов'язання. Крім того вказує, що застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних санкцій не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження.
11 грудня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову, зокрема вказує на те, що заниження загального оподатковуваного доходу за 2018 рік пов'язане з тим, що позивач задекларував загальний оподатковуваний дохід менший ніж фактично отриманий. Щодо не прийняття до уваги витрат на придбання запчастин на суму 96899,68 грн., то зазначає що позивач перебуваючи на загальній системі оподаткування, не мав права включити до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності , витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт вантажних автомобілів, у зв'язку з чим перевіркою не прийнято до складу витрат 2018 року витрати на придбання автозапчастин в сумі 96899,68 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року замінено відповідача на - Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, з мотивів наведених у письмовому відзиві. Просила суд відмовити у позові, як безпідставному.
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду даної справи, позивач у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , Позивач) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. В ході вказаної перевірки виявлено порушення, про що складено акт перевірки від 02.10.2019 №45/33-06/ НОМЕР_1 . В результаті чого винесено податкові повідомлення - рішення від 29.10.2019 року.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 29.10.2019 № 0001371306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8 786,34 грн. (за податковими зобов'язаннями - 5 857,56 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 2 928,78 грн.), податкового повідомлення - рішення від 29.10.2019 №0001381306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 732,20 грн. (за податковими зобов'язаннями - 488,13 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 244,07 грн.), то судом встановлено наступне.
В спростування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Позивач вказує на те, що, що контролюючий орган безпідставно збільшив податкові зобов'язання через нібито заниження валового доходу Позивачем, оскільки не врахував витрат такого по авансових звітах, витрат на придбання паливно мастильних матеріалів, запчастин та інших витрат по чекам, всього на загальну суму - 302 321,23 грн., як зазначено у позовній заяві.
Судом встановлено, що позивач отримував доходи від надання внутрішніх та міжнародних транспортних послуг (перевезення вантажів) вантажним автомобільним транспортом, від надання послуг по лісозаготівлі деревини, трелювання деревини, ремонту тракторного волоку, від виробництва та реалізації пиломатеріалів та дров на території України та за її межами в період за який проводилася перевірка.
Розрахунки з покупцями за реалізований товар на надані послуги проводилась у безготівковій формі шляхом зарахування на банківські рахунки Позивача.
Відповідно до вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України валовим доходом підприємця є виручка у грошовій та натуральній формі. Тобто, діє касовий метод, згідно з яким дохід у підприємця виникає виключно за фактом одержання коштів або іншої натуральної оплати.
Суб'єкти господарювання при отриманні доходів від здійснення підприємницької діяльності до оподатковуваного доходу включають фактично одержаний протягом календарного року дохід, податкове зобов'язання відбувається виключно в результаті фактичного отримання доходу в грошовій або натуральній формі, але не в момент його нарахування і не за першою з подій, тобто фізичні особи - підприємці формують доходи за принципом «касового методу» - отримання коштів.
На підставі наданих для перевірки банківських виписок по розрахункових рахунках, відкритих в АТ "УкрСиббанк" № НОМЕР_2 (Гривня), № НОМЕР_3 (Євро) та в АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК" №26002500299812 (Гривня), № НОМЕР_4 (Євро), проведеною перевіркою визначено загальний оподатковуваний дохід Позивача за 2018 рік складає 2 217 691,32 грн., проти заявленого - 1 860 888,98 грн.
Таким чином, заниження валового доходу за 2018 р. складає 356 802,34 грн. (2 217 691,32 - 1 860 888,98), чим порушено Позивачем пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16, п.177.2, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України. Вказане порушення Позивачем на заперечується у позовній заяві.
Судом встановлено, що позивачем задекларовано витрат за 2018 р. у сумі 1 816 212,98 грн. Для підтвердження правомірності формування таких, до перевірки використано первинні документи у вигляді - договори із постачальниками, прихідні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), виписки банку про рух коштів по рахункам, розрахункові квитанції, які підтверджували оплату понесених витрат.
В ході проведення перевірки Відповідачем надано лист ФОП ОСОБА_1 , в частині надання розшифровки структури витрат та їх документального підтвердження за період, який перевіряється, на що, отримано надано інформацію та документальне підтвердження щодо структури понесених витрат.
Перевіркою прийнято до складу документально підтверджених витрат 2018 р. додаткові витрати в сумі 324 260,34 грн., зокрема: кошти за оплату ТМЦ (лісопродукція, відходи деревини у вигляді паливних гранул, цвяхи, авто мастила), послуг з розрахунково касового обслуговування поточних рахунків, кошти за оплату єдиного соціального внеску, кошти за надані послуги навігаційного контролю, послуги онлайн сервісу, кошти на оплату страхових витрат, послуги біржі.
Щодо авансових звітів, на які звертає увагу Позивач, то такі додавались до заперечення на акт перевірки, а саме за №21 від 01.10.2018-31.10.2018 на суму 24 349,24 грн., №24 від 01.11.2018-30.11.2018 на суму 14 255,44 грн. №25 від 01.12.2018-30.12.2018 на суму 9070,99 грн., однак, заповнені із порушенням, а саме підзвітною особою ОСОБА_2 (водій) в авансових звітах не зазначено на які, цілі видавалися грошові кошти під звіт (на відрядження, господарські потреби, на придбання товарно - матеріальних цінностей), не зазначено суму коштів, а також спосіб отримання коштів (видано з каси, перераховано на особистий картковий рахунок або знято за допомогою корпоративної платіжної картки), не зазначено фактично витрачену суму коштів на підставі підтвердних документів.
Також, позивачем не надано документи, що підтверджують суми фактично понесених витрат, пов'язаних із виплатою підзвітній особі ОСОБА_2 підзвітних сум, а саме якщо, кошти видані із каси - видаткового касового ордеру, якщо кошти було перераховано на особистий рахунок підзвітної особи - платіжне доручення з датою та номером.
На підтвердження факту понесення витрат, пов'язаних з відрядженням водія, платником не на надано накази на відрядження, подорожні листи, митні декларації, CMR.
Видаткові касові ордери, які приєднані до позовної заяви, не надавалися при проведені перевірки та до заперечення на акт перевірки, про що, також, стверджує лист Позивача від 19.09.2019 про перелік документів наданих для перевірки.
Податковим кодексом України розроблений чіткий механізм для надання платником податків документів при проведенні перевірки та їх врахування контролюючим органом.
Так, згідно ч.2 п. 44.6 ст. 46 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Відповідно до ч.1 пп. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Платник не скористався вищенаведеними правами щодо надання відповідних первинних документів, а тому вказані документи (видаткові касові ордери) вважаються відсутніми, та такими, що не надавалася при проведенні перевірки, а тому відсутній факт понесення витрат згідно авансових звітів.
Що стосується посилань позивача про не прийняття до уваги відповідачем витрат на придбання паливно - мастильних матеріалів в сумі 171 877,00 грн., то перевіркою до складу валових витрат 2018 р. прийнято вартість фактично використаних паливно - мастильних матеріалів в сумі 719 666,69 грн., які пов'язані з отриманим доходом звітного періоду на підставі документально підтверджених первинних документів, зокрема угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, розрахункових документів, тощо.
Щодо не прийняття до уваги витрати на придбання запчастин на суму 96 899,68 грн., то суд вказує на наступне.
Відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених ст. 177 Кодексу.
До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі (пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).
Таким чином, приходить до переконання про те, що Позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування, не мав права включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт вантажних автомобілів, у зв'язку з чим, перевіркою не прийнято до складу витрат 2018 р. витрати на придбання автозапчастин в сумі 96 899,68 грн.
Щодо не прийняття до уваги інших витрат по чекам на суму 157 745,88 грн., то перевіркою прийнято всі витрати підтверджені документально та пов'язані з отриманням доходу 2018 р., які були надані для проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 і тому на підставі п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо такі не надані та належним чином не оформлені, вважаються такими, що були відсутні.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України).
За даними перевірки чистий оподатковуваний дохід Позивача за 2018 р. складає 77 218,0 грн. (2217691,32 - 2140473,32 (дохід-витрати)), проти заявленого 44 670,0 грн.
Сума податку відповідно до ставки у п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України становить 5 857,56 грн. (32 542,0 грн. (77 218-44 670) * 18%).
Аналогічною є позиція і по військовому зборі, який нараховується, утримується та сплачується (перераховується) до бюджету у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України, за ставкою у розмірі 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.
Враховуючи не відображення Позивачем доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується військовий збір в сумі 32 548,00 грн., відбулося заниження військового збору за 2018 рік в сумі 488,13грн.
Що стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.10.2019 №Ф-0001391306 на суму 7 159,24 грн., рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску від 29.10.2019 №0001401306 та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 29.10.2019 №0001541306.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позиція позивача щодо вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій №0001401306 полягає в тому, що нібито у акті перевірки відсутні обґрунтування вказаних порушень, а щодо порушення по неналежному веденню бухгалтерської документації відповідно до рішення №0001541306, вважає, що таке порушення є припущенням, та спростовується книгою обліку такого внеску, розрахунковими відомостями про нарахування та виплату заробітної плати, які нібито ведуться належним чином, при цьому жоден з вказаних документів не надається позивачем до позовної заяви.
Із вищевказаного податкового повідомлення - рішення з податку з доходів фізичних осіб, вбачається, що Позивачем занижено оподатковуваний дохід у періоді, за який здійснено перевіруку на суму 32 542,0 грн.
Відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI), єдиний внесок нараховується для платників на суму доходу (прибутку) отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, у розмірі 22 відсотка бази нарахування єдиного внеску. (ч2. п. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону).
Враховуючи, те, що Позивачем занижено дохід за 2018 р. на суму 32 542,0 грн. відповідно і відбулось заниження єдиного внеску у сумі 7 159,24 грн., що підтверджується актом перевірки (на ст. 24-25), де чітко зазначено вказане порушення та помісячне нарахування.
Разом з тим, застосовано штрафну санкцію у розмірі 715,92 грн. (7 159,24 на кількість прострочених періодів 1 * 10%) відповідно до п. 3 ч.11 ст. 25 Закону України №2464-VI, якою передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 29.10.2019 №0001461306 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 7 307,0 грн. та податкового повідомлення - рішення від 29.10.2019 №0001421306 про застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних у розмірі 3953,47 грн.
Для визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 використані відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, виписки банку про рух коштів по рахункам, відомості з ЄРПН, рахунки, видаткові та податкові накладні, заявки, акти виконаних робіт, міжнародні автомобільні накладні (CMR).
Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, платник зобов'язаний визначити і задекларувати податкові зобов'язання з дати зарахування коштів на рахунок платника від покупця/замовника як оплата товарів/послуг або з дати відвантаження товарів, залежно від того, яка з подій відбулась першою.
Судом встановлено, що у лютому 2018 р. у позивача виник обов'язок визначити та задекларувати податкові зобов'язання на підставі зарахування коштів на рахунок у розмірі 16 666,63 грн. (ПДВ 3 333,33 грн.) від Кам'янської сільської ради за послуги з валки деревини, обрізки гілок та розкрижування, та у березні 2018 р. по зарахуванню коштів у сумі 22 868,0 грн. (ПДВ 4 573,60 грн.) від ДП «Хустське лісове дослідне господарство» за послуги з лісозаготівлі.
Разом з тим, згідно з п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник зобов'язаний скласти податкову накладу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, в порушення вищенаведеного, Позивач податкові зобов'язання з вказаних операцій не визначив та не задекларував.
Крім, того перевіркою встановлено, що Позивачем було порушено строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, а саме:
- від 05.02.2018 не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму 19 999,95 грн. (сума ПДВ - 3 333,33 грн.);
- від 21.03.2018 не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму 27 441,62 грн. (сума ПДВ - 4 573,60 грн.).
Отже, в порушення п. 187.1 ст. 187, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платником занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 907,00 грн., у т.ч. за лютий 2018 р. в сумі - 3333,00 грн., та за березень 2018 р. - в сумі 4 574,00 грн. та порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як встановлено судом, позивачем по питанню відсутності реєстрації податкових накладних, оскаржується виключно в частині по накладній за 21.03.2018 на суму 27 441,62 грн. (сума ПДВ - 4 573,60 грн.), з огляду на відсутність у позовній заяві позиції щодо реєстрації податкової накладної за 05.02.2018 на суму 19 999,95 грн. (сума ПДВ - 3 333,33 грн.).
Водночас, позиція платника, що акт виконаних робіт на загальну суму 27 441,62 грн. (сума ПДВ 4 573,33 грн.) і роботи були проведені в 2016 р. і таке зобов'язання було відображено у звітності 2016 р., а оплата надійшла в 2018 р., не відповідає дійсності, оскільки, в Єдиному реєстру податкових накладних відсутня реєстрація податкових накладних по вказаних операціях як за 2016 р. так і за 2018 р., також, відсутнє відображення податкового зобов'язання у звітності за 2016 рік.
Вказаний акт виконаних робіт за 2016 р. під час проведення перевірки та написання акту Позивачем не надавався, та не додавався і до позовної заяви.
Що стосується позиції платника про можливість зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за рахунок наявного податкового кредиту на його рахунку, то станом на 31.12.2018 Позивачем задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21) в сумі 30 228,00 грн. (податкова декларація за грудень 2018 року від 16.01.2019 №9306496745).
Перевіркою визначення суми податку, що підлягала включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду встановлено завищення всього в сумі 7 307,00 грн.
Таким чином станом на 31.12.2018 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21) за результатами перевірки становить 22 921,00 грн.
Відповідно до пп. 5 п. 4 Порядку №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", визначено, що сума від'ємного значення, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду за результатами контрольно - перевірочної роботи відображається в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 з обов'язковим відображенням такої суми в таблиці «*Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення - рішення та/або уточнюючого розрахунку».
Враховуючи зазначене, в податковій декларації з ПДВ сума зменшеного від'ємного значення з ПДВ, в тому числі від'ємне значення, яке було зараховане у зменшення податкового боргу з ПДВ відповідно до податкового повідомлення - рішення за формою «В4», відображається в звітному (податковому) періоді, в якому відбулось узгодження такого повідомлення - рішення.
При цьому узгодженим відповідно до ст. 56 ПКУ, вважається податкове повідомлення - рішення, по якому закінчились всі адміністративні або судові оскарження.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 29.10.2019 №0001471306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 110 084,08 грн. (за податковими зобов'язаннями - 56 747,01 грн., штрафними санкціями - 41 984, 28 грн., пеня - 11 352,79 грн.), податкового повідомлення - рішення від 29.10.2019 №0001481306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового розміру 6 793,63 грн. (штрафними санкціями - 5 084,44 грн., пеня - 1 709,19 грн.), податкове повідомлення - рішення від 29.10.2019 №00014111306 про застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 020 грн., то суд вказує на насутпне.
Позиція позивача по вказаних порушеннях полягає у помилковості розрахунків Відповідача, з якими такий не погоджується.
Водночас, перевіркою з даного питання встановлено заборгованість та несвоєчасну сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати.
Перевіркою достовірності відображених показників утриманих та перерахованих сум податку на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 за період, що перевіряється використовувались записи по особовому рахунку за формою № 15 та порівнювались з даними бухгалтерського обліку платника податку по перерахуванню до бюджету суми податку і платіжними документами.
Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.03.2017, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). (в редакції з 01.03.2017 протягом трьох банківських днів).
Таким чином, на підставі вищенаведеного та в порушення пп.168.1.1, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, встановлено заборгованість до бюджету та несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 56 747,01 грн. (за період з січня 2017 р. по листопад 2018 р.).
Штрафні санкції з даного порушення застосовані на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, якою визначено, що за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, вчинені протягом вказаного строку втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Правова позиція з цього питання та правомірність застосування штрафної санкції відображена у постанові Верховного суду України від 22.05.2018 №К/9901/31032/18 року.
Так, постановою Верховного суду вказано, що положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 статті 127 ПК України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.
Аналогічною є позиція і по військовому зборі, який нараховується, утримується та сплачується (перераховується) до бюджету у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу України, за ставкою у розмірі 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.
Із матеріалів справи вбачається, що Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату військового збору в загальній сумі 6203,34 грн. (за період з січня 2017 р. по червень 2018 р.), чим порушено пп. 168.1.1, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, пп. 1.3 п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України.
Також, перевіркою встановлено порушення пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, відповідно до якої, Позивач, як податковий агент, зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
В порушення вищенаведеного Позивач податковий розрахунок сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) за І кв. 2017 року, ІІ кв. 2017 року, ІV кв. 2017 року та І - ІV кв. 2018 року подав з недостовірними відомостями, а саме: не відобразив сум доходу за ознакою доходу « 157», при нараховуванні та виплаті доходів фізичним особам - підприємцям (постачальникам товару та наданих послуг), а саме згідно банківських виписок Позивач виплатив дохід за вказаний період, наступним особам, - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на суму 157 532,63 грн.
На підставі наведеного Відповідачем пркавомірно застосовано штрафну санкцію на підставі п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 29.10.2019 №0001491306 про застосування штрафних санкцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі в сумі 491 255,75 грн., то суд зазначає, що наступне.
В ході перевірки встановлено взаємовідносини Позивача з іноземним покупцем - фірмою «MELLA-TRANS Kft» згідно зовнішньоекономічних контрактів №22-2017/UA-HU від 15.05.2017, №26-2017/UA-HU від 07.11.2017 про реалізацію деревини паливної та пиломатерiалів хвойних.
Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), зокрема у ст. 1 визначено строк у 180 днів з дати митного оформлення (виписки вивізної ВМД) для зарахування виручки від резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах.
Перевіркою дотримання Позивачем вказаних строків, встановлено порушення вимог Закону №185/94-ВР в частині повернення валютної виручки в наведені строки при виконанні вказаних контрактів.
Позиція позивача по даному порушенню полягає в тому, що Відповідачем нібито застосовані штрафні санкції на підставі Закону, який втратив чинність.
Водночас, суд зазначає, що період підприємницької діяльності Позивача, за який проводилася перевірка становив за 01.01.2017-31.12.2018.
Закон України №184/95-ВР втратив чинність на підставі Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, який введений в дію з 07.02.2019 згідно прикінцевих та перехідних положень такого.
Тобто, у період, крли здійснювалася перевірка Позивача діяли норми Закону №185/94-ВР, порушеннях яких і було встановлено Відповідачем.
Відповідно п. 11 пр. 10 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Штрафні санкції за вказані порушення застосовані Відповідачем на підставі Закону України "Про валюту і валютні операції", норми якого були діючими на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.10.2019, про що чітко зазначено у такому.
Разом з тим, суд вказує на те, що не відповідає дійсності і позиція Позивача, що Податковим кодексом України не передбачено застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності з огляду на ст. 113 Кодексу.
Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, особою відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган, тобто, орган державної податкової служби.
Таким чином, Відповідачем на підставі порушення Позивачем вимог Закону №184/95-ВР та у відповідності до порядку нарахування пені по діючому Закону №2473-VIII, зокрема ч. 5 ст. 13, правомірно нараховано пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зважаючи на норми вищевикладених статей КАС України, суд приходить до переконання, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат також відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 вересня 2021 року
СуддяС.А. Гебеш