20 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/14761/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту у сумі 17620 гривень;
- зобов'язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплати йому одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту у сумі - 17620 гривень.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 29.08.2018 він уклав перший контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах офіцерського складу строком на 1 рік з 21.09.2018 по 20.09.2019. У зв'язку з цим, позивач вважає, що на підставі підпункту 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, що становить 17620,00 гривень. Однак, Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України не виплатило йому вказаної допомоги, а тому ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 10 вересня 2020 року відкрито провадження у справі №240/14761/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву.
05 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю. Аргументуючи свою правову позицію відповідач зазначив, що відповідно пункту 3 глави 5 розділу 4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 23.07.2018 за №854/32306, грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту не виплачується особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу і в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом. Оскільки, ОСОБА_1 заключив контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України після 32 календарних років кадрової військової служби, то Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України вважає, що права на отримання одноразової грошової допомоги після укладення ними першого контракту він не має. З огляду на зазначене, відповідач просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 29 серпня 2018 року між Головою Державної прикордонної служби України генерал-полковником Цигикалом П.О. та полковником ОСОБА_1 на підставі статтей 19 і 20 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на 1 (один) рік з 21.09.2018 по 20.09.2019. Вказаний контракт набрав чинності 21 вересня 2018 року(а.с.9-10).
На підставі наказу голови Державної прикордонної служби України від 21.09.20148 №888-ОС, полковника ОСОБА_1 було прийнято на військову службу за контрактом у Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України на посаду начальника інформаційно-аналітичного відділу штабу (а.с.16).
В подальшому, згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України від 18.08.2019 №849-ОС ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас та припинено (розірвано) з ним контракт на підставі підпункту "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.11).
Натомість, на підставі наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.09.2019 №337-ОС позивача, починаючи з 30 вересня 2019 року, було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.12).
Разом з тим, а ні після укладення контракту від 29.08.2018 про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, а ні після звільнення з військової служби в Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України, одноразова грошова допомога, як військовослужбовцю, який вперше уклав контракт на проходження військової служби, передбачена підпунктом 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою від 03.10.2019 №201 (а.с.13).
У зв'язку з цим, позивач 03 липня 2020 року звернувся до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту в сумі 17620,00 гривень (а.с.14).
Розглянувши вказану заяву, Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України надіслало ОСОБА_1 листа від 28 липня 2020 №11/499, в якому повідомило, що відповідно до пункту 3 глави 5 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.08.2018 року № 558, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306, грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту не виплачується особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу і в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом (а.с.15).
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як зазначено в частині 4 статті 9 цього Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Саме у відповідності до вказаних положень закону була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Вказаною Постановою №704 затверджено зокрема й схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (п. 3 Постанови №704).
Підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704 передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту одноразову грошову допомогу в таких розмірах:
- особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що умовою за наявності якої у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704, є укладення ним першого контракту на проходження військової служби.
Як попередньо встановлено судом, 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на 1 (один) рік з 21.09.2018 по 20.09.2019 (а.с.20-21).
Вказаний контракт був першим контрактом позивача на проходження військової служби. Доказів протилежного відповідач до суду не надав.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704.
З приводу доводів Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про те, що відповідно до пункту 3 глави 5 розділу 4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, адже заключив контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України після 32 календарних років кадрової військової служби, суд зазначає наступне.
Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі й одноразова грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, визначені в главі 5 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція №558).
Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IV Інструкції №558 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується військовослужбовцям після укладення ними першого контракту з особами: які приймаються на посади рядового складу; які приймаються на посади сержантського і старшинського складу; офіцерського складу.
Грошова допомога виплачується в таких розмірах:
1) особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
2) особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;
3) особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Згідно з пунктом 2 глави 5 розділу IV Інструкції №558, грошова допомога виплачується після дня набрання чинності першим контрактом, передбаченим пунктом 23 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115, на підставі наказів відповідних начальників (командирів) органів Держприкордонслужби про призначення на посаду та вступ до виконання обов'язків за цією посадою.
Водночас, пунктом 3 глави 5 розділу IV Інструкції №558 визначені випадки, коли військовослужбовець не має права на отримання грошової допомоги після укладення ними першого контракту.
Так, пункт 3 глави 5 розділу IV Інструкції №558 передбачає, що грошова допомога не виплачується, зокрема, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу і в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом.
Однак, пунктом 8 Постанови №704 встановлює, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Згідно статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
Таким чином, з аналізу вказаних правових норм суд встановив, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються лише актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Щокін проти України" (рішення від 14 жовтня 2010 року п. 56-58) Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Вищевикладених міркувань достатньо, щоб суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
В обґрунтування підстав відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України посилається на наказ Міністра внутрішніх справ від 25.08.2018 №558.
Слід звернути увагу, що Постанова №704 має вищу юридичну силу порівняно з наказом Міністра внутрішніх справ від 25.08.2018 №558, який не має права змінювати положення актів Кабінету Міністрів України.
Відтак, посилання Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на наказ Міністра внутрішніх справ №558 від 25.08.2018, як на підставу відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є незаконним, а тому дії відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704, є протиправними.
З огляду на те, що законних підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги судом не встановлено, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та невиплати позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704.
З приводу позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплати йому одноразову грошову допомогу в розмірі 17620,00 гривень, суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки визначення розміру належної позивачу грошової допомоги віднесено законодавцем до виключної компетенції відповідача. В свою чергу суд, не має повноважень здійснювати розрахунок грошової допомоги до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. У даній справі таке нарахування відповідачем здійснено ще не було, а спір, який був предметом спірних правовідносин стосувався заперечення відповідачем наявності у позивача взагалі права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704, а не розміру цієї допомоги.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Беручи до уваги, що спір з приводу розміру одноразової грошової допомоги на яку має право позивач відсутній, суд в даному випадку не повинен та не уповноважений втручатися у дискреційні повноваження щодо виконання відповідачем обов'язку з визначення розміру належної ОСОБА_1 допомоги, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку, що наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів понесення позивачем судових витрат, підстави для вирішення судом питання про їх розподіл відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 250, 255, 257, 262, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (житловий масив " АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул.Промислова, 5, м.Житомир, 10025; код ЄДРПОУ 23311352) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Промислова, 5, м. Житомир, 10025; код ЄДРПОУ 23311352) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (житловий масив " АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту, передбачену підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Промислова, 5, м. Житомир, 10025; код ЄДРПОУ 23311352) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (житловий масив " АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту, передбачену підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович