06 вересня 2021 року Справа № 160/10488/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юркова Е.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
29 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 24063,43 грн. в день звільнення з військової служби 29.07.2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 24063,43 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої виплати з 29.07.2020 року по день фактичної виплати заборгованості;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 29.07.2020 року по день фактичного розрахунку.
Ухвалою суду від 05.07.2021 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2020 року № 113 звільнений з військової служби в запас. Проте під час звільнення позивачу не було виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 24063,43 грн. Також, позивач вважає, що не проведення з вини відповідача розрахунку з ним у зазначені строки (у день звільнення) є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме - виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідачем 28.08.2021 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 73973/21), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Після надходження коштів до військової частини НОМЕР_1 грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна буде сплачена. Також відповідачем зазначено про відсутність обов'язку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку ст. 117 КЗпП, оскільки грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у складі військової частини НОМЕР_1 , та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2020 року № 553 виключений зі списків особового складу частини з 29 липня 2020 року.
Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2020 року № 553 встановлено виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 24063,43 грн.
Згідно з довідкою № про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, виданої на підставі вищевказаного наказу, позивачу належить грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 24063,43 грн.
Також матеріали справи містять лист військової частини НОМЕР_1 № 4901 від 13.08.2021 року, адресований начальнику речової служби військової частини НОМЕР_2 , з клопотанням про надання допомоги щодо виділення кошторисних призначень та проплати коштів у розмірі 425189,52 грн. для розрахунку військовослужбовців, що звільнені у запас, в тому числі ОСОБА_1 у розмірі 24063,43 грн.
При вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178).
Згідно пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (пункт 7 Порядку № 178).
Як вже встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 при звільненні не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Вищевказане право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно не заперечувалось і відповідачем. Водночас, підставою невиплати спірної грошової компенсації відповідач зазначає відсутність бюджетного фінансування установи на вказані цілі.
У рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Також, за змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі у розмірі 24063,43 грн., та стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі.
Частина 4 статті 2 Закону № 2232-XII визначає, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 Порядку № 260 визначено, щ грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту);
допомоги.
Так, статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На відміну від зазначеного спеціального законодавства Кодекс законів про працю України не регулює питання проходження військової служби, зокрема стаття 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Однак, відповідно статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналізуючи положення Порядку № 260, суд вказує, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення, оскільки не є ані щомісячним додатковим грошовим забезпеченням, ані одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Отже, приписи статті 117 КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 193, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 24063,43 грн. ОСОБА_1 .
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 24063,43 грн (двадцять чотири тисячі шістдесят три гривні 43 копійки).
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 06 вересня 2021 року.
Суддя Е.О. Юрков