16 серпня 2021 року Справа № 160/13338/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в.о. військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,-
З Верхового Суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду надійшла адміністративна справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в.о. військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у розмірі 909 299,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час виконання службових обов'язків допустив неналежне виконання службових обов'язків, чим заподіяв шкоду державі на суму 909 299,58 грн., яка в добровільному порядку ним не відшкодована.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач наданим правом не скористався, будь-яких пояснень на адресу суду з приводу заявлених позовних вимог не надсилав. Ухвалу суду опубліковано на сайті суду одразу після її прийняття.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що відповідач є військовослужбовцем та несу службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України.
Відповідно до висновку службового розслідування від 17.02.2020 року за фактом заподіяння відповідачем шкоди, завданої неналежним виконанням службових обов'язків слідує, що заподіяна шкода, що полягала у пошкодженні автомобіля МАЗ-5316 рн 7146Ф4 з причепом МАЗ-892600 на загальну суму 909 299,58 грн. є такою, що була утворена з необережності в результаті порушення п.п.12.1, 12.4, 12.9 (б) ПДР.
Згідно довідки - розрахунку загальна сума шкоди заподіяної відповідачем державі внаслідок пошкодження автомобіля з причепом складає 909 299,58 грн.
Надаючи правові оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затверджену Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі" військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявністю:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) противоправної поведінки;
в) наявності причинного зв'язку між противоправною поведінкою і настанням шкоди;
г) наявністю вини в заподіяній шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Згідно з пунктом 8 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовця за шкоду заподіяну державі" визначено, що залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Пунктом 10 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовця за шкоду заподіяну державі" передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Пунктом 13 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовця за шкоду заподіяну державі" визначено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди заподіяної з їх вини державі у разі недостачі майна переданого їм під звіт для зберігання, використання чи іншої мети.
Згідно з пунктом 37 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовця за шкоду заподіяну державі" матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; не встановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.
Відповідно до пункту 2 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі" визначено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди, з обов'язковим доведенням суб'єктом владних повноважень факту розкрадання, пошкодження, втрати чи незаконне використання військового майна, погіршення або зниженням його цінності.
Отже, необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.
Позивач у позові посилається на те, що відповідачем внаслідок недбалого виконання службових обов'язків, передбачених військовими статутами, інструкціями та іншими нормативними актами, заподіяна державі шкода. Як на підтвердження цього факту посилається на висновки службового розслідування.
Жодних заперечень з боку відповідача на адресу суду не надходило. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що останній ознайомлювався з матеріалами службового розслідування та намагався відновити транспортний засіб у добровільному порядку, проте у встановлений строк це не зробив.
За викладених обставин, позовні вимоги є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги в.о. військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України майнову шкоду у розмірі 909299,58 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна