79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.09.2021 Справа № 914/1376/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми», м. Львів
про стягнення 133749,88 грн
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Банзулі М.С
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» про стягнення 135554,16 грн.
Ухвалою суду від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.06.2021.
Ухвалою суду від 15.06.2021 підготовче засідання відкладено на 13.07.2021, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
16.06.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У зв'язку з перебуванням судді Мороз Н. В. на лікарняному з 05.07.2021 по 14.07.2021, розгляд справи № 914/1376/21, призначений на 13.07.2021 не відбувся.
Ухвалою суду від 15.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 27.07.2021.
16.07.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 27.07.2021 підготовче засідання відкладено на 31.08.2021, про що позивача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 31.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.09.2021.
Представник позивача в судове засідання 14.09.2021 не з'явився, однак 13.09.2021 на поштову адресу суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
14.09.2021 представник відповідача в судове засідання не з'явився. На електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Крім цього, повідомив суд, що всі можливі докази, заперечення та пояснення по справі ним подано, доповнень немає, укладення сторонами мирової угоди не передбачається.
Позиція позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар: 19.01.2021- 50,60 тон пшениці загальною вартістю 432 630,00 грн, в т. ч. ПДВ 72 105,00 грн, що підтверджується видатковою накладною 1901-02 від 19.01.2021; 20.01.2021 - 49, 300 тон пшениці загальною вартістю 421 515,00 грн в т. ч. ПДВ 70 252,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2001-4 від 20.01.2021.
Проте, відповідач свого обов'язку зі сплати в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 129145,00 грн боргу. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач також нарахував відповідачу 5304,19 грн - інфляційних втрат та 1104,97 грн - 3% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві вказав, що сума основного боргу при поданні позову позивачем була визначена невірно, містить арифметичні помилки та становить 128290 грн, а не 129145 грн, як вказав позивач. Крім того, відповідач здійснив контррозрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до якого максимальна сума інфляційних втрат можлива до стягнення у розмірі 4361,86 грн, а 3% річних - 1090,89 грн.
Позиція позивача у відповіді на відзив.
Позивач зазначає, що у позовній заяві позивачем була допущена описка в зазначенні суми коштів, яку сплатив відповідач за поставлений товар 05.02.2021, а саме замість 50 000 грн зазначено 55 000,00 грн. Ця ж сума в 55 000,00 грн зазначена і у розрахунку. Однак, сума боргу в розмірі 129 145,00 грн була розрахована з урахуванням саме 50 000 грн (432 630,00 грн + 421 515,00 грн - 345 000,00 грн - 330 000,00 грн - 50 000,00 грн = 129 145,00 грн). При цьому, позивач погоджується з твердженням відповідача, що об'єм товару, поставлений йому 19.01.2021, та його вартість зазначені саме в податковій накладній № 14 від 19.01.2021 (50,5 т та 431775 грн), а не в видатковій накладній № 1901-02 від 19.01.2021 (50,6 т та 432630 грн). Тому, саме розрахунок основної суми заборгованості, наведений відповідачем у відзиві (431 775,00 грн + 421 515,00 грн - 345 000,00 грн - 330 000,00 грн - 50 000,00 грн = 128 290,00 грн) є вірним, а основна сума заборгованості у 128290,00 грн відповідає дійсним обставинам справи.
Щодо розрахунку 3% річних то позивач зазначив, що відповідач проводить розрахунок тільки по залишку заборгованості по другій поставці товару, оскільки, на думку відповідача перша поставка була оплачена вчасно, в повному обсязі. Так, відповідно до п. 5.2. договору поставки № 15/01/2021 від 15.01.2021, оплата вартості товару здійснюється шляхом оплати 80% вартості в день доставки після визначення ваги та якості товару, решта 20% вартості сплачується після реєстрації податкової накладної постачальником. Тобто, платежем від 20.01.2021 відповідач не розрахувався в повній мірі за товар, поставлений 19.01.2021, а лише здійснив оплату 80% вартості товару, поставленого у цей день. Тому, на думку позивача, розрахунок 3 % річних потрібно здійснювати і щодо заборгованості за поставку першої партії товару, яка так і не була оплачена. Однак, позивач зазначає, що при цьому слід врахувати, що розмір цієї заборгованості є меншим ніж зазначений в позовній заяві. Відтак позивач вважає, що розмір 3% річних становить 1098,02 грн.
Крім того, позивач погодився з розрахунком відповідача інфляційних втрат, розмір яких становить 4 361, 86 грн.
Відтак, позивач заявою від 16.07.2021 просить суд задоволити позов з урахуванням викладеного у відповіді на відзив та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 128 290,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 361,86 грн, та три проценти річних розмірі 1 098,02 грн.
Обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» укладено договір поставки від 15.01.2021 № 15/01/2021.
Згідно п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку-фактурі та/або специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити замовлений товар.
Відповідно до п.2.3 договору, факт передачі товару покупцеві оформляється шляхом підписання сторонами накладної на поставку товару, яка становить невід'ємну частину цього договору. Момент підписання накладної є моментом поставки відповідної партії товару.
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв наступний товар:
19.01.2021 - 50,600 т пшениці загальною вартістю 432630,00 грн, в т. ч. ПДВ 72 105,00 грн, що підтверджується видатковою накладною 1901-02 від 19.01.2021.
- 20.01.2021- 49,300 т пшениці загальною вартістю 421515,00 грн, в т. ч. ПДВ 70 252,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2001-4 від 20.01.2021.
19.01.2021 та 20.01.2021 позивачем складені податкові накладні № 14 та №15, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.01.2021 та 21.01.2021 відповідно.
Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що оскільки товар поставляється на умовах франко-склад покупця, оплата вартості товару здійснюється наступним шляхом:
- 80% шляхом оплати в день поставки товару, після визначення ваги та якості товару;
- решта 20% після реєстрації податкової накладної постачальником, але не пізніше ніж на наступний день від дати реєстрації податкової накладної.
На виконання даної умови договору, відповідач сплатив: 19.01.2021 - 345 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 57 500,00 грн; 20.01.2021- 330 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 55 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунках від 19.01.2021 та від 20.01.2021.
З врахуванням наведеного в п. 5.2. договору, у відповідача виник обов'язок оплатити решту суми за поставлений товар, а саме:
- 20.01.2021, але не пізніше 21.01.2021 - у розмірі 86775,00 грн;
- 21.01.2021, але не пізніше 22.01.2021 - у розмірі 91 515,00 грн.
Проте, відповідач обов'язок зі сплати виконав частково, сплативши лише 50 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 05.02.2021.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем, яка залишилась непогашеною становить 128 290,00 грн.
За невиконання умов договору з оплати отриманого товару, позивач нарахував відповідачу 4 361,86 грн - інфляційних втрат, 1098,02 - 3% річних.
Оцінка суду.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи.
Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 128124,00 грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Приписами ч. 1 ст. 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 128290,00 грн.
Щодо заявлених інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних з врахуванням положень договору, зауважень відповідача та відповіді на відзив позивача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 4 361,86 грн інфляційних втрат та 1 098,02 грн. 3% річних підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі з урахуванням заяви від 12.07.2021, а саме 128290 грн - основного боргу, 4 361,86 грн - інфляційних втрат та 1 098,02 грн - 3% річних.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» (81151, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Давидів, вул. Львівська, буд. 2 А код ЄДРПОУ 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова група Київ» (04070, м. Київ, вул.. Ярославська, 31-Б, код ЄДРПОУ 40154425) - 128290,00 грн - основного боргу, 4 361,86 грн - інфляційних втрат, 1 098,02 грн - 3% річних та 2270,00 грн - судового збору.
Рішення складено 21.09.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз