79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.09.2021 справа № 914/1145/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Куцик І.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького, м. Хмельницький
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс”, м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 43 357,32 грн.
Представники сторін:
від позивача: Семенов С.В. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 535 від 01.08.2011 р.
від відповідача: не з'явився
28.04.2021р. Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Старицького звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” про стягнення заборгованості в розмірі 43 357,32 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2021 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 02.06.2021 р.
14.05.2021 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду заяву про вступ у справу як представника за вх. № 11272/21, в якій представник відповідача просить суд надати доступ до електронної справи № 914/1145/21 в підсистемі «Електронний суд».
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 02.06.2021 р. розгляд справи по суті призначено на 29.06.2021 р.
29.06.2021 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву за вх. № 2745/21.
Крім того, 29.06.2021 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду відзив на позовну заяву за вх. № 14808/21, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2021 р. судом постановлено задоволити клопотання відповідача за вх. № 2745/21 від 29.06.2021 р. про поновлення строку на подання відзиву. Поновлено строк відповідачу для подання відзиву у справі № 914/1145/21 та долучено відзив до матеріалів справи. Також судом вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1145/21 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у даній справі призначено на 26.07.2021 р.
21.07.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання за вх. № 17022/21 про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 р. підготовче засідання відкладено на 16.08.2021 р.
12.08.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання з додатками про долучення доказів до матеріалів справи за вх. № 18809/21.
Крім того, 16.08.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання з додатками за вх. № 19008/21. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.08.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1145/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.09.2021 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання за вх. № 13185/21, в якому позивач просить суд забезпечити проведення усіх судових засідань у справі № 914/1145/21, в т. ч. судового засідання, яке призначено на 15.09.2021 р. на 15:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2021 р. клопотання представника Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького за вх. № 13185/21 від 04.06.2021 р. про проведення судового засідання 15.09.2021 р. у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення судом задоволено. Судом постановлено проведення судового засідання 15.09.2021 р. здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon” (https:/easycon.com.ua/).
15.09.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
15.09.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
14.09.2021 р. від представника відповідача за вх. № 21344/21 поступило клопотання про відкладення розгляду справи 15.05.2021 р. о 15 год. 15 хв., так як ТзОВ “Транс Ойл Сервіс” не може забезпечити явку повноважного представника в судове засідання по даній справі на зазначену дату.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідач жодних підтверджуючих документів поважності причин неявки в судове засідання 15.09.2021 р. не надав, а, відтак, суд розглядає справу по суті 15.09.2021 р. за відсутності представника відповідача.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1145/21.
В судовому засіданні 15.09.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 04 червня 2020 року між Хмельницьким обласним академічним музично- драматичним театром ім. М. Старицького та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» був укладений договір поставки № 586 (надалі - Договір). За умовами вказаного договору ТОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» (надалі - Товариство) взяв на себе зобов'язання передати у власність Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького (надалі - Театр) паливо: бензин А-92 та дизельне пальне. На виконання частини 1.2. статті 1 укладеного Договору Товариство мало передати у власність Театру 150 літрів Бензину А-92 та 3310 літрів Дизельного пального. Сторони також погодили, що відпуск пального буде здійснюватися за талонами відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затвердженими Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997 року. У зв'язку із необхідністю зменшення кількості товару Сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 14.12.2020 року, якою фактично зменшена загальна кількість палива: з 3460 літрів на 2800 літрів, відповідно загальна вартість була зменшена та склала 50 055,00 грн. На виконання взятих на себе зобов'язань за Договором платіжними дорученнями № 224 від 11.06.2020 року та № 383 від 16.10.2020 року Театр здійснив оплату в розмірі 50 055, 00 грн. В свою чергу, як зазначає позивач, за умовами положень статті 5 Договору, поставка палива мала бути здійснена з 04.06.2020 року по 31.12.2020 року шляхом заправки автомобілів Театру на АЗС при пред'явленні довіреними особами Театру талонів. При цьому талон, з огляду на положення п.5.2.2 ч. 5.2 статті 5 Договору є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного в талоні об'єму відповідної марки палива.
Між тим, як зазначає позивач, внаслідок невиконання Товариством своїх договірних зобов'язань перед АЗС, починаючи з 05.12.2020 року Театр був позбавлений можливості отримати оплачений товар в порядку статті 5 Договору.
Вказане свідчить, як вказує позивач, що Товариством не було забезпечено передачу палива, а саме 2190 літрів дизельного пального в порядку та на умовах визначених Договором.
15 лютого 2021 року Хмельницьким обласним академічним музично-драматичним театром ім. М. Старицького було направлено письмову вимогу за вих. № 50 на адресу та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» щодо сплати суми боргу в розмірі 40 713,18 грн., з них сума основного боргу - 39 157,20 грн. та 1 555,98 грн. - пеня, 3% річних та інфляційні витрати.
Цього ж дня, листом за вих. № 1312/01 відповідачем було повідомлено позивача про тимчасову неможливість виконання зобов'язань за Договором та запропоновано продовжити строк дії Договору та виконання зобов'язань за Договором до 31 грудня 2021 року, з відтермінуванням виконання зобов'язань відповідачем до 01.06.2021 року.
На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 39 157,20 грн. основної заборгованості, 1 808,73 грн. пені, 437,46 грн. - 3% річних, 1 953,93 грн. - втрат від інфляції. Судові витрати покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 14808/21 від 29.06.2021 р. відповідач посилається на те, що позивач, отримавши товар (дизельне паливо та бензин А-92), згідно видаткової накладної № 475 від 16.10.2020 р. на суму 45 591,00 грн. та оплативши вартість даного товару згідно платіжного доручення № 383від 16.10.2020 р., позивачем було отримано вказаний товар по кількості та якості згідно пунктів 2.1 та 4.1 укладеного договору № 586 від 04.06.2020 р.
Відповідач посилається на п. 5.2.1 договору, відповідно до якого передача покупцю товару за цим договором здійснюється шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талонів.
Проте, як зазначає відповідач, зміст видаткової накладної, що вказана позивачем, містять відомості про товар - дизельне паливо в кількості 2 500 літрів на суму 44 700,00 грн. та бензин А-92 в кількості 50 літрів на суму 891,00 грн., але жодної інформації щодо талонів, їх переліку, бренду чи будь-якої іншої інформації не вказано.
Відповідач вказує, що відсутність таких відомостей тягне за собою неможливість встановити, які саме талони були передані позивачу, а відповідно і визначити, чи справді відмови у видачі палива працівниками АЗС надані на пред'явлені талони, передані позивачу ТзОВ “Транс Ойл Сервіс”.
Також у поданому відзиві, відповідач зазначає про те, що позивачем не зазначено конкретного часу та дати, коли представником було здійснено спробу отримати пальне згідно талонів. Також позивачем не зазначено, з якими саме талонами (ідентифікуючі ознаки кожного талону) водій пред'являв оператору АЗС.
У поданому відзиві відповідач посилається на те, що ТзОВ “Транс Ойл Сервіс” добросовісно виконало свої зобов'язання упродовж строку дії договору. ТзОВ “Транс Ойл Сервіс” не є емітентом талонів, а лише являється таким самим покупцем паливно-мастильних матеріалів, як позивач та не має прямого впливу на реалізацію талонів на АЗС. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
04 червня 2020 року між Хмельницьким обласним академічним музично- драматичним театром ім. М. Старицького та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» був укладений договір поставки № 586.
За умовами вказаного договору ТОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» (за договором постачальник, відповідач у справі) взяв на себе зобов'язання передати у власність Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького (за договором покупець, позивач у справі) паливо: бензин А-92 та дизельне пальне, а позивач зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар.
Сторони у договорі № 586 від 04.06.2020 р. також погодили, що відпуск пального буде здійснюватися за талонами відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затвердженими Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997 року (п. 1.3 договору).
У зв'язку із необхідністю зменшення кількості товару Сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 14.12.2020 року, якою фактично було зменшено загальну кількість палива: з 3460 літрів (бензин А-92 - 150 л., дизельне паливо - 3 310,00 л.) на 2800 літрів (бензин А-92 - 150 л., дизельне паливо - 2 650 л.), відповідно загальна вартість палива була зменшена та склала 50 055,00 грн.
На виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором, позивач здійснив оплату в розмірі 50 055, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 224 від 11.06.2020 року на суму 4 464,00 грн. та платіжним дорученням № 383 від 16.10.2020 року на суму 45 591,00 грн. Вказані платіжні доручення долучені позивачем до матеріалів справи.
В свою чергу, за умовами положень п. 5.1 Договору, поставка палива мала бути здійснена з 04.06.2020 року по 31.12.2020 року шляхом заправки автомобілів позивача на АЗС при пред'явленні довіреними особами позивача талонів. При цьому талон, з огляду на положення п. 5.2.2 Договору є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного в талоні об'єму відповідної марки палива.
Між тим, внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед АЗС, починаючи з 05.12.2020 року позивач був позбавлений можливості отримати оплачений товар в порядку, який передбачений розділом 5 Договору № 586 від 04.06.2020 р.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 586 від 04.06.2020 р., позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача 39 157,20 грн. основної заборгованості, 1 808,73 грн. пені, 437,46 грн. - 3% річних, 1 953,93 грн. - втрат від інфляції та понесені ним судові витрати.
Позиція суду
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю № 586 від 04.06.2020 р.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У пункті 1.3 договору № 586 від 04.06.2020 року сторони передбачили, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за талонами на отримання Товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
У п. 5.2 договору № 586 від 04.06.2020 року, сторони узгодили, що поставка товару здійснюється у вигляді талонів за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, 60.
У п. 5.2.1 договору № 586 від 04.06.2020 року передбачено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талонів.
У пункті 5.2.2 договору № 586 від 04.06.2020 року, сторони передбачили, що талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у талоні об'єму, марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
Позивачем на підтвердження отримання від відповідача талонів (карток, скретч-картки) для заправки автомобілів в АЗС долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 475 від 16.10.2020 р. на суму 45 591,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Позивачем також долучено до матеріалів справи платіжні доручення про сплату позивачем відповідачу коштів, а саме: платіжне доручення № 224 від 11.06.2020 року на суму 4 464,00 грн., платіжне доручення № 383 від 16.10.2020 року на суму 45 591,00 грн. Відтак позивачем оплачено відповідачу 50 055,00 грн.
Суд відзначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Картка являє собою емітований Покупцем документ встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.
За умовами укладеного договору № 586 від 04.06.2020 року, з врахуванням додаткової угоди № 1 від 14.12.2020 р., відповідачем прийнято безумовне зобов'язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином А-92 в кількості 150 л на суму 2 673,00 грн., а також дизельним паливом у кількості 2 650 л на суму 47 382,00 грн., усього із ПДВ загальною вартістю 50 055,00 грн.
Водночас таку можливість має бути гарантовано відповідачем шляхом заправляння паливом у мережі АЗС.
Позивачем долучено до матеріалів справи тендерну документацію UA-2020-05-13-000345-с, подану відповідачем під час подання пропозицій, а також акти про неможливість заправки пальним на АЗС м. Хмельницького, зокрема акт від 14.12.2020 р., акт від 17.12.2020 р., акт від 22.12.2020 р., акт від 28.12.2020 р., акт від 05.01.2021 р., акт від 13.01.2021 р., акт від 15.01.2021 р., акт від 26.01.2021 р. У вказаних актах зазначено, що автомобіль позивача, під'їхавши до автозаправних станцій в м. Хмельницьку, не вдалось заправити автомобіль Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького на вказаному АЗС у зв'язку з невідпуском пального по талонам, які були отримані театром на підставі договору поставки № 586 від 04.06.2020 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 39 157,20 грн.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором № 586 від 04.06.2020 року суду не подав.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов'язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у договорі № 586 від 04.06.2020 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 39 157,20 грн.
Станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 39 157,20 грн. не погашена, доказів протилежного суду не надано.
Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу в сумі 39 157,20 грн. У суду відсутні докази про те, що договір № 586 від 04.06.2020 року визнавався судом недійсним чи неукладеним.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 1 808,73 грн. пені за період з 05.12.2020 р. до 19.04.2021 р.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У пункті 7.3 договору № 586 від 04.06.2020 року, сторони погодили, що у разі порушення будь-якою із Сторін строків виконання зобов'язань, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 437,46 грн. та втрат від інфляції в розмірі 1 953,93 грн., суд зазначає наступне.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань 3% річних, втрат від інфляції та пені та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.
Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не забезпечив явки свого представника в судові засідання, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі, а саме: 39 157,20 грн. основної заборгованості, 1 808,73 грн. пені, 437,46 грн. - 3% річних, 1 953,93 грн. - втрат від інфляції
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 125 від 26.03.2021 р. на суму 2 270,00 грн.
Судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і ним не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” (79008, м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 7А; код ЄДРПОУ №42647162) на користь позивача: Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького (29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, 60; код ЄДРПОУ №02225884) 39 157,20 грн. основної заборгованості, 1 808,73 грн. пені, 437,46 грн. - 3% річних, 1 953,93 грн. - втрат від інфляції та 2 270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 21.09.2021 р.
Суддя О.З. Долінська