79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.09.2021 справа № 914/1521/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів,
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Стрийська міська лікарня», м. Стрий Львівської області,
про: стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 854 386,67 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання А.П. Полянський
За участю представників сторін:
від позивача: К.І. Кабаль - представник;
від відповідача : не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Стрийська міська лікарня» про стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 854 386,67 грн.
Ухвалою суду від 07.06.2021позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.07.2021. В подальшому розгляд справи відкладено на 09.08.2021. Ухвалою суду від 09/08/2021 закрито підготовче провадження у справі № 914/1521/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов просив задоволити. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором на постачання/закупівлю електричної енергії постачальником універсальних послуг щодо своєчасної та повної оплати за куповану електроенергію.
В судове засідання 06.09.2021 представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду, 10.08.2021 (вх. №18580/21) подав заяву про визнання позову, та просив розглядати справу за відстуності представника відповідача.
У судовому засіданні 06.09.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представника позивача, присутнього в судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відділом освіти Бродівської районної державної адміністрації Львівської області 28.09.2020р. укладено договір про постачання/закупівлю електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) № 8924/2020.
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, Закону України «Про публічні закупівлі»
Згідно п. 2.1. цього Договору Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 5.3 цього Договору Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором.
Розрахунковим періодом вважається календарний місяць.
Остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка.
Згідно п. 5.20.2 цього Договору споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом у Персональному кабінеті, який вважається таким, що наданий Споживачу Постачальником не пізніше 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим. У разі необхідності, рахунок паперовому вигляді Споживач може отримати у Постачальника, звернувшись в центр обслуговування клієнтів.
Згідно п.5.20.4. як що рахунок за електроенергію не був отриманий Споживачем ні через Персональний кабінет, ні у паперовому вигляді у Постачальника на (4 четвертий) календарний день наступний за розрахунковим - він вважається таким, що вручений Постачальником споживачу 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим та споживач вважається з ними ознайомлений.
Обсяг спожитої відповідачем електроенергії за спірний період жовтень-грудень 2020 року, січень- квітень 2021 року становить 303240 кВт/год., що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції, які підписані між ТОВ «Львівенергозбут» та оператором системи розподілу АТ «Укрзалізниця», а також між ТОВ «Львівенергозбут» та відповідачем.
Фактичне споживання електричної енергії відповідачем підтверджується зазначеними вище актами приймання-передачі електроенергії.
Як зазначає позивач, відповідачем не здійснено повної оплати за спожиту електроенергію згідно отриманого рахунку за розрахунковий період жовтень-грудень 2020 року, січень-квітень 2021 року, внаслідок чого станом на день подання цього позову заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту у спірному періоді електричну енергію становить 854 386, 67 грн.
Відтак, позивач звернувся з позовом до суду з матеріально - правовою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за подану електричну енергію в розмірі 854 386,67 грн.
В ході розгляду справи, відповідач подав клопотання, в якому заявлені позивачем позовні вимоги в повному обсязі визнає і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. № 575/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки електричної енергії.
Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за спожиту електроенергію за спірний період жовтень-грудень 2020 року, січень- квітень 2021 року в розмірі 854 386,67 грн. Відповідач визнав існуючу заборгованість.
Згідно пункту 1 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві та у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги визнання відповідачем позову, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, згідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», статтей 129 та 130 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те обставину, що спір до розгляду суду доведено з вини відповідача - витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у 50-и відсотковому розмірі.
Згідно частини 1 пункту 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Таким чином, позивач вправі звернутися до суду з відповідним клопотанням щодо повернення суми сплаченого судового збору в розмірі 50 відсотків.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської лікарні (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Петлюри, 72, ідентифікаційний код 01107970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка,1, ідентифікаційний код 42092130) заборгованість за електричну енергію в розмірі 854 386,67 грн та 6407,90 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2021.
Суддя Н.Є. Березяк