79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.09.2021 справа № 914/2032/21
За позовом: Служби автомобільних доріг у Львівській області, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Онур конструкціон Інтернешнл”, м.Київ
про: стягнення 9867,74грн за договором поставки №124-12/19 від 18.12.2019
Суддя У.І.Ділай
Секретар О.Старостенко
За участі представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Служби автомобільних доріг у Львівській області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Онур конструкціон Інтернешнл” про стягнення 9867,74грн за договором поставки №124-12/19 від 18.12.2019.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021, справу №914/2032/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 12.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження у справі та призначено судове засідання на 07.09.2021.
Ухвалою від 07.09.2021 судове засідання відкладено на 13.09.2021.
Представник позивача в судове засідання 13.09.2021 не з'явився.
Відповідач в судове засідання 13.09.2021 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасників справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 12.09.2021. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між сторонами укладено договір № 124-12/19 про закупівлю додаткових робіт: «Реконструкція автомобільної дороги загального користування державного значення Т-14-16 Львів - Пустомити - Меденичі на ділянці км 28+775-км 38+200 Львівської області» від 18.12.2019, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався виконати та здати завершені додаткові роботи, а відповідач зобовязався прийняти належним чином виконані додаткові роботи перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів.
Відповідно до п.п.3.3. Договору та постанови КМУ від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти)», 28 грудня 2019 року позивачем здійснено відповідачу попередню оплату (аванс) у розмірі 1242195,39 грн., згідно з платіжним дорученням №75 від 26 грудня 2019.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів тощо протягом трьох місяців після одержання авансу. Зарахування авансу здійснюється відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ № 3). По закінченню трьохмісячного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з наданням пояснень про причини невикористання підрядником вказаного авансу і можуть слугувати підставою для розірвання замовником Договору в односторонньому порядку. У разі неподання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ № 3) про використання суми попередньої оплати (авансу), підрядник зобов'язаний повернути надану йому суму попередньої оплати (авансу) з урахуванням індексу інфляції протягом наступного дня з моменту закінчення трьохмісячного терміну.
09 липня 2020 року підрядник повернув частину суми авансового платежу у розмірі 490367,90 грн без урахування індексу інфляції, що за твердженням позивача є порушення п.3.4. договору.
У порядку метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію від 01.09.2020 №01н-4244/01-06 про сплату інфляційних втрат на загальну суму 9867,74 грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу інфляційних втрат. Відтак, Служба автомобільних доріг у Львівській області подала позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 9867,74 грн інфляційних втрат за період з 28.12.2019 до 09.07.2020.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 124-12/19 про закупівлю додаткових робіт: «Реконструкція автомобільної дороги загального користування державного значення Т-14-16 Львів - Пустомити - Меденичі на ділянці км 28+775-км 38+200 Львівської області» від 18.12.2019, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦК України).
У пункті 3.4 договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів тощо протягом трьох місяців після одержання авансу. Зарахування авансу здійснюється відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ № 3). По закінченню трьохмісячного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з наданням пояснень про причини невикористання підрядником вказаного авансу і можуть слугувати підставою для розірвання замовником Договору в односторонньому порядку. У разі неподання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ № 3) про використання суми попередньої оплати (авансу), підрядник зобов'язаний повернути надану йому суму попередньої оплати (авансу) з урахуванням індексу інфляції протягом наступного дня з моменту закінчення трьохмісячного терміну.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.
Позивач свої зобов'язання за спірним договором в частині перерахування суми авансу виконав повністю. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором відповідач не заперечив, проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. А також відповідач не подав доказів виконання підрядних робіт на суму 490367,90грн та доказів виконання вимог п.3.4 спірного договору в частині оплати інфляційних втрат позивача за невикористану суму отриманого авансу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати інфляційних нарахувань за невикористану суму авансу. Відтак, господарський суд доходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути проведене нарахування суми в розмірі 9867,74 грн інфляційних втрат за період з 28.12.2019 до 09.07.2020.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір винник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Онур конструкціон Інтернешнл” (03039, м.Київ, вул.Саперно-Слобідська, 22 А, нежитлове приміщення з 1 по 14 групи приміщень №309, ідентифікаційний код 32851616) на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області (79053, м.Львів, вул. В.Великого, 54, ідентифікаційний код 25253009) 9867,74грн інфляційних втрат та 2270грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 20.09.2021.
Суддя У.І. Ділай