79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.09.2021 справа № 914/2195/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви Швидкості”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона Лева”, м. Львів
про стягнення 56 558,44грн. заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Побігайленко Ю.-Б.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Барви Швидкості”, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона Лева”, м. Львів про стягнення 56 558,44грн. заборгованості, з якої: 46 134,22грн. - основний борг з оплати поставленого товару, 726,74грн. - пеня; 2 941,20грн. - 3 % річних та 6 756,28грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 26.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 02.09.2021 року.
26.08.2021 року представником позивача подано через канцелярію суду заяву за вх.№19622/21, в якій підтримує позовні вимоги повністю, просить позов задоволити та слухати справу за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 02.09.2021 року розгляд справи по суті відкладено на 16.09.2021 року.
13.09.2021 на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви Швидкості” надійшла заява (вх.№ 21187/21 від 13.09.2021), в якій позивач підтверджує свої доводи, обгрунтування і позовні вимоги, наведені у позовній заяві та просить стягнути з відповідача на користь позивача 46 134,22грн. - основного боргу з оплати поставленого товару, 726,74грн. - пені; 2 941,20грн. - 3 % річних та 6 756,28грн. - інфляційні втрати.
В судове засідання 16.09.2021 року позивач явку уповноваженого представника не забезпечив.
В судове засідання 16.09.2021 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (06.09.2021 року) повідомив відповідача про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.
Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.
Суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем поставлено товар відповідачу на підставі видаткових накладних №5663 від 03.09.2018 року, №7123 від 26.10.2018 року, №8552 від 27.12.2018 року, та укладеного між ними договору поставки товару від 15 січня 2019 року №15-01-19, у відповідності до якого позивач зобов'язався передавати відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №7222 від 18.10.2019 року, №9201 від 25.11.2020 року.
Відповідач у порушення умов ст. 692 ЦК України та договору поставки товару від 15.01.2019 року №15-01-19 не здійснив своєчасно та повну оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 46 134,22 грн. за поставлений товар по вищезазначених видаткових накладних та на виконання договору поставки товару від 15 січня 2019 року №15-01-19 .
Також за прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до умов договору та законодавства, по вищезазначеній накладних, позивач здійснив нарахування пені у сумі 726,74грн., 3% річних у сумі 2 941,20грн., інфляційних втрат в сумі 6 756,28грн.
Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 2270,00грн.
Аргументи відповідача.
Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
Предметом доказування є обставини з яким пов'язує факт поставки товару на підставі видаткових накладних та укладеного договору поставки, його неналежне виконання в частині оплати, застосування за прострочення виконання грошового зобов'язання (за неналежне виконання) нарахування 3% річних, та інфляційних втрат та пені у спосіб визначеним законодавством та договором.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барви Швидкості» (надалі - Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Корона Лева» (надалі - Відповідач) існують господарсько-виробничі відносини, що виникли між ними, як суб'єктами господарювання, а саме: Постачальник поставляє Покупцю товар для виробництва, а Покупець оплачує Постачальнику вартість поставленого товару на підставі відповідних накладних та рахунків.
22 червня 2018 року Відповідач замовив у Позивача товар пластик НРL 1390/R В'яз Ненсі у кількості 264 штуки загальною вартістю 405 772,07 грн. з ПДВ (рахунок № 3800 від 22 червня 2018 року). Замовлений товар був поставлений Відповідачу на підставі видаткової накладної № 5663 від 03.09.2018 року на суму 4 086,18 грн., № 7123 від 26.10.2018 року на суму 401 685,89 грн. Вартість товару по вищезазначених видаткових накладних Відповідач сплатив частково на суму 383 913,57грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи. Відтак, відповідач зобов'язаний був оплатити повну ціну переданого товару, але станом на час подання позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість з оплати рахунку №3800 від 22 червня 2018 року у розмірі 21 858,50грн.
09 листопада 2018 року Відповідач замовив у Позивача товар пластик НРL 450/S Зелений у кількості 85 штук загальною вартістю 208 226,52 грн. з ПДВ (рахунок № 13574 від 09 листопада 2018року). Замовлений товар був поставлений Відповідачу на підставі видаткової накладної № 8552 від 27.12.2018 року на суму 208 226,52 грн. Вартість товару по вищезазначеній видатковій накладній Відповідач сплатив частково на суму 196 169,89грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи. Відтак, відповідач зобов'язаний був оплатити повну ціну переданого товару, але станом на час подання позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість з оплати рахунку №13574 від 09 листопада 2018 року у розмірі 12 056,63грн.
15 січня 2019 року між Позивачем і Відповідачем укладено Договір поставки № 15-01-19 А (надалі - Договір), у відповідності до якого Позивач зобов'язався передавати Відповідачу декоративний паперово-шарувальний пластик високого тиску НРL, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплачувати товар на умовах Договору (пункт 1.1 Договору).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець здійснює 60% передоплату за товар на підставі рахунку-фактури постачальника. Решту 40% вартості товару покупець оплачує після отримання повідомлення про завантаження товару на заводі виробника.
Оплата вважається такою, що здійснена покупцем, з моменту надходження коштів на поточній рахунок постачальника.
23 серпня 2019 року Відповідач замовив у Позивача товар: пластик МЕГ НРL 898/S Бруно фіандра у кількості 1 штука вартістю 2 826,17 грн. з ПДВ (рахунок № 2142 від 23 серпня 2019 року). 30 серпня 2019 року платіжним дорученням № 6392 (яке знаходиться в матеріалах справи) Відповідач здійснив часткову передоплату вартості замовленого товару у розмірі 1 885,20 грн. Замовлений товар був поставлений Відповідачу у повному обсязі на підставі видаткової накладної №7222 від 18.10.2019 року на суму 2826,17грн. Відтак, відповідач зобов'язаний був оплатити повну ціну переданого товару, але станом на час подання позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість з оплати рахунку №13574 від 09 листопада 2018 року у розмірі 940,97грн.
21 жовтня 2020 року Відповідач замовив у Позивача товар: пластик НРL 873/ST Металевий у кількості 3 штуки і пластик НРL 421/S Чорний у кількості 51 штука загальною вартістю 61 278,12 грн. з ПДВ (рахунок № 8421від 21 жовтня 2020 року). Замовлений товар поставлений відповідачу у повному обсязі на підставі видаткової накладної №9201 від 25.11.2020 року на суму 61 278,12 грн. Гарантійним листом №68 від 25 листопада 2020 року відповідач визнав наявної заборгованості перед позивачем і гарантував оплату рахунку №8421 від 21 жовтня 2020 року до 15 грудня 2020 року. Відповідно до платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, відповідач частково сплатив вартість товару на суму 50 000,00грн. Відтак, відповідач зобов'язаний був оплатити повну ціну переданого товару, але станом на час подання позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість з оплати рахунку №8421 від 21 жовтня 2020 року у розмірі 11 278,12грн.грн.
В порушення умов поставки та Договору про поставку товару, Відповідач за отриманий товар грошову суму у розмірі 46 134,22 грн. не сплатив, відтак основний борг Відповідача перед позивачем за отриманий Товар становить 46 134,22 гривень.
У зв'язку з неналежним та неповним виконанням в частині оплати за товар по видаткових накладних та по договору поставки за видатковими накладними, які є підставою позову, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 726,74грн, 3% річних у розмірі 2 941,20грн. та 6 756,28грн. інфляційних втрат.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору, а відтак виконання обов'язку щодо оплати.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 3.2 Договору передбачено, що покупець здійснює 60% передоплату за товар на підставі рахунку-фактури постачальника. Решту 40% вартості товару покупець оплачує після отримання повідомлення про завантаження товару на заводі виробника. Оплата вважається такою, що здійснена покупцем, з моменту надходження коштів на поточній рахунок постачальника.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №914/641/19, тому суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 46 134,22грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 726,74грн, 3% річних у розмірі 2 941,20грн. та 6 756,28грн. інфляційних втрат.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
У відповідності до пункту 6.3 Договору за несвоєчасне проведення оплати товару відповідно до специфікації та рахунку-фактури Покупець повинен сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період заборгованості, за кожен день затримки платежу.
Враховуючи, що Покупець прострочив оплату за отриманий Товар з оплати рахунку № 8421 від 21 жовтня 2020 року у розмірі 11 278,12грн., Постачальник провів нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми (11 278,12грн.) за кожний день прострочення платежу на залишок неоплаченого товару за період з 27.11.2020 року по 27.05.2021 року.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто нарахування пені за кожним фактом поставки не може перевищувати 6 місяців з моменту настання строку для оплати. Надавши оцінку договору, рахунку та видатковій накладній та встановивши, що вони містить положення, які визначають нарахування пені з урахуванням умов та строків, зазначених у договорі, суд доходить висновку про те, що при нарахуванні пені позивачем в даному випадку правильно застосовано п. 6.3 Договору.
Відтак, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши період нарахування, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням п. 6.3 Договору, та згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 726,74грн.
Щодо стягнення 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем зазначалася правильна сума від якої нараховувались 3% річних, проте зазначалися періоди з початком перебігу строку з вихідних днів, відтак суд здійснивши перерахунок 3% річних встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 2 937,48грн., в задоволенні 3,72грн. слід відмовити.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 6756,28грн. - інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильно суму боргу від якої здійснювались нарахування інфляційних втрат, проте зазначено періоди нарахування з початком перебігу строку з вихідних днів, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягнення інфляційні втрати в сумі 6756,28грн. в межах заявлених позовних вимог.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає: 46 134,22грн. основного боргу, 726,74грн. пені, 2 937,48грн. 3% річних та 6 756,28грн. інфляційних втрат.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2269,85грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона Лева” (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 315, код ЄДРПОУ38582712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барви Швидкості” (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; код ЄДРПОУ 34817933) 46 134,22грн. - основного боргу, 726,74грн. - пені, 2937,48грн. - 3% річних, 6 756,28грн. - інфляційні втрати та 2269,85 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2021 року.
Суддя С.М. Коссак