79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.09.2021 справа № 914/1577/21
За позовною заявою: Фізичної особи-підприємця Сорочинської Раїси Василівни, м.Сокаль, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Скомекс-Україна”, с.Перетоки, Сокальський район, Львівська область
про: стягнення 202361,81грн заборгованості за договором про надання транспортних послуг від 02.01.2020
Суддя У.І. Ділай
Секретар В.Д.Андрусик
За участі представників:
Від позивача: І.В.Полохайло - адвокат
Від відповідача: А.А.Алексеєнко - адвокат
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця Сорочинської Раїси Василівни, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Скомекс-Україна”, про стягнення 202361,81грн заборгованості за договором про надання транспортних послуг від 02.01.2020.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021, справу №914/1577/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.07.2021.
Ухвалою від 06.07.2021 підготовче засідання відкладено на 20.07.2021.
20.07.2021 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути основний борг в розмірі 71000грн, штраф у розмірі 118085,13грн, інфляційні втрати в розмірі 1868,00грн, три відсотки річних у розмірі 710,27грн.
Ухвалою від 20.07.2021 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2021.
07.09.2021 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому також зазначено про поновлення строку на подання відзиву.
Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2021 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Крім того, представник позивача заперечив проти поновлення строку для подання відзиву.
У судовому засіданні 09.09.2021 представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, визнав наявність боргу та просив відмовити у задоволенні стягнення штрафу.
Щодо поданого відповідачем відзиву та поновлення строку на його подання судом відмовлено у поновленні строку, а відзив долучено до матеріалів справи.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між сторонами укладено договір про надання транспортних послуг по доставці вантажу від 02.01.2020, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався здійснювати доставку автомобільним транспортом довірений йому відповідачем вантаж, а саме молоко з місця відправлення, яке попередньо узгоджується із відповідачем і видати вантаж уповноваженій особі відповідачем. Позивач зобов'язався надати за завданням відповідачем транспортні послуги.
Оплата за надані послуги здійснюється по договірній ціні, що вказана в п. 2.2 даного договору. Вартість послуг перевізника додатково узгоджується сторонами і щомісячно встановлюється у протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору становить суму всіх актів приймання-передачі виконаних робіт (п.п. 2.1, 2.2, 2.4 договору).
Як зазначено в позові між сторонами були підписані такі протоколи погодження ціни: від 02.01.2020, від 01.02.2020, від 01.03.2020, від 01.04.2020, від 01.05.2020, від 01.06.2020, від 01.07.2020, від 01.08.2020, від 01.09.2020, від 01.10.2020, від 01.11.2020, від 01.12.2020 від 01.01.2021.
Згідно із п.1.7. договору, факт завершення виконання позивачем транспортних послуг на користь відповідача оформляється відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються сторонами.
На виконання умов договору позивачем здійснено транспортні послуги, за результатами яких складено та підписано акти здачі-приймання робіт: від 31.01.2020, від 28.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020, від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2020 (судом оригінали оглянуто). Як зазначив позивач вказані акти підписані повноважним представником відповідача без зауважень та скріплені відповідною печаткою.
Відповідно до п.4.2. договору, замовник здійснює розрахунки з перевізником протягом місяця з моменту підписання відповідного Акта приймання-передачі виконаних робіт.
За твердженням позивача відповідач частково оплатив транспортні послуги, залишок заборгованості становив 81698,41грн.
У порядку досудового врегулювання спору 31.03.2021 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу наданих транспортних послуг. Відтак, ФОП Сорочинська Р.В. подала позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 71000,00грн основного боргу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Крім того, керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 1868,00грн інфляційних втрат, 710,27грн 3% річних, а також в порядку п. 7.3 договору позивач нарахував 118085,13грн штрафу.
Представник відповідача не заперечив проти наявності заборгованості за договором, покликаючись на скрутне фінансове становище. При цьому, представник відповідача заперечив проти нарахування штрафу, оскільки зі сторони товариства не було односторонньої відмови від взятих зобовязань.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір про надання транспортних послуг по доставці вантажу від 02.01.2020, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями актів приймання - передачі виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором відповідач не заперечив та підтвердив наявність заборгованості за спірним договором.
Підписання відповідачем акту здачі-приймання виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 71000,00грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних з врахуванням зауважень від відповідача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 1202,61 грн 3% річних та 4944,61 грн інфляційних нарахувань підлягає до задоволення.
Стосовно вимоги про стягнення 118085,13грн штрафу суд зазначає таке.
Згідно з п.7.3. договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору, винна сторона сплачує штраф у розмірі 20% від загальної суми договору.
Так, порушення строків виконання зобов'язань та відмова від їх виконання не є тотожними поняттями. У матеріалах справи відсутні докази саме відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань. Під час судового розгляду представник відповідача підтвердив наявність заборгованості за спірним договором, відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення штрафу відповідно до п. 7.3 договору.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скомекс-Україна” (80023, Львівська область, Сокальський район, с.Перетоки, вул. Шевченка, 86А, ідентифікаційний код 38991462) на користь Фізичної особи-підприємця Сорочинської Раїси Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 71000,00грн основного боргу, 1868,00грн інфляційних втрат, 710,27грн 3% річних та 1101,86грн судового збору.
3.У задоволенні стягнення 118085,13грн штрафу відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 20.09.2021.
Суддя У.І. Ділай