Справа №521/13416/21
Номер провадження 3/521/8332/21
17 вересня 2021 року суддя Малиновського районного суду міста Одеси О. В. Іщенко, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, що надійшла з відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Одеси, проживаючої: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КпАП України, -
Формулювання обставин правопорушення, яке пред'являлось особі у протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАБ 705583:
07 липня о 22 годині 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись на дитячій площадці за адресою: АДРЕСА_2 отримав травму в області обличчя, чим мати ОСОБА_1 не в повному обсязі виконує батьківські обов'язки.
За даним фактом 08 липня 2021 року інспектором відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КпАП України (протокол серія ВАБ 705583).
Позиції сторін у справі:
ОСОБА_1 у суді пояснила, що в протоколі не вірно зазначені обставини які мали місце 08 липня 2021 року, а саме не вірно зазначено час. В підтвердження чого надала суду копію карти виїзду бригади ШМД Ф-110/о.
Щодо обставин події, то ОСОБА_1 пояснила, що дійсно 07 липня 2021 року її неповнолітній син ОСОБА_2 знаходячись на дитячому майданчику впав з турнікету та отримав травми, з якими був доставлений до лікарні. У подальшому ОСОБА_1 зобов'язалась посилити контроль за дитиною.
Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, неврахування окремих доказів, положення закону яким керувався суддя:
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Тобто виходячи зі змісту Закону, на ОСОБА_1 , як на одного з батьків, покладається обов'язок неухильного виховування дитини, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Разом з тим, дослідивши та проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суддя вважає, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 184 КпАП України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Зі змісту ст. 245 КпАП України вбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до ст. 251 КУпАП є одним з основних джерел доказів, має містити, зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Натомість, як убачається з матеріалів справи, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення даних вимог закону дотримано не було.
Відповідно до суті правопорушення, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинила дії пов'язані з ухиленням батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя неповнолітніх дітей, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Разом з тим, інспектором 08 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол за ч. 3 ст. 184 КпАП України, яка передбачає відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Суд зазначає, що під час складання протоколу не вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 . Як протокол так і додані до нього матеріли не містять доказів того, що неповнолітній ОСОБА_2 вчинив правопорушення, яке передбачене КУпАП.
Аналізуючи положення Кодексу України про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що він є кодексом, який містить норми матеріального права і одночасно з цим є процесуальним кодексом. Разом з цим, КУпАП, як процесуальний кодекс, не передбачає для суду можливість перекваліфікувати дії правопорушника з більш тяжкого адміністративного правопорушення на менш тяжкий, і навпаки.
Тому суд, у випадку не доведеності вини не має права перекваліфікувати дії правопорушника.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, інспектором не вірно зазначив час вчинення адміністративного правопорушення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, подія мала місце 07 липня 2021 року о 22 годині 00 хвилин, однак, відповідно до наданих суду документів, а саме карти виїзду медичної допомоги, дата захворювання 07 липня 2021 року о 19 годині 30 хвилин, та ОСОБА_2 прийнятий у лікарні з 20 години 20 хвилин (а.с. 15, 16).
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 184, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Висновки судді:
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КпАП України, закрити відповідно до ч.1 п.1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження:
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено до Одеського апеляційного суду через суд, що її виніс, протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя О. В. Іщенко