Справа № 521/8860/21
Номер провадження:1-кп/521/1296/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Малиновським районним судом м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеси кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12021163470000318 від 24.04.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, суд,
На розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України.
Під час судового засідання, суд, в порядку ст. 331 КПК України, поставив на обговорення питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Прокурор під час судового засідання заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та посилаючись на обставини, які на його думку свідчать про їх наявність.
Захисник заперечував проти клопотання, просив застосувати домашній арешт.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (за ч. 1 ст. 177 КПК України) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків.
Також, судом встановлено, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченого у разі визнання його винним, може спонукати його до переховування від суду, з метою уникнення та ухилення від кримінальної відповідальності та покарання за кримінальне правопорушення, у скоєнні якого останній обвинувачується.
Таким чином, на теперішній час існує ряд ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме:
-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду;
-п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - є ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Зібраними у провадженні матеріалами встановлено, що
ОСОБА_5 не працевлаштований, раніше судимий, відсутні міцні соціальні зв'язки, та враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, є велика вірогідність його переховування від органів досудового розслідування та суду, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того ОСОБА_5 , раніше судимий, у тому числі за майнові злочини, на шлях виправлення не став, та скоїв новий злочин, не працевлаштований, що свідчить про відсутність коштів для існування, враховуючи це можна із впевненістю стверджувати про наявність ризику того, що підозрюваний може вчинити нове аналогічне кримінальне правопорушення перебуваючи в суспільстві, що зазначено у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання, щодо продовження запобіжного заходу також враховано, що у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Також у своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого особою, та ризик його ухилення від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення. При цьому, згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «I.A. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під варту підозрюваного та обмеження його конституційних прав, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Згідно ч.5 ст.182 КПК України, суд, вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, який складає 80 прожиткових мінімумів для працездатної особи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд,
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з моменту ухвалення, а саме з 14.09.2021 року та до 12.11.2021 року, включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 80 прожиткових мінімумів для працездатної особи, тобто у розмірі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот ) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2)не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1