Справа № 944/4917/19
Провадження №1-кп/944/437/21
16.09.2021 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області
у складі: головуючого-судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному 02.07.2019 до ЄРДР за № 12019140350000645, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рясне Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 , законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_5 , особи, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6
01 липня 2019 року близько 22:50 год. ОСОБА_3 , знаходячись у будинку, що по АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із своєю малолітньою донькою ОСОБА_7 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно, тримаючи у руках дерев'яний тримач для лопати, наніс ним ОСОБА_7 три удари в ділянку спини праворуч, внаслідок чого остання отримала три синці на спині справа, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Прокурор Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12019140350000645 від 02.07.2019 відносно ОСОБА_3 . В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до результатів висновку судово-психіатричного експерта №397 від 18.09.2019 на даний час ОСОБА_3 страждає хронічним психічним захворюванням у виді параноїдної шизофренії з вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованого правопорушення ОСОБА_3 також страждав хронічним психічним захворюванням у виді параноїдної шизофренії з вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив таке задовольнити.
Захисник особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання підтримав.
У судовому засіданні особа, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не заперечив щодо застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Законний представник потерпілої ОСОБА_5 не заперечила щодо задоволення клопотання.
При встановленні судом фактичних обставин події, доведена причетність ОСОБА_3 до вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та підтверджується документами та висновками експерта, які були досліджені та оголошені в судовому засіданні, а саме:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.07.2019, згідно з якою малолітня ОСОБА_7 повідомила, що 01.07.2019 близько 22:50 год її батько ОСОБА_8 заподіяв їй легкі тілесні ушкодження;
-висновком експерта №97/2019 від 03.07.2019, з якого вбачається що при судово-медичному огляді малолітньої ОСОБА_7 , 2008 р.н., виявлено три синці на спині справа, які виникли внаслідок дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею у термін, що не суперечить зазначеному потерпілою особою у відповідності до п.2.3.1.б Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень,1995 р. відносяться до легкого тілесного ушкодження. В експерта немає будь-яких судово-медичних даних про можливість виникнення означених ушкоджень в результаті самовільного падіння потерпілої з висоти власного росту на тверду площину. Судово-медичний експерт не вирішує поняття фізична біль, оскільки походження болю не визначається об'єктивними медичними показниками.
-протоколом проведення слідчого експерименту з фото таблицями від 22.08.2019, згідно з яким малолітня потерпіла ОСОБА_7 показала як ОСОБА_8 наносив їй удари;
-протоколом проведення слідчого експерименту з фото таблицями від 22.08.2019, згідно з яким малолітній свідок ОСОБА_9 показав як ОСОБА_8 наносив удари малолітній потерпілій ОСОБА_7 ;
Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме спричинення легкого тілесного ушкодження.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №397 від 18.09.2019 на даний час ОСОБА_3 страждає хронічним психічним захворюванням у виді параноїдної шизофренії з вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованого правопорушення ОСОБА_3 також страждав хронічним психічним захворюванням у виді параноїдної шизофренії з вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
ОСОБА_3 є особою, який раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога не перебуває; в психіатричному кабінеті Яворівської поліклініки числиться з діагнозом: параноїдна шизофренія.
Згідно з ч.1 ст.19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Відповідно до ч.2 даної норми закону не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру.
За змістом статті 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, які вчинили у стані обмеженої осудності злочини, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, зокрема, примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. (ч.2 ст.94 КПК України).
Крім того, суд також враховує те, що невжиття відносно ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру, може зумовити заподіяння неминучої шкоди останньому або іншим особам.
Відповідно до ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
З врахуванням викладеного, суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши надані сторонами докази, враховуючи характер і тяжкість захворювання ОСОБА_3 , ступінь тяжкості вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, з урахуванням того, що останній на момент вчинення такого і на даний час не може усвідомлювати наслідків своїх дій та керувати ними, з урахуванням медичного висновку, дійшов переконання про необхідність застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку , а відтак і задоволення поданого клопотання.
Запобіжний захід особі, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру не обирався.
Цивільний позов не заявлявся, речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі ст. ст. 369, 372, 513, 532 КПК України,
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с. Рясне Яворівського району Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня її оголошення, через районний суд.
Суддя ОСОБА_1