Справа № 449/1547/20
"21" вересня 2021 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого: судді Борняк Р.О.,
секретаря: Вовк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач просить визнати виконавчий напис від 24.09.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пиць А.А., за реєстровим №32632, про стягнення з нього на користь АТ «Альфа-Бапк» заборгованості в розмірі 16 591,51 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 13.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63617066, якою розпочато примусове стягнення заборгованості за виконавчим написом від 24.09.2020 реєстровий № 32632. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 63617066 боржником є ОСОБА_1 . Стягувачем є АТ «Альфа-Банк». Заборгованість у розмірі 16591,51 грн. За даними Реєстру виконавчих проваджень, виконавчий напис від 24.09.2020 реєстровий № 32632 міститься у виконавчому проваджені № 63617066. Згідно виконавчого напису. Вважає, що в нього не існувало безспірної заборгованості перед АТ "Альфа-Банк", тому вважає, що виконання стягнення на підставі виконавчого напису від 24.09.2020 року (реєстровий № 32632), вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, є неправомірним.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що АТ «Альфа-Банк» надали нотаріусу для вчинення виконавчого напису всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості та які передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а відтак виконавчим напис є законним та підлягає виконанню.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. у судове засідання не з'вилася, про причину своєї неявки суд не повідомила.
Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).
Судом встановлено, що 24.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим №32632, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 16 591,51 грн.
На основі вище зазначеного виконавчого напису 13.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63617066, якою розпочато примусове стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 , стягувачем є АТ «Альфа-Банк», заборгованість у розмірі 16 591,51 грн.
Відповідачем не надано суду копій документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, а лише надано відзив на позовну заяву згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог та судову практикую.
Відповідно до ст.ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1Закону Українивід 2вересня 1993року №3425-XII«Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Пронотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону «Пронотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Пронотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
А відтак, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону «Пронотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Статтею 1050ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора безпосередньо до позичальника з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків та пені є безпідставним.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суду відповідачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1 , докази одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень матеріали, а відтак, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором неможливо вважати безспірною, у зв'язку з чим вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача 8972,00 грн. суми судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи у суді.
На підтвердження суми судових витрат подав лише орієнтовний розрахунок.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 додаткової постанови від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу не підтверджені позивачем належним чином, а відтак не підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 840,00 грн. та за заяву про забезпечення позову в сумі 420.00грн.
У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, у відповідності з вимогами ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 15.12.2020, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 50,87,88,89 Закону України «Про нотаріат», статтями 4,12,13,77,81,141,200,263-265 ЦПК України, суд,
Позов задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 24.09.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, за реєстровим №32632, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 16 591,51 грн.
Стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1260.00 грн.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 15.12.2020, діють протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Р. О. Борняк