Дата документу 16.09.2021
Справа № 334/2066/21
Провадження № 2/334/2219/21
16 вересня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Добрєва М.В.,
при секретарі Череп М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -
Сторони одружені з 12 вересня 2015 року, шлюб зареєстрований Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 436.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Позивач звернулась в суд з позовом про розірвання шлюбу, вказавши в заяві, що їх сім'я фактично розпалася через відсутність взаєморозуміння, зникли взаєморозуміння і взаємоповага, сварки. Спільного господарства не ведуть, сімейних відносин не підтримують. Відповідач не працює, зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами, веде себе агресивно. Вважаючи примирення та подальше збереження сім'ї неможливим, просить розірвати шлюб, оскільки він існує формально та залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ».
Крім того, відповідач участі в утриманні дитини не приймає, є працездатним, фізично здоровим, інших утриманців не має.
Позивач просить розірвати шлюб, стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 3405 грн., визначити місце проживання дитини з матір'ю.
Позивачкаа в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання двічі не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся згідно вимог ЦПК України. Відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, зі згоди позивачки, суд ухвалює заочне рішення.
У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази у сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно дост.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 12 вересня 2015 року, зареєстрований Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 436.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
На теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, позивачка не бажає зберегти шлюб. Оскільки позивачка на розірванні шлюбу наполягає, то їх шлюб підлягає розірванню.
Відповідно дост.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Крім того, у відповідності зі ст. 113 СК України, особа, що змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище, яке вона отримала при укладенні шлюбу « ОСОБА_1 ».
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст.115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; інші обставини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.
Дослідивши матеріали справи і надані докази, суд доходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний брати участь в утриманні його неповнолітньої дитини, разом із тим, вважає, що розмір аліментів 3405,00 грн., про стягнення якої заявлено позовні вимоги, є необґрунтованим і недоведеним позивачем, оскільки на підтвердження саме такого розміру щомісячного аліментного платежу на дитину не надано жодного доказу.
Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, але доказів того, що відповідач має будь-які доходи, з яких мав би можливість сплачувати аліменти у розмірі 3405,00 грн., суду не надано.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», прожитковий на одну дитину віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2 395 грн., з 1 липня 2 510 грн., з 1 грудня 2 618 грн. на місяць.
Виходячи з вищевикладеного та обов'язку батьків утримувати дитину до її повноліття, передбаченого ст. 180 СК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі однієї чверті всіх видів заробітку (доходу) відповідача, тобто у пропорційній частці передбаченій ст. 183 СК України.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З пояснень, викладених позивачкою, вбачається, що батько дитини не працює, зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами, веде себе агресивно.
ЄСПЛ 01.07.2017 року в справі «МС проти України» зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 р., в усiх дiях щодо дiтей, незалежно вiд того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
В силу ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
З урахуванням обставин справи та інтересів дитини щодо забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, діючи в якнайкращих інтересах дитини, суд приходить до висновку щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання про судові витрати вирішити відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-4,12-13,17-18,76-82,89,95,141,200,258-259,263-265,268, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 12 вересня 2015 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 436.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище, яке вона отримала при укладенні шлюбу « ОСОБА_1 ».
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю, ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м.Запоріжжя на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі однієї чверті всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.03.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м.Запоріжжя в дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Добрєв М. В.