Рівненський апеляційний суд
Іменем України
14 вересня 2021 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020030180000270 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - начальника Рожищенського районного відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 13 січня 2021 року стосовно,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рожище Волинської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 13 січня 2021 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.121 КК України, із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Зараховано у строк відбування покарання період його перебування під вартою з 07 жовтня 2020 року по 13.01.2021 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 07 жовтня 2020 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи в приміщенні літньої кухні за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , в ході словесної суперечки зі своєю дружиною ОСОБА_9 , діючи з мотивів ревнощів та з метою нанесення тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, водночас одночасно не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті потерпілої, хоча повинен був і міг такий наслідок передбачити, умисно наніс в короткий проміжок часу декілька ударів кулаком руки по голові ОСОБА_9 , заподіявши останній відповідно до висновку експерта №424 від 09.11.2020 року наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки субдурального та субарахноїдального характеру, набряк-набухання головного мозку, множинні синці, садна тіла та рани голови, які є прижиттєвими, спричиненні в короткий проміжок часу одне за одним, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення. Нанесені ОСОБА_5 тілесні ушкодження безпосередньо спричинили смерть ОСОБА_9 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказаний вирок змінити в частині призначеного покарання, на підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не були враховані всі обставини справи, не в повній мірі взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкий злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не має судимості, працює (веде підсобне особисте селянське господарство), має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не враховано його вік та стан здоров'я, а також те, що він вину у вчиненому визнав повністю, давав правдиві показання щодо вчиненого ним злочину, має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, одна з яких є важкохворою (ДЦП) та потребує постійного стороннього нагляду.
Вважає, що судом при призначенні покарання не було взято до уваги винятковість обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_5 спричинив тілесні ушкодження потерпілій, яка являлась його дружиною, в той час коли застав її з стороннім чоловіком в процесі подружньої зради.
Прокурор у кримінальному провадженні - начальник Рожищенського районного відділу Маневицької місцевої прокуратури прокурор ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вказаний вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що застосовуючи інститут, передбачений ст.69 КК України, місцевим судом не було враховано двох обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а саме - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо подружжя, тяжкість вчиненого кримінального провадження та його непоправні наслідки - позбавлення життя людини.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати касаційного кримінального суду Верхового Суду від 26.02.2021 задоволено подання голови Волинського апеляційного суду та матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 направлено до Рівненського апеляційного суду для розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційних вимогах сторони обвинувачення, думку прокурора ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги сторони обвинувачення та безпідставність апеляційних вимог захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у справі доказами, які за згодою всіх учасників провадження, у тому числі й обвинуваченого, досліджувались в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що в апеляційних скаргах не оспорюються.
Згідно ч.1 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, з належною повнотою проаналізував усі обставини даного кримінального провадження, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як його особі, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Зокрема, при обранні виду та міри покарання ОСОБА_5 , суд першої інстанції врахував пом'якшуючі покарання обставини, до яких відніс визнання вини і щире розкаяння у скоєному, а також активне сприяння розкритою злочину, та наявність обтяжуючих покарання обставин, якими було визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо подружжя.
Також судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, та особу винного, який раніше не судимий і позитивно характеризується за місцем проживання, вчинив це правопорушення унаслідок тяжких сімейних обставин, викликаних поведінкою жертви, та наявність на його утриманні чотирьох неповнолітніх дітей Водночас судом взято до уваги посткримінальна поведінка обвинуваченого, який, після вчинення цього злочину надавав медичну допомогу потерпілій ОСОБА_9 , а також думку потерпілої ОСОБА_10 щодо призначення покарання та відсутність з її сторони жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України.
Так, згідно цієї норми кримінального закону,за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Водночас під час апеляційного розгляду колегією суддів не було встановлено обставин, які б свідчили про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, як того просила сторона захисту.
Також колегія суддів не знаходить підстав для призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання, на чому наполягала сторона обвинувачення.
Зокрема, ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду, прокурором не було доведено в чому ж саме полягає невідповідність призначеної міри покарання особі обвинуваченого ОСОБА_5 .
При цьому, покликання прокурора щодо неврахування судом непоправних наслідків від даного злочину у виді позбавлення життя людини, не ґрунтуються на законі, оскільки смерть потерпілої особи є складовою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а тому не може враховуватись додатково при призначенні покарання обвинуваченому.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний вирок відповідає вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, при його ухваленні місцевим судом було враховано усі фактичні обставини провадження у сукупності, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 19 січня 2021 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - начальника Рожищенського районного відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3