Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1664/20 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.
Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.
13 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №283/1664/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2021 року, яке ухвалено суддею Тимошенко А.О. в м.Малині
встановив:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього за рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 5000,00 грн до 2318,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на даний час змінилось його матеріальне становище та погіршився стан здоров'я. На даний час він не має стабільного заробітку та з 26 червня 2019 року став безробітним. Крім того, 25 січня 2020 року позивач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та пошкодив лівий колінний суглоб, в наслідок чого, потребує значних матеріальних затрат для оперативного втручання вартістю 40650 грн. Також, під час дорожньо-транспортної пригоди постраждав автомобіль «Тойота Кемрі» 2006 р.в., за який позивачем 18 березня 2020 року було віддано борг в розмірі 6000 доларів США.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. На підтвердження доводів апеляційної скарги, зазначає, що судом не враховано зміну його матеріального стану та не взято до уваги зазначені причини, які перешкоджали позивачу стати на облік у центрі зайнятості, оскільки його професія передбачає фізичне навантаження на ноги. Маючи пошкодження колінного суглоба позивач фактично позбавлений можливості працювати за фахом. Крім того, суд першої інстанції помилково зазначив, що позивачем вже було проведено оперативне лікування суглоба, оскільки позивач ще потребує такого лікування, про що зазначив у позовній заяві.
До того ж, суд безпідставно не взяв до уваги пояснення позивача щодо можливості отримання ним групи інвалідності, а саме те, що спочатку потрібно провести ряд дій, для покращення стану здоров'я, зокрема: оперативне втручання, реабілітацію і лише тоді оформити папери на отримання групи, що, в свою чергу, потребує значних фінансових затрат. Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, щодо повернення ним позики в розмірі 6000 доларів США не тільки за кошти від страхової компанії, отримані на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і не врахував, що позивачем було ще додатково отримано від страхової компанії 133000 грн. страхової виплати. Крім того, суд не врахував, що позивач проживає в фактичних шлюбних відносинах і повинен забезпечувати себе і цивільну дружину. Окрім того, він неофіційно винаймає квартиру і сплачує орендну плату, оскільки свого власного житла не має.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просила апеляційну скаргу позивача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення районного суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 5000,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.7-10).
Встановлено, що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу придбав два автомобілі, а саме: 16 квітня 2016 року - автомобіль «VOLKSWAGEN Passat», д.н.з. НОМЕР_1 ; 25 вересня 2019 року - автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 52).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДРП № 080692 вбачається, що 25 січня 2020 року о 14 годині 50 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Рено Дастер, р.н. НОМЕР_3 , на проспекті Паладіна в м. Києві, при повороті ліворуч не надав перевагу автомобілю Toyota Camry, р.н. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.24-26).
Встановлено, що автомобіль Toyota Camry, р.н. НОМЕР_2 , належав ОСОБА_1 . Згідно звіту №224506 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, зазначено, що ринкова вартість автомобіля Toyota Camry, р.н. НОМЕР_2 , становить 250 442,85 грн (а.с.64).
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він був звільнений з роботи за згодою сторін 25 червня 2019 року (а.с.14-17).
Як вбачається зі змісту розписки від 20 вересня 2019 року, ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_5 в борг 6000 доларів США (а.с.18).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що вказані позивачем обставини не дають підстав дійти висновку про зміну матеріального чи сімейного стану, або стану здоров'я платника чи одержувача аліментів, як визначену ст. 192 СК України підставу зменшення розміру аліментів. Крім того, спосіб життя відповідача не відповідає його офіційним доходам. Дитина має хворобливий стан здоров'я та потребує матеріальної допомоги з боку батька. Позивачем не спростовано придбання ним рухомого майна, вартість якого значно перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також не доводять джерело походження коштів на придбання автомобілів та приватні закордонні поїздки.
Такий висновок є обґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Звертаючись з позовом до суду про зменшення розміру аліментів через погіршення майнового стану, з метою належного обґрунтування джерела походження коштів на придбання автомобіля TOYOTA CAMRY, 2006 р.в, ОСОБА_1 надав до суду розписку про отримання в борг 6000 доларів США. Однак, не зважаючи на те, що позивач ніде не працює, зазначені договірні зобов'язання, щодо повернення суми позики в розмірі 6000 доларів СІІІА позивач виконав, що в свою чергу свідчить про наявність у нього додаткових джерел доходу. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі більшому ніж 95796,86 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що постановою Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у справі №283/2002/19, якою залишено без змін рішення Малинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року, встановлено, що доводи ОСОБА_1 про те, що автомобіль Toyota Camry придбаний на позичені ним кошти, беззаперечно не підтверджуються довіреністю та розпискою, що випливає зі змісту цих документів, які не є скоординованими між собою (а.с.11-13).
Так, у довіреності від 09 червня 2019 року відсутні застереження щодо розстрочення платежу, а у розписці від 20 вересня 2019 року не зазначено, з якою метою відповідач позичив у ОСОБА_5 кошти та зазначається лише про зобов'язання ОСОБА_1 , у разі не повернення суми до 20 вересня 2022 року, віддати «куплений ним автомобіль». Тобто йдеться про придбаний автомобіль у минулому часі та при цьому не зазначено, про який із двох автомобілів, що належать відповідачу, йдеться у даному випадку. Отже, розписка підтверджує забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення невідомо на які цілі позичених коштів, але при цьому також навіть не конкретизовано, а за рахунок якої ж марки автомобіля забезпечено виконання зобов'язання щодо повернення позики, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що витрати відповідача перевищують його офіційні доходи, а це підтверджує наявність у відповідача інших джерел доходу (а.с.11-13).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто обставини придбання автомобіля за позичені кошти вже були предметом судового розгляду і суд надав їм належну правому оцінку.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач також був власником ще одного транспортного засобу - автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» 2000 року випуску. Проте, на стадії примусового виконання рішення суду щодо стягнення аліментів, вказані транспортні засоби ОСОБА_1 були відчужені третій особі.
Як вбачається з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №284/2002/19/9804/2020 надана інформація про те, що ОСОБА_1 упродовж 2019 року чотири рази перетинав на літаку державний кордон України: 15 травня 2019 року відлітав до Барселони та повернувся в Україну 22 травня 2019 року, а також 01 жовтня 2019 року відлітав до Бове, звідки повернувся в Україну 06 жовтня 2019 року (а.с.53).
При цьому 10 серпня 2021 року на рахунок ОСОБА_2 від Пулинського РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м.Хмельницький), на виконанні у якого перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , була перерахована сплачена ОСОБА_1 заборгованість по аліментах в розмірі 62 000,00 грн.
Зазначене є свідченням того, що витрати ОСОБА_1 перевищують його заробіток (дохід), а це в свою чергу підтверджує наявність у відповідача інших джерел доходу, окрім офіційних (оскільки відповідач зазначив, що він є безробітним).
Посилання позивача на отримання ним тілесних ушкоджень в наслідок ДТП, яка мала місце 25 січня 2020 року та необхідності здійснення оперативного лікування, також не свідчать про наявність підстав для зменшення аліментів.
З наданих медичних документів вбачається, що дане захворювання виникло у позивача до настання дорожньо-транспортної пригоди, так як останній проходив дослідження МРТ лівого колінного суглобу 09 січня 2020 року. Так у даному висновку МРТ вказано, що в порівнянні з попереднім обстеженням МРТ 27 серпня 2018 року, присутній розрив передньої хрестоподібної зв'язки, набрякові зміни кісток відсутні. При цьому довідка Інституту Спортивної травматології щодо необхідності оперативного лікування, датована 17 січня 2020 року. Тобто, погіршення стану здоров'я позивача відбулося ще у 2018 році, при цьому рішенням Малинського районного суду аліменти стягуються з 19 листопада 2019 року. Таким чином, дана обставина вже існувала на час винесення рішення суду і не може буде підставою для зменшення розміру аліментів у 2021 році.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази зміни матеріального стану ОСОБА_1 після ухвалення рішення Малинським районним судом Житомирської області від 19 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 5000,00 грн щомісячно, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2021 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.
Головуючий Судді