Житомирський апеляційний суд
Справа №293/356/21 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л. Й.
Категорія 72 Доповідач Галацевич О. М.
15 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №293/356/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області, ухвалене 13 травня 2021 року суддею Проценко Л.Й. у смт. Черняхів, повний текст рішення складено 17 травня 2021 року,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі до 17.07.2009 . Після розлучення у них народилась дочка ОСОБА_4 , яка з народження постійно проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Зазначила, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини, зокрема, не турбується про життя та здоров'я дочки, про її фізичний та духовний розвиток, аліментів на її утримання не сплачує. Після досягнення дитиною трьох років відповідач з нею разом не проживав.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача судові витрати.
Крім доводів, викладених у позовній заяві, вказав, що позивачкою надані достатні докази свідомого невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки. Також зазначив, що батько дитини погано впливає на її емоційний стан, а у новій сім'ї, яку створила ОСОБА_1 , панує злагода і взаєморозуміння, іншого чоловіка матері дитина називає батьком, який планує її усиновити. Суд першої інстанції, на його думку, не врахував факт лікування відповідача у наркологічному відділенні та притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння і вчинення домашнього насильства в сім'ї. Окрім того, вказав, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не спростував наведених позивачкою обставин та не навів поважних причин неможливості виконання ним своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини протягом останніх 7 років.
У своїх доводах послався на практику Європейського суду з прав людини та постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №300/908/17 (провадження № 61-44369св18), у якій зазначено, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу задовольнити із наведених у ній підстав. Представник органу опіки і піклування Колосюк О.Ю. апеляційну скаргу підтримав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона: 1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі, шлюб між якими розірвано 17.07.2009, є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, 10). Позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с.8). Дитина проживає разом з матір'ю (а.с.12).
Відповідно до судового наказу №295/631/20 від 17.03.2020, виданого Богунським районним судом м.Житомира, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.01.2020 і до досягнення нею повноліття. Станом на 01.10.2020 за відповідачем рахувалася заборгованість зі сплати аліментів в загальній сумі 4058,61 грн (а.с.15).
Згідно акту обстеження умов проживання від 24.09.2020 за заявою ОСОБА_1 : батьки ОСОБА_4 розлучені з 2009 року, батько ОСОБА_2 з дитиною не бачиться понад рік, аліменти сплачує нерегулярно, на час складення акту перебуває в реабілітаційному центрі, проходить реабілітацію від наркотичної залежності (а.с.14).
Як вбачається з наданих позивачем копій судових рішень від 03.04.2020, 22.07.2020 та 11.09.2020 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.16-18).
Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в наркологічному відділенні КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР з 21.09.2019 по 01.10.2019 з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання опіоїдів, канабіноїдів та стимуляторів, синдром залежності (а.с. 57).
Орган опіки і піклування у своєму висновку, затвердженого рішенням міськвиконкому № 400 від 21.04.2021, вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.77, 78).
В суді першої інстанції ОСОБА_2 повідомив, що від обов'язку утримувати дитину не відмовляється, аліменти сплачує по мірі своїх фінансових можливостей. Вказав, що на час розгляду справи погасив всю наявну заборгованість по аліментам, для чого отримав кредит. З дочкою спілкується інколи по телефону, бачиться не часто, оскільки йому не дозволяє позивач. Востаннє бачив дитину у грудні 2020 року, заперечував щодо позбавлення його батьківських прав.
Позивачка в судовому засіданні не заперечувала факт відсутності заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини на час розгляду справи.
Під час розгляду справи судом першої інстанції також були допитані свідки.
Зокрема, свідок ОСОБА_9 пояснила, що є рідною сестрою позивачки, її колишній чоловік - ОСОБА_2 неналежним чином виконує батьківські обов'язки відносно дочки ОСОБА_4 . На час розгляду справи позивач перебуває у шлюбі з іншим чоловіком ОСОБА_10 , якого ОСОБА_4 називає татом. Вказала, що відповідач останній раз вітав дочку з днем народження, більше не проявляє батьківської опіки та не приймає участі у її вихованні.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що є близькою подругою та кумою ОСОБА_1 , з якою знайомі близько 16 років. Їй відомо, що сімейні відносини з колишнім чоловіком ОСОБА_2 не склались, вони часто сварились, участь у вихованні дитини ОСОБА_4 не приймав, так як часто був відсутній вдома, перебував на заробітках. Вказала, що їй відомо про те, що відповідач востаннє бачився з дочкою у грудні 2020 року, привітавши її з днем народження.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має бажання піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, спілкуватися з нею та надавати матеріальну допомогу на її утримання, що свідчить про небайдуже ставлення до дочки та відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками. Тому, зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав, проте попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки.
Такий висновок суду є правильним, відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, узгоджується з дослідженими судом доказами.
Доводи апеляційної скарги на правильність ухваленого рішення не впливають, оскільки, позивачка не довела суду необхідність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення відповідача батьківських прав.
Зокрема, як встановлено судом першої інстанції, батько бажає спілкуватися з дочкою, піклуватися про неї. Відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, з'являвся в судові засідання, погасив заборгованість по аліментам, зрідка, але бачься та спілкується по телефону з дитиною, що свідчить про його інтерес до неї та спростовує доводи позовної заяви про байдуже ставлення батька до дочки.
Такі обставини свідчать про можливість змінити поведінку батька в кращу сторону щодо виконання ним батьківських обов'язків.
Крім того, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд першої інстанції правильно послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) (у якому наголошено на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини) та у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року (у якому Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним).
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів створення чи можливого створення небезпеки батьком для своєї дитини, фізичного чи психологічного насильства, загрози здоров'ю дитини тощо позивачкою суду першої інстанції не надано.
Долучені до позовної заяви судові рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 173-2 КУпАП, стосуються порушення ним правил дорожнього руху та вчинення протиправних дій щодо його матері ОСОБА_12 в 2020 році.
Надана на виконання ухвали суду першої інстанції від 16.02.2021 відповідь Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради свідчить про перебування ОСОБА_2 в період з 21.09.2019 по 01.10.2019 на стаціонарному лікуванні в наркологічному відділенні КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання опіоїдів, канабіноїдів та стимуляторів, синдром залежності. Проте, позивачем не доведено, що останній страждає на такі чи будь-які інші розлади на час розгляду справи.
Також, несплата аліментів не може бути самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.
Інформація про проведення діагностування (додаток до листа від 16.06.2021 №1019), долучена до апеляційної скарги, не може бути врахована судом апеляційної інстанції, оскільки подана після постановлення оскаржуваного судового рішення, не містить посилання на факти, які мали місце до його ухвалення і виключних обставин щодо неможливості подання таких доказів суду першої інстанції позивачка не навела.
Слід також зазначити, що у висновку органу опіки та піклування не наведено достатніх підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.
Окрім того, такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що у разі невиконання відповідачем попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, позивачка не позбавлена можливості повторно звернутися до суду з аналогічним позовом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та на правильність ухваленого рішення не впливають.
Рішення суду в частині відмови у позбавленні батьківських прав є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 травня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 20 вересня 2021 року.