Справа № 161/6810/21 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/1132/21 Категорія: 30 Доповідач: Осіпук В. В.
09 вересня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Карпук А. К., Матвійчук Л. В.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта», державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - приватного нотаріуса Ариванюк Тетяни Олексіївни про визнання правочинів недійсними та визнання права власності, за апеляційною скаргою представника відповідача приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» - Матвіїва Вадима Миколайовича на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року,
У травні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Качур С.В. звернувся до суду із зазначеною заявою про забезпечення позову.
Покликався на ті обставини, що предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідачів, зокрема встановлення факту нікчемності правочину і визнання права власності на майно як наслідок нікчемності правочину. Під таким майном розуміється 2/5 частки в ПП «ВКФ «Домінанта» в тому числі й активи належні підприємству. Крім того, зазначав, що станом на момент звернення із позовом до суду наявні ризики щодо відчуження або вчинення інших дій (наприклад обтяження, розтрата тощо) щодо вказаного майна. Вказував, що 05 червня 2020 року відповідачі розпорядилися 50% частки ТОВ «Регіональний центр логістики та дистриб'юції», шляхом передачі частки сторонній особі. 02 червня 2020 року відповідачі, на думку заявника, безпідставно заволоділи 50% ТОВ «Ленд Арт Сервіс» і одразу ж вчинили дії щодо створення нової юридичної особи - ТОВ «Валеон-Д», де самі ж виступили засновниками, також ними вчиняються дії щодо підготовки продажу майна належного ПП «ВКФ «Домінанта». Заявник вважає, що наведене свідчить про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження предмета спору. У випадку задоволення позову, позивач ОСОБА_2 набуде право на спадкування 2/5 частки у ПП «ВКФ «Домінанта», що включає в себе усі види майна призначені для його діяльності, зокрема земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, доходи від діяльності, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права станом на момент вчинення нікчемного правочину. На думку заявника невжиття заходів забезпечення позову несе реальну загрозу щодо належного виконання рішення суду у разі задоволення позову, нівелювання ефективного захисту, утруднить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У зв'язку із наведеним заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони ПП «ВКФ «Домінанта» в особі його уповноважених представників відчужувати у будь-який спосіб належне підприємству нерухоме майно, заборонити ОСОБА_3 у будь-який спосіб відчужувати ПП ВКФ «Домінанта», ділити на частки статутний капітал ПП «ВКФ «Домінанта». Також заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно ПП «ВКФ «Домінанта» та стосовно будь-якого нерухомого майна, що належить підприємству та вносити будь-які записи про такі зміни до Державногореєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також заборонити державним реєстраторам (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються змін розміру статутного капіталу, зміни складу учасників (засновників) ПП «ВКФ «Домінанта».
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у даній цивільній справі задоволено. Заборонено Приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» в особі його уповноважених представників відчужувати у будь-який спосіб належне підприємству нерухоме майно.
Заборонено ОСОБА_3 у будь-який спосіб відчужувати Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта», ділити на частки статутний капітал приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта».
Заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» та стосовно будь-якого нерухомого майна, що належить підприємству та вносити будь-які записи про такі зміни до Державногореєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також заборонити державним реєстраторам (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються змін розміру статутного капіталу, зміни складу учасників (засновників) Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта».
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, та вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права, представник відповідача ПП «ВКФ «Домінанта» Матвіїв В. М. подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що обрані судом заходи забезпечення позову не мають правового зв'язку з предметом позову і є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. Потреба у вжитті заходів забезпечення позову не доведена належними та допустимими доказами позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Качур С.В. її доводи не визнав, оскаржувану ухвалу суду просив залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням вимог процесуального закону.
Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Качур С. В., будучи повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явились. Від адвоката Качура С. В. надійшло до суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на необхідність бути присутнім у день судового засідання на зборах ТзОВ «Тернопіль Транс Сервіс» у м. Тернополі. Однак, жодних доказів щодо участі у таких зборах, дати і місця їх проведення адвокатом Качуром С. В. не надано. За таких обставин та враховуючи те, що представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу де висловлено згоду сторони позивача із оскаржуваною ухвалою, суд дійшов висновку, що неявка позивача та його представника не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами даної справи дійсно існує спір, який носить матеріальний характер, і невжиття заходів забезпечення позову, про що просив представник позивача у поданій ним заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Проте погодитись з таким висновком не можна.
Частинами 1 та 3 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи може вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.
За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Отже, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суддя повинен перевірити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Також під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі відповідача ПП «ВКФ «Домінанта» та застосувати наслідки недійсності вказаного договору шляхом скасування акта, скасування реєстраційних записів, та заявив вимогу майнового характеру - визнання за ним права власності на спадкове майно, яке становить 2/5 частини ПП «ВКФ «Домінанта».
Отже, зміст заявлених позовних вимог свідчить про те, що у разі їх задоволення судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, а тому зроблений судом першої інстанції висновок про те, що невжиття забезпечення позову в обраний позивачем спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у цій справі є помилковим.
Крім того, застосовані судом заходи забезпечення позову не відповідають самому змісту порушеного права ОСОБА_2 , за захистом якого він звернувся до суду, та не є співмірними із заявленими ним позовними вимогами.
Також варто зазначити, що позивачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачами зокрема ПП «ВКФ «Домінанта» дій, спрямованих на унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Тому, самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те, що існують передбачені законом підстави для забезпечення позову та реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову є хибним і не відповідає встановленим обставинам справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатись законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 , суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» - Матвіїва Вадима Миколайовича задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта», державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - приватного нотаріуса Ариванюк Тетяни Олексіївни про визнання правочинів недійсними та визнання права власності.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді