Справа № 759/9648/19
Провадження № 2/761/1033/2021
08 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Колзаковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Цукурова Світлана Сергіївна про визнання довіреності недійсною,
В травні 2019р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача ПрАТ «СК «Українська страхова група «Життя», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просила суд:
- визнати довіреність, видану ПрАТ «СК «Українська страхова група «Життя» на ім'я ОСОБА_2 на право представництва інтересів щодо відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С., від 26 травня 2016р. за № 257, 258 - недійсною.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 25 жовтня 2007р. вона уклала з відповідачем попередній договір добровільного страхування життя № 80-Б000-0012 про виконання умов Програми «Ваш дім». За прийнятих на себе зобов'язань (п.2.2.2. договору), Страховик зобов'язався придбати об'єкт нерухомого майна (житлове приміщення) та здійснити його передачу Страхувальнику протягом 10 робочих днів з дня оформлення прав власності.
З 26 грудня 2007р. відповідач за договором купівлі-продажу є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 від відповідача на користь позивачки мало відбутися не пізніш 10 січня 2008р.
Однак в порушення вищевказаного договору, 14 червня 2016р. між відповідачем, в особі представника ОСОБА_2 (третьої особи) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 .
Так, 11 січня 2019р. рішенням Святошинського районного суду м. Києва договір добровільного страхування життя № 80-Б00-0012 та додаток до нього, де об'єктом страхування за договором є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю, укладений 25 жовтня 2007р. між сторонами, а також додаткові угоди до зазначеного договору від 26 травня 2008р., додаткової угоди від 01 грудня 2008р., додаткової угоди від 31 липня 2009р., про зобов'язання відповідача передати у власність позивачки зазначену квартиру, визнано - удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , визнано за позивачкою; договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 від 14 червня 2016р. укладений між відповідачем та ОСОБА_3 визнано недійсним.
Проте, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ще не зареєстровано за позивачкою.
За таких обставин, позивачка вважає, що в майбутньому виникає можливість оформлення права власності на квартиру, в тому числі з використанням оспорюваної довіреності від 26 травня 2016р.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2019р. справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
16 жовтня 2019р. справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2019р. головуючим суддею по справі визначено суддю Піхур О.В.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. від 21 жовтня 2019р. відкрито провадження у вищезазначеній справі.
Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва №01-08-163 від 14 січня 2020р. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2020р. головуючим суддею по справі визначено суддю Волошина В.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2020р. прийнято справу до розгляду.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2020р. судом залучено до участі у справі, в якості третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурову С.С.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
До початку судового засідання, стороною позивача, в особі представника було подано до суду заяву, в якій сторона просила суд здійснювати розгляд справи у свою відсутність, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові, і не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, треті особи, про час та місце розгляду справи оповіщались в установленому законом порядку, поважності причин неявки суду не повідомили, відзив на позов та пояснення у строк визначений судом, не подавались.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 25 жовтня 2007р. між сторонами було укладено попередній договір добровільного страхування життя № 80-Б000-0012 про виконання умов програми «Ваш дім». Пунктом 1.1. договору передбачено, що страховик приймає на себе зобов'язання, за умови належного виконання страхувальником умов програми «Ваш дім», придбати для подальшої передачі страхувальнику у користування нерухоме майно (житлове приміщення), пошук якого здійснюється самим страхувальником і вартість якого не перевищує обрану страхувальником у відповідності до договору добровільного страхування життя страхову суму, з урахуванням передбачених програмою вимог до такого майна.
25 жовтня 2007р. між сторонами було укладено договір добровільного страхування життя № 80-Б000-0012. Об'єктом страхування за договором є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю. Страхова сума за договором склала 115000,0 дол. США. Позивачка ОСОБА_1 зобов'язалася сплачувати щорічно до закінчення періоду страхування 3897,35 дол. США на користь ЗАТ «Українська компанія «Українська страхова група» «Життя».
Відповідач за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2007р., посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Філіпповою О.В. є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
26 травня 2008р. між відповідачем (Орендодавець) та позивачкою (Орендар) був укладений договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
26 травня 2016р. відповідач, в особі Голови Правління Цикурішвілі В.Й. видано довіреність на ім'я третьої особи на представництво інтересів відповідача з питань продажу належної відповідачу квартири АДРЕСА_2 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. за №257, 258.
Згідно договору купівлі-продажу від 14 червня 2016р. відповідач продав, а ОСОБА_3 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за 6500000,0 руб.
11 січня 2019р. рішенням Святошинського районного суду м. Києва, по цивільній справі № 761/26951/18 (провадження № 2/759/1799/19), яке набрало законної сили, визнано договір добровільного страхування життя № 80-Б00-0012 та додаток до нього де об'єктом страхування за договором є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю, укладений 25 жовтня 2007р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Українська компанія «Українська страхова група «Життя», а також додаткових угод до зазначеного договору від 26 травня 2008р., додаткової угоди від 01 грудня 2008р., додаткової угоди від 31 липня 2009р., про зобов'язання ПрАТ «Українська компанія «Українська страхова група «Життя» передати у власність ОСОБА_1 квартиру за адресою : АДРЕСА_3 - удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу нерухомого майна - квартири за адресою : АДРЕСА_3 ,
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ,
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 від 14 червня 2016р., укладений між ПрАТ «Українська компанія «Українська страхова група «Життя» та ОСОБА_3 .
Положеннями ст. ст. 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що вищевказана довіреність є незаконною, оскільки Голова Правління відповідача не мав правових підстав для її видачі.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною 3 ст. 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно ч. 1 ст. 202 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009р. № 9, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009р., відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.
Згідно із ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Оспорюючи вказану довіреність, позивачка посилається на те, що відповідач не мав права на відчуження квартири, а відтак і права на видачу вищевказаної довіреності.
Суд вважає, що такі посилання сторони позивача заслуговують на увагу суду, оскільки підтверджуються дослідженими матеріалами справи.
Як встановлено, в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 11 січня 2019р. по цивільній справі № 761/26951/18 та не оспорюється сторонами, договір купівлі продажу квартири від 25 жовтня 2017р. між сторонами визнано дійсним, у зв'язку з тим, що відповідач не мав права укладати попередній договір купівлі-продажу від 14 червня 2016р. з ОСОБА_3 .
Крім того, судом береться до уваги те, що згідно Статуту відповідача, у відповідній редакції, відчуження нерухомості підприємства можливо лише на підставі рішення Наглядової ради відповідача.
Як вбачається з рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 січня 2019р. по цивільній справі № 761/26951/18, згідно протоколу допиту ОСОБА_4 , він та його дружина були членами Наглядової ради відповідача з питань житлової нерухомості компанії в період з лютого 2014р. по вересень 2014р. та протокол засідання Наглядової ради відповдіача, щодо надання згоди на укладення Товариством договору купівлі - продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не підписував та присутнім на вказаному засіданні не був. А в графі відповідного протоколу «Председатель Наблюдательного Совета ____ ОСОБА_4 » міститься не його підпис.
Положеннями ст. 238 ЦК України, передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові суду від 12 лютого 2014р. у справі № 6-165цс13, вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності. Зокрема, у разі вчинення правочину представником суду слід з'ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він у межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.
Таким чином, суд вважає встановленим, що не мав права на продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак на видачу довіреності на відчуження такого майна.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що розпоряджатися правами має лише власник, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, при цьому судом враховано положення ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн. - за подання позову та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 202, 203, 215, 237, 238, 244 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, з змінами та доповненнями, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» (код ЄДРПОУ 32736219, місцезнаходження: місто Київ, вул. Рейтарська, 19А), треті особи: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 виданий Федеральною міграційною службою РФ 16 квітня 2014р.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Цукурова Світлана Сергіївна (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ) про визнання довіреності недійсною - задовольнити.
Визнати довіреність, видану Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя», на ім'я ОСОБА_2 на право представництва інтересів щодо відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною, від 26 травня 2016р. за № № 257, 258 - недійсною.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група «Життя» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5 000 /п'ять тисяч/ грн.,00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 17 вересня 2021р.
Суддя: