Справа № 761/19502/20
Провадження № 2/761/2453/2021
27 липня 2021 року року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У липні 2020 року представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, згідно якого просить суд: стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - відповідач 2), на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.02.2012 року у розмірі 6 275,69 грн. станом на 08.06.2020 року, що складається із: заборгованість за тілом кредиту - 6 275,69 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2012 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 13 630,00 грн. Однак, позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, заборгованість не погашає, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 08.06.2020 року складає - 6 275,69 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_3 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13.10.2017 року.
На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 05.12.2018 року була направлена претензія кредитора до Першої київської державної нотаріальної контори.
27.12.2018 року позивачем було отримано відповідь Першої київської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса Ротач І.І., за місцем заведення спадкової справи.
04.01.2019 року позивачем було отримано відповідь приватного нотаріуса Ротач І.І., в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ "Приватбанк".
При цьому, позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК - Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
30.09.2019 року до спадкоємців, ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
23.09.2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
23.09.2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. витребувано у приватного нотаріуса Ротач І.І, копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інд. код НОМЕР_1 .
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідачі не скористали своїм правом та не направили суду відзиви на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідачі у встановлений строк відзиви на позовну заяву не надали, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявили, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Витребувана копія спадкової справи, заведена після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інд. код НОМЕР_1 - ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. від 23.09.2020 року - приватним нотаріусом Ротач І.І суду надана не була.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, як вбачається з позовної заяви, 02.02.2012 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 13 630,00 грн. Однак, позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, заборгованість не погашає, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 08.06.2020 року складає - 6 275,69 грн.
Договір між сторонами становить підписана ОСОБА_3 анкета-заява, «Умови та правила надання банківських послуг», та «Тарифи Банку».
Але у анкеті-заяві позичальника від 02.02.2012 року не зазначено яку саме видано кредитну картку та без бажаної суми встановленого кредитного ліміту.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг», - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6 «Умов та правил надання банківських послуг», - позичальник зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.
Відповідно до п. 2.1.1.4.2 «Умов та правил надання банківських послуг», Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій Банком частці в разі невиконання Клієнтом своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надав можливість позичальнику розпоряджатись кредитним коштами на умовах, передбачених Договором в межах встановленого кредитного ліміту.
З долученого до справи розрахунку вбачається, що отриманий кредит позичальник за умовами договору не сплачує, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.02.2012 року у розмірі 6 275,69 грн. станом на 08.06.2020 року, що складається із: заборгованість за тілом кредиту - 6 275,69 грн.
Так, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13.10.2017 року.
Згідно ст. 1218 ЦК України - До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що
належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК - Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.
Виходячи із вищенаведеного, спадкоємці ОСОБА_3 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 13.10.2017 року по 13.04.2018 року.
У нашому випадку спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є: ОСОБА_1 (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2).
Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .
За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч. 3 ст 1281 ЦК України).
На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 05.12.2018 року була направлена претензія кредитора до Першої київської державної нотаріальної контори.
27.12.2018 року позивачем було отримано відповідь Першої київської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса Ротач І.І., за місцем заведення спадкової справи.
04.01.2019 року позивачем було отримано відповідь приватного нотаріуса Ротач І.І.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України - Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України - Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього
Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування обов'язків відбулося
відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.
При цьому, позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК - Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
30.09.2019 року до спадкоємців: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 було направлено листи-претензії, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано.
Частиною 1 статті 1282 ЦК України встановлено, що: "Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. 1 Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК - Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Згідно абзацу 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК - У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Також у статті 1281 ЦК України визначено порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.
Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Для визначення початку перебігу строку має значення не тільки безпосередня обізнаність особи з відкриттям спадщини, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про її відкриття. При цьому, дана норма містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про відкриття спадщини, покладається на позивача.
Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним судом України під час розгляду справи № 6-33цс15.
Отже, виходячи з положень статті 1281 ЦК України, вимогу до спадкоємців повинно бути пред'явлено протягом одного року від настання строку вимоги або ж протягом шести місяців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.
Із умов кредитного договору судом було встановлено, що позичальник був зобов'язаний щомісячно до 25 числа вносити кошти на погашення заборгованості, було визначено строк дії договору на період дії платіжної картки, отож банк під час нарахування процентів за кредитом щомісячно міг об'єктивно знати про порушення позичальником взятих на себе зобов'язань та порушення суб'єктивних прав його кредитора. При цьому, матеріали справи не містять довідки щодо строку дії платіжних карток позичальника. Наявний тільки розрахунок заборгованості станом на 31.05.2015 року - хоча загальна заборгованість в позові станом на 08.06.2020 року. Тобто навіть сума боргу банком не доведена.
З огляду на викладене, суд вважає, що про стан своїх суб'єктивних прав банк міг знати щонайменше із дати внесення наступного платежу позичальником, в іншому випадку таким строком є термін дії картки, що суд визнає розумними строками.
Із зібраних у справі доказів судом встановлено, що банк звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори із повідомленням (претензією) 12.11.2018 року (відповідь № 12568/01-16 від 14.12.2018 року - отримана 27.12.2018 року), яке у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій має бути прийнято незалежно від строку настання права вимоги нотаріусом. Також встановлено, що приватний нотаріус Ротач І.І., за місцем заведення спадкової справи - надала банку відповідь № 243/01-16 від 27.12.2018 року (відповідь отримана 04.01.2019 року), утім, суд вважає, що дата звернення до нотаріуса не може слугувати моментом відліку строку для пред'явлення вимоги кредитора до спадкоємця, оскільки за встановлених вище обставин є нічим іншим як недобросовісність працівників банківської установи, що зумовила порушення строків пред'явлення вимоги до спадкоємців у визначений законодавцем строк.
Листи-претензії спадкоємцям направлені 10.09.2019 року - тобто більше, чим через 6 місяців з дня, коли позивачу стало відомо про відкриття спадщини.
Наведене свідчить, що кредитор пред'явив вимогу з пропуском вищевказаного строку, що згідно з частиною четвертою статті 1281 ЦК України, позбавляє його права вимоги до спадкоємця.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в стягненні заборгованості за кредитним договором №б/н від 02.02.2012 року у розмірі 6 275,69 грн. (заборгованість за тілом кредиту) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 1218, 1281, 1282 ЦК України, ст.11, 13, 141, 258 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: