Справа № 761/36133/20
Провадження № 2-к/761/4/2021
06 серпня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.
за участю секретаря Путрі Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Києві клопотання Інспекції Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по м. Мінськ про визнання та виконання на території України рішення економічного суду м. Мінська від 06.04.2020 року у справі № 67-15/2020, боржник - LIMITED LIABILITY COMPANY КERAMINS-S,
У листопаді 2020 року Інспекції Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по м. Мінськ (далі - Інспекція, заявник) звернулася до суду із клопотанням, в якому просила визнати і надати дозвіл на примусове виконання на території України ухвали Економічного суду міста Мінськ про затвердження угоди про примирення і припинення провадження по справі від 06.04.2020 року по справі № 67-15/2020 в частині стягнення з LIMITED LIABILITY COMPANY КERAMINS-S в дохід республіканського бюджету Республіки Білорусь державного мита в розмірі 3 306 білоруських рублів 22 коп., що еквівалентно 1 285,37 доларам США станом на дату винесення судом ухвали.
Клопотання мотивоване тим, що 06.04.2020 року Економічний суд міста Мінськ прийняв ухвалу про затвердження угоди про примирення і припинення провадження по справі № 67-15/2020. Відповідно до ухвали, у випадку невиконання угоди про примирення (в цілому або в частині) з відповідача підлягає стягненню в бюджет державне мито в розмірі 3 306 білоруських рублів 22 коп. 29.07.2020 року Економічним судом міста Мінськ видано судовий наказ про стягнення з LIMITED LIABILITY COMPANY КERAMINS-S державного мита по справі № 67-15/2020, проте такий не було пред'явлено до виконання. Визнання та виконання рішення іноземного суду, в цьому випадку ухвали Економічного суду міста Мінськ, передбачене Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, що ратифіковано Україною Законом № 240/94-ВР ( 240/94-ВР ) від 10.11.94. У зв'язку з цим просили клопотання задовольнити.
12.11.2020 року судом було направлено лист компанії LIMITED LIABILITY COMPANY КERAMINS з повідомленням про надходження даного клопотання.
Від представника ТОВ «Керамін-С» 14.01.2021 року надійшло заперечення на клопотання, в якому товариство просило відмовити у задоволенні клопотання. Заперечення обґрунтоване тим, що станом на 05.05.2020 року ТОВ «Керамін-С» виконало рішення Економічного суду міста Мінськ від 06.04.2020 року.
29.07.2021 року від Інспекції на адресу суду надійшов лист, в якому зазначено, що 22.07.2020 року до Економічного суду міста Мінськ надійшла заява позивача про видачу судового наказу, у зв'язку з невиконанням відповідачем угоди про примирення, у зв'язку з чим судом видано два судових накази. При цьому зазначено, що сплата в дохід республіканаського бюджету Республіки Білорусь суми державного мита по судовому наказу економічного суду міста Мінська від 29.07.2020 року по справі № 67-15/2020в в сумі 3306 білоруських рублів 22 копійки, що еквівалентно 1285,37 доларам США не здійснювалась.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник ТОВ «Керамін-С» просив суд розглядати справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.04.2020 року Економічним судом міста Мінськ прийнято ухвалу про затвердження угоди про примирення і припиненні провадження по справі № 67-15/2020 за позовом відкритого акціонерного товариства «Керамін» до LIMITED LIABILITY COMPANY КERAMINS про стягнення 90 328,10 дол. США основного боргу, 278,16 дол. США неустойки по договору поставки № С-70 від 01.09.2018.
Відповідно до ухвали, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача суму основного боргу за договором від 01.09.2018 № С-70 в розмірі 55 110,76 США в строк до 30.07.2020 року. У випадку невиконання угоди про примирення (в цілому або в частині) з відповідача підлягає стягненню в бюджет державне мито в розмірі 3 306 білоруських рублів 22 коп.
10.11.1994 року Україною ратифіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року.
Статтею 51 зазначеної Конвенції передбачено, що кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін: а) рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань (далі - рішень).
Згідно до статті 53 Конвенції, Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання додаються: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності. Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення і прикладені до нього документи забезпечуються завіреним перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони або на російську мову.
Відповідно до статті 54 Конвенції, клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень, передбачених у статті 51, розглядаються судами Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання. Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.
Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Згідно з ч. 1 ст. 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника (ст. 463 ЦПК України).
За приписами ст. 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду визначені ст. 466 ЦПК України.
Статтею 468 ЦПК України визначено перелік підстав, з яких клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється.
Так, відповідно до ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; в інших випадках, встановлених законами України.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом, до клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду були додані документи, визначені ст. 466 ЦПК України, а саме: засвідчена копія ухвали Економічного суду міста Мінськ від 06.04.2020 року; довідку про належне повідомлення відповідача; копія заяви відповідача про направлення судової кореспонденції на електронну пошту; копія заяви про затвердження угоди про примирення по справі № 67-15/2020; копія угоди про примирення; копія договору поставки № С-70; судовий наказ від 29.07.2020 року № 67-15/2020; довідка про те, що судовий наказ не було пред'явлено до виконання.
Суд не приймає до уваги заперечення боржника про виконання ухвали суду, оскільки стороною боржника не було надано належних та допустимих доказів на підвердження такого викоання.
Так, боржником на підтвердження своїх заперечень було надано копію платіжного доручення в іноземній валюті від 05.05.2020 року про сплату стягувачу коштів у розмірі 1285,37 дол. США.
При цьому, з наданого платіжного доручення неможливо встановити на чию користь були сплачені вказані кошти та чи було їх зараховано в дохід республіканського бюджету Республіки Білорусь .
Крім того, 22.07.2020 року до Економічного суду міста Мінськ надійшла заява позивача про видачу судового наказу, у зв'язку з невиконанням відповідачем угоди про примирення, що свідчить про невиконання ухвали суду.
Із листа Інспекції від 29.07.2021 року вбачається, зщо станом на 24.06.2021 року заборгованість по державному миту по судовому наказу економічного суду міста Мінська від 29.07.2020 року по справі № 67-15/2020в в сумі 3306 білоруських рублів 22 копійки, що еквівалентно 1285,37 доларам США не погашена.
Підтвердження про сплату на користь позивача суму основного боргу за договором від 01.09.2018 № С-70 в розмірі 55 110,76 США в строк до 30.07.2020 року суду також не надано.
Таким чином, суд відхиляє заперечення представника товариства щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання.
Оскільки судом встановлено відповідність клопотання вимогам закону, суд приходить до висновку про його задоволення, визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України ухвали Економічного суду міста Мінськ про затвердження угоди про примирення і припинення провадження по справі від 06.04.2020 року по справі № 67-15/2020 в частині стягнення з LIMITED LIABILITY COMPANY КERAMINS-S в дохід республіканського бюджету Республіки Білорусь державного мита в розмірі 3 306 білоруських рублів 22 коп., що еквівалентно 1 285,37 доларам США станом на дату винесення судом ухвали.
Відповідно до ч. 8 ст. 467 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 466-470 ЦПК України, -
Клопотання Інспекції Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по м. Мінськ про визнання та виконання на території України рішення економічного суду м. Мінськ від 06.04.2020 року у справі № 67-15/2020, боржник - LIMITED LIABILITY COMPANY КERAMINS-S - задовольнити.
Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України ухвали Економічного суду міста Мінськ про затвердження угоди про примирення і припинення провадження по справі від 06.04.2020 року по справі № 67-15/2020 в частині стягнення з LIMITED LIABILITY COMPANY КERAMINS-S в дохід республіканського бюджету Республіки Білорусь державного мита в розмірі 3 306 білоруських рублів 22 коп., що еквівалентно 1 285,37 доларам США станом на дату винесення судом ухвали та за офіційним курсом Національного Банку України станом на 06.08.2021 року становить 34627,22 грн.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ М.А. РИБАК
Текст ухвали суду складено: 06.08.2021 року.