Провадження № 2/760/8361/21
в справі № 760/15781/21
02 вересня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря- Фареник А.О.
позивача- ОСОБА_1
представника позивача- ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3-я особа: Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання, суд
Позивач звернулася до суду з заявою і просить встановити факт її проживання однією сім'єю з її дідусем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини в будинку АДРЕСА_1 .
Посилається в заяві на те, що з 2000 року почала проживати разом з бабусею та дідусем після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті бабусі ОСОБА_6 спадщину прийняли: її чоловік ОСОБА_4 у розмірі 1/3, її донька ОСОБА_3 у розмірі 1/3 та син ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після його смерті була відкрита спадкова справа, але свідоцтво про право власності на спадкове майно ніхто не отримав.
Після смерті ОСОБА_4 належна йому частина спадщини у розмірі 1/3 ніким не успадковувалась та свідоцтво про право власності на спадкове майно ніхто не отримав.
Згідно ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Її мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому замість неї, як доньки померлого, її частину має успадкувати вона.
Вона звернулася до державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою державного нотаріуса Заведея Л.О. від 17 листопада 2020 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском 6-ти місячний термін для прийняття спадщини і відсутні інші докази фактичного прийняття спадщини.
Зазначає, що пропустила строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з довготривалою хворобою, внаслідок якої отримала другу групу інвалідності.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
28 серпня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідачки про розгляд справи без її участі та участі її представника.
Позовні вимоги визнає та просить задовольнити позов у повному обсязі.
3-я особа свого представника в судове засідання не направила. Просить розглядати справу в його відсутності.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 - мати позивачки.
Після смерті матері позивачка з 2000 року стала проживати з бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті бабусі ОСОБА_6 спадщину прийняли: її чоловік ОСОБА_4 та діти.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивачки ОСОБА_4
/ а.с. 16; 23 /
28 вересня 2020 року позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини до Першої Київської державної нотаріальної контори.
Постановою державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Заведея Л.О. від 17 листопада 2020 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском встановленого законом 6-ти місячного строку для прийняття спадщини.
/ а.с. 24 /
Позивачка зазначає, що з 2000 року вона постійно проживала з бабусею та дідусем разом із своєю сім'єю, а строк для прийняття спадщини пропустила в зв'язку з важкою та тривалою хворобою, внаслідок якої їй була встановлена 2 група інвалідності.
Вказані обставини підтверджуються наданою суду медичною документацією та копією пенсійного посвідчення, виданого 21 жовтня 2015 року.
/ а.с. 11- 15 /
Постійне проживання позивача однією сім'єю з дідусем з 2000 року також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_9 зазначила, що вона з чоловіком неодноразово приїжджала в м/р Жуляни, де мешкала позивача з сім'єю, яка приймала гостей, пригощала, вела господарство.
Коли її дідусь був живий, він звертався до неї, як господині, і вона вела себе в будинку відповідно.
Ці ж обставини підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
В пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживализі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Позивачка в судовому засіданні зазначила, що після смерті матері даний будинок був єдиним та постійним місцем проживання як її, так і її сім'ї, оскільки іншого житла вона не має.
Відповідач своєю заявою до суду підтвердила, що позивачка її племінниця, донька її сестри, яку виховували бабуся та дідусь.
Вони були однією сім'єю, вели спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ч.ч.1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 01 липня 2020 року в справі № 222/1109/17 / провадження № 61-43496св18/, а також у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Виходячи з цього та викладеного вище суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення.
Керуючись ст.ст. 29, 1216, 1218,1221, 1264, 1268 ЦК України, ст. 3 СК України, ст.ст.12, 29, 76, 77, 79, 87, 89, 94, 178, 223, 258-259, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з дідусем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з 2000 року до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 вересня 2021 року.
Суддя Л .А. Шереметьєва