печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25447/21-а
Категорія 129
29 липня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
за участю сторін у справі:
представника позивача - Степанової О.С.,
представника відповідача - Кубрака О.І.,
представника відповідача - Шуміленка С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У травні 2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позово,м в якому просила визнати протиправною та скасувати - постанову серії 1АВ №01629748, складену 29.04.2021 року інспектором Держаної патрульної поліції Грисик В.Б., про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказала на те, що оскаржувана постанова була складена передчасно та з порушенням вимог ст.ст. 9, 279-1, 283 КУпАП, а також ст. 61 Конституції України, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню. При цьому, позивач просила врахувати той факт, що за кермом власного автомобілю в момент фіксації адміністративного правопорушення вона не перебувала, а тому не може відповідати за адміністративне правопорушення, яке особисто не вчиняла. Крім того, підставами для звільнення від адміністративної відповідальності що передбачені ч.1 ст.279-3 КУпАП, до її ситуації застосувати не можливо оскільки факту вибуття з її володіння вказаного автомобілю внаслідок протиправних дій інших осіб або протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу не було; а особа, що фактично керувала транспортним засобом та перевищила встановлену швидкість руху відмовилася від особистого звернення з заявою про визнання вчинення ним наведеного адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Всі вказані обставини призвели до того, що до адміністративної відповідальності була притягнута особа, яка фактично дій, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, не вчиняла.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Представник позивача Степанова О.С. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, з підстав наведених в позовній заяві та відповіді на відзив відповідача, звертаючи увагу суду на те, що в розрізі невідповідності деяких положень КУпАП - ст. 61 Конституції України та ст. 9 КУпАП, суд для захисту порушених прав позивача відповідно до ст. 7 КАС України, може застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу як норми прямої дії і не застосовувати норму, яка суперечить Конституції України.
Представник відповідача Шуміленко С.М. в судовому засіданні просив суд в задоволенні позову відмовити, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, вказавши на те, що працівник Державної патрульної служби, що виніс оскаржувану постанову діяв в межах наданих повноважень. Одночасно з цим, представник відповідача не заперечив той факт, що за кермом автомобілю в момент фіксації адміністративного правопорушення перебував саме чоловік, а не жінка, і що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП не за те, що вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене вказаною статтєю, а на підставі того, що вона є власником автомобілю OPEL ASTRA, НОМЕР_1 , водій якого перевищив дозволену швидкість руху на 25 км/год.
Представник відповідача Кубрак О.І. в судовому засіданні також просив відмовити в задоволенні позову, з підстав наведених в у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши думку учасників справи, що з'явилися в судове засідання, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено те, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобілю OPEL ASTRA, НОМЕР_1 .
29.04.2021 року інспектором Держаної патрульної поліції Грисик Віталієм Борисовичем було складено постанову серії 1АВ №01629748, в якій зазначено про те, що 29.04.2021 року о 13 год. 30 хв. за адресою, м. Київ, Дніпровська набережна/Причальна зафіксовано транспортний засіб автомобіль OPEL ASTRA, НОМЕР_1 ; особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортним засобом на 25 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі того, що ОСОБА_1 є власником автомобілю OPEL ASTRA, НОМЕР_1 , останню було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в розмірі 340,00 грн.
Копію постанови серії 1АВ №01629748 позивач отримала 07.05.2021 року.
Під час розгляду справи у суді, судом було з'ясовано про те, що позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає, що її було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки позивач особисто 29.04.2021 року о 13 год. 30 хв. за адресою, м. Київ, Дніпровська набережна/Причальна транспортним засобом автомобіль OPEL ASTRA, НОМЕР_1 , особисто не керувала і не порушувала п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.
З метою звільнення від адміністративної відповідальності за адміністративним правопорушенням, якого позивач не вчиняла, 14.05.2021 року від імені представника позивача на адресу Департаменту патрульної поліції було направлено відповідне повідомлення, в якому повідомлялося про те, що факт керування автомобілем не ОСОБА_1 , а особою чоловічої статі підтверджується фотофіксацією зробленою з допомогою технічного пристрою КАСКАД 003-118, та які можна переглянути за посиланням: https://bdr.mvs.gov.ua/user/resolution/view/1%D0%90%D0%92/01629748/ (останнє фото) та містилося прохання про виключення ОСОБА_1 з числа правопорушників за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Департамент патрульної поліції своїм листом від 26.05.2021 року №С-8909/41/27/03-2021, повідомив позивача про те, що ч.1 ст. 279-3 КУпАП визначено перелік підстав звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано в автоматичному режимі і підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за постановою серії 1АВ №01629748 не має.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
А відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Частина 1 статті 122 КУпАП встановлює відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Тобто, вказана стаття за складом правопорушення передбачає відповідальність за порушення встановлених обмежень швидкості руху саме особою яка керує транспортним засобом, що відповідає меті адміністративного стягнення закріпленої в ст. 23 КУпАП (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення) а також випливає за змісту оскаржуваної постанови (….«особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортним засобом на 25 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення»….).
Частиною другою 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2794 цього Кодексу.
В оскаржуваній постанові вказано про те, що 29.04.2021 року о 13 год. 30 хв. за адресою, м. Київ, Дніпровська набережна/Причальна зафіксовано транспортний засіб автомобіль OPEL ASTRA, НОМЕР_1 ; особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортним засобом на 25 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі наведених обставин, інспектором Держаної патрульної поліції Грисик В.Б. керуючись ст.142, 33, 222, ст.2791-2798, 284 КУпАП, було складено постанову серії 1АВ №01629748 якою вирішено притягнути саме ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно Примітки ст. 122 КУпАП, суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
В той же час, ч.1 ст. 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст. 14-2 цього Кодексу, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
1. ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
2. особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
В матеріалах справи містяться докази того, що фактично автомобілем в момент фіксації правопорушення керувала не ОСОБА_1 , а інша людина чоловічої статі, у зв'язку з чим вона не могла порушити встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тобто вчинити правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Дана обставина підтверджується фотографіями зробленими з офіційного сайту Державної патрульної поліції за посиланням: http://bdr.mvs.gov.ua/resolution/view/1AB/01629748/, а також не заперечувалася представниками відповідача в судовому засіданні.
Положеннями ст. 122 КУпАП, відповідальність власника авто, за дії, що полягають в передачі авто іншій особі, яка в подальшому під час користування автомобілем може порушити Правила дорожнього руху, - не передбачена.
Протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку згідно ч.2 ст. 258 КУпАП не складався.
Разом з тим, відповідно до ч.5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до п.5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі( затвердженої Наказом МВС України 13 січня 2020 року № 13), уповноважений поліцейський під час опрацювання матеріалів автоматичної фіксації з використанням Системи з'ясовує наступне: 1) наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках (відеозаписі) в інформаційному файлі; 2) відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках (відеозаписі) символам, розпізнаним Системою; 3) наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; 4) відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із Системи; 5) наявність у Системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув з володіння відповідальної особи внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; 6) наявність та повноту інформації про відповідальну особу зафіксованого транспортного засобу, а в разі фіксації транспортного засобу зареєстрованого за межами України - інформації про особу, яка ввезла його на територію України; 7) наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В даному випадку, суд погоджується з думкою позивача про те, що законодавець встановлює альтернативу щодо обов'язкового чи необов'язкового участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в розгляді справи та постановленні щодо неї постанови про накладення адміністративного правопорушення; а також обов'язкове з'ясування наявності чи відсутності інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. А в разі виникнення сумнівів або невідповідностей щодо обставин адміністративного правопорушення, як в нашому випадку, законодавець надає особі уповноваженій на розгляд справи та прийняття постанови викликати власника авто та розглянути справу за його участі.
Оскільки інспектор Держаної патрульної поліції Грисик В.Б. під час складання оскаржуваної постанови мав в своєму розпорядженні фотофіксацію зазначеного адміністративного правопорушення та на підставі таких матеріалів прийняв оскаржувану постанову, суд вважає, що інспектору в момент складення такої постанови було достовірно відомо, що автомобілем в момент вчинення адміністративного правопорушення керував не власник автомобілю, а інша особа чоловічої статі, і в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, не було і не має.
Не дивлячись на вказані обставини, інспектор Держаної патрульної поліції Грисик В.Б. - ОСОБА_1 для участі в розгляді справи відносно неї за ч.1 ст. 122 КУпАП не викликав, надати пояснення щодо особи, яка керувала транспортним засобом в момент фіксації правопорушення, не пропонував, і в той же день коли було зафіксовано адміністративне правопорушення (29.05.2021 року о 13.30 год) прийняв оскаржувану постанову.
При цьому, приймаючи оскаржувану постанову від 29.04.2021 року інспектор Держаної патрульної поліції Грисик В.Б. жодним чином не повідомив та не роз'яснив ОСОБА_1 положення ч.1 ст. 279-3 КУпАП в частині можливості звільнення від адміністративної відповідальності відповідальної особи зазначеної у ч.1 ст. 14-2 КУпАП. Зміст постанови такого роз'яснення не містить, інших документів з цього приводу ОСОБА_1 одночасно з постановою 1АВ №01629748 не направлялося.
Рішення Конституційного суду України у справі №1-34/2010 від 22.12.2010 року, на яке відповідач послався в своєму Відзиві, говорить про те, що до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення може залучатися тільки особа, винна в його вчиненні, зокрема водій транспортного засобу. При цьому власники (співвласники) транспортних засобів можуть притягуватися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення.
Виходячи з цього, юридична відповідальність за вчинене правопорушення повинна бути прив'язана не до майна і його власника, а до конкретної фізичної особи, яка керувала транспортним засобом під час здійснення конкретного правопорушення.
Крім того, в згаданому рішенні, Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. (Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005).
Принцип правової визначеності означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки" . (Рішення КСУ від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010).
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. (Рішення КСУ від 29 червня 2010 року у справі № 17-рп/2010).
Особливу роль у системі інституційного забезпечення «верховенства права» (правовладдя) відведено судовій владі загалом, а зокрема - конституційному й адміністративному видам судочинства. Саме ці два види судочинства покликані забезпечувати узгоджений характер усієї юридичної системи в умовах співіснування суперечливих норм, завдяки чому досягається дієвість верховенства права (правовладдя), тобто його ефективність. (Рішення КСУ (Другий сенат) від 2 березня 2015 року № 213-VIII від 18 червня 2020 року у справі № 5-р(II)/2020.
Законодавчі положення, що містяться в нинішній редакції ст.ст. 9, 14-2 КУпАП, не відповідають принципу правової визначеності, основному принципу верховенства права, закріпленого не тільки на рівні Конституції України, але й широко визнаного, зокрема, системою європейського права і права ЄС, адже саме такий принцип закладається в основу практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з цим принципом обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допускається лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, що встановлюються такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Однак у нашому випадку норми про притягнення до відповідальності власників транспортних засобів переходять із публічної сфери регулювання юридичної відповідальності, пов'язаної з такими категоріями, як винна особа, порушник, до сфери правовідносин стосовно здійснення власником своїх правочинностей щодо володіння, користування та розпорядження майном, тобто втручаються у приватну, цивільно-правову сферу, а також у сферу власності, що абсолютно не може бути передбачуваним і припустимим у правовій державі.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019, прийнятої за результатами розгляду справи № 357/10134/17, вказав на обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятої ним постанови, підтвердження встановлених обставин справи належними і допустимими доказами.
Разом з тим, доказів, які б підтверджували те, що 29.04.2021 року о 13 год. 30 хв. за адресою, м. Київ, Дніпровська набережна/Причальна позивач ОСОБА_1 особисто керувала своїм транспортним засобом OPEL ASTRA, НОМЕР_1 - не має, тому складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП в діях позивача не було і не має.
Згідно з ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.
По-перше, відповідачем не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.
По-друге, факт тільки того, що позивач є власником автомобілю OPEL ASTRA, НОМЕР_1 , без надання доказів того, що позивач керуючи вказаним автомобілем перевищила встановлену швидкість руху, чим особисто порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 122 КУпАП, - в розумінні ч.1 ст. 9 КУпАП та ст. 61 Конституції України не може бути підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
При цьому, суд враховує ту обставину, що фактично положення ст.14-2, Примітка ст. 122 та ч.1 ст.279-3 КУпАП, в частині покладення відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП на власника авто, що не керував транспортним засобом в момент перевищення встановленої швидкості руху, суперечать ст. 22 та ст.61 Конституції України.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 241-247, 286, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову серії 1АВ №01629748, складену 29.04.2021 року інспектором Держаної патрульної поліції Грисик Віталієм Борисовичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду) протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 09.08.2021.
Суддя Т.Г. Ільєва