ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14363/21
провадження № 6/753/798/21
"10" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді: Котвицького В.Л.
при секретарі: Яценко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", ОСОБА_2 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2011 у справі № 2-6589/11 стягнуто з ОСОБА_1 (Боржника-1), ОСОБА_2 (Боржника-2) солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за кредитними договорами №014/96-03/543 від 17.08.2007 та № 010/96-03/667 від 18.02.2008 у розмірі 2 443 710.82 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в сумі - 120,00 грн.
25.11.2011 Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчі документи № 2-6589/11 на виконання вказаного вище судового рішення.
На даний момент на виконанні державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває ВП № 52500000 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами №014/96-03/543 від 17.08.2007 та № 010/96-03/667 від 18.02.2008 у розмірі 2 443 710,82 грн..витрат по сплаті судового збору в розмірі - 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в сумі - 120,00 грн.
Разом з тим, 08.12.2016 згідно договору факторингу від 08.12.2016 право вимоги за вказаними договорами перейшло до ПАТ «ВЕКТОР БАНК». В подальшому, згідно договору факторингу від 08.12.2016 право вимоги за кредитними договорами перейшло до ТОВ «ФК «ФОРІНТ».
ОСОБА_3 26.05.2021 року уклав з ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» договір комісії № 26/05-1 щодо набуття прав вимоги за кредитними договорами №014/96-03/543 від 17.08.2007 та №010/96-03/667 від 18.02.2008, відповідно до якого ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК «ФОРІНТ» договір факторингу № 157 від 28.05.2021, згідно якого за дорученням ОСОБА_3 за комісійну винагороду вчинив за рахунок ОСОБА_3 від свого імені правочин щодо набуття прав вимоги за кредитними договорами. В той же день, на виконання договору комісії № 26/05-1 від 26.05.2021 комісіонер (ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС») передало право вимоги за кредитними договорами комітенту (ОСОБА_3 ), що підтвержується Актом прийому-передачі прав вимоги від 28.05.2021 до Договору комісії № 26/05-1 від 28.05.2021, Актом прийому- передачі документації від 28.05.2021 та Звітом комісіонера від 28.05.2021.
При цьому право вимоги щодо витрат по сплаті судового збору в розмірі - 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в сумі - 120,00 грн. не відступалось та належить ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції. Однак, Боржником-1 в добровільному порядку було сплачено стягувачу витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в сумі - 120,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН1160 від 18.05.2021 на загальну суму 1 820,00 грн.
Окрім того, 29.05.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на підставі ст. 604 ЦК України, було укладено Угоду про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), відповідно до якої новий кредитор та Боржник-1 у зв'язку з відсутністю необхідності виконання на даний момент грошових зобов'язань, що випливають із вказаних нижче зобов'язань, дійшли згоди про заміну зобов'язання Боржника-1, що випливає з кредитного договору № 014/96-03/543 від 17.08.2007 і кредитного договору № 010/96-03/667 від 18.02.2008 та полягає у сплаті Боржником-1 на користь ОСОБА_3 2 443 710,82 грн. у строк до 31.12.2030 включно.
У зв'язку з чим заявник просив суд визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
У судове засідання сторони не з'явились, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак від представника ОСОБА_1 та представника АТ "Райффайзен Банк" надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені заявником підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до наступного висновків.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25.10.2011 у справі № 2-6589/11 стягнуто з ОСОБА_1 (Боржника-1), ОСОБА_2 (Боржника-2) солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за кредитними договорами №014/96-03/543 від 17.08.2007 та № 010/96-03/667 від 18.02.2008 у розмірі 2 443 710.82 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в сумі - 120,00 грн.
25.11.2011 Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчі документи № 2-6589/11 на виконання вказаного вище судового рішення.
На даний момент на виконанні державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває ВП № 52500000 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами №014/96-03/543 від 17.08.2007 та № 010/96-03/667 від 18.02.2008 у розмірі 2 443 710,82 грн..витрат по сплаті судового збору в розмірі - 1 700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в сумі - 120,00 грн.
Разом з тим, 08.12.2016, згідно договору факторингу від 08.12.2016 право вимоги за вказаними договорами перейшло до ПАТ «ВЕКТОР БАНК». В подальшому, згідно договору факторингу від 08.12.2016 право вимоги за кредитними договорами перейшло до ТОВ «ФК «ФОРІНТ».
ОСОБА_3 26.05.2021 уклав з ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» договір комісії № 26/05-1 щодо набуття прав вимоги за кредитними договорами №014/96-03/543 від 17.08.2007 та №010/96-03/667 від 18.02.2008, відповідно до якого ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК «ФОРІНТ» договір факторингу № 157 від 28.05.2021, згідно якого за дорученням ОСОБА_3 за комісійну винагороду вчинив за рахунок ОСОБА_3 від свого імені правочин щодо набуття прав вимоги за кредитними договорами. В той же день, на виконання договору комісії № 26/05-1 від 26.05.2021 комісіонер (ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС») передало право вимоги за кредитними договорами комітенту (ОСОБА_3 ), що підтвержується Актом прийому-передачі прав вимоги від 28.05.2021 до Договору комісії № 26/05-1 від 28.05.2021, Актом прийому- передачі документації від 28.05.2021 та Звітом комісіонера від 28.05.2021.
При цьому право вимоги щодо витрат по сплаті судового збору в розмірі - 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в сумі - 120,00 грн. не відступалось та належить ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції. Однак, Боржником-1 в добровільному порядку було сплачено стягувачу витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в сумі - 120,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН1160 від 18.05.2021 на загальну суму 1 820,00 грн.
Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 29.05.2021 укладено угоду про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), за умовами якого відповідно до ст. 604 ЦК України стягувач і боржник дійшли згоди про заміну зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 2 443710,82 грн. за кредитними договорами №014/96-03/543 від 17.08.2007 та №010/96-03/667 від 18.02.2008 новим зобов'язанням щодо сплати вказаних вище сум боргу у строк до 31.12.2030, внаслідок чого первісні зобов'язання припинились.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як частину «судового провадження» відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до вимог частини першої - другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 у справі № 2-4671/11, від 17.10.2019 у справі № 2-3558/2010 та від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц.
Заявник, як на підставу для задоволення заяви у даній справі посилався на те, що 29.05.2021 між ним та боржником (позичальником) ОСОБА_1 укладено угоду про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Так, обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тим ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту ст. 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов'язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання.
Деякі з зазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.
До умов новації віднесено такі: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться в частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що випливає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим.
Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.
Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.
Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.
Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.
Такий висновок щодо застосування положень статті 604 ЦК України викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 609/67/18.
В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначення поняття «зобов'язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Таким чином, суд встановив припинення зобов'язань боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами, борг за якими стягується на підставі виконавчих листів, які він просить визнати такими, що не підлягають виконанню, оскільки між сторонами договору новації досягнуто домовленість про заміну первісних забов'язань за цими договорами, та у зв'язку з цим фактично обов'язку виконувати рішення, на підставі якого стягнуто борг за такими договорами, новим зобов'язанням.
При цьому за змістом частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
За таких обставин, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було досягнуто домовленість про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами (новацію), що відповідно до статті 604 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання, а отже обов'язок позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_4 за виконавчими листами відсутній повністю у зв'язку з його припиненням.
Отже, звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 довів наявність передбачених законом правових підстав для визнання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 2-6589/11 від 25.11.2011 щодо солідарних боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст. 4,7, 9, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 128, 223, 244, 245, 259, 260, 353, 354, 432 ЦПК України, на підставі ст.ст. 610 ЦК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", ОСОБА_2 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий лист № 2-6589/11 від 25.11.2011 щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виданий на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25.10.2015, таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подано до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.Л. Котвицький