Справа № 759/3953/21
Провадження № 1-кп/752/1570/21
20 вересня 2021 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100080004153 від 27 жовтня 2020 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 289, ч.2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва з 07 квітня 2021 року перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК.
В ході судового розгляду кримінального провадження, в порядку ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), прокурором подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
Судове провадження не завершено і є об'єктивні підстави вважати, що не буде завершене до закінчення раніше визначеного судом строку запобіжного заходу.
Своє клопотання прокурор мотивувала наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, які були підставою для продовження запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, один з яких є тяжким. На стадії досудового розслідування ОСОБА_3 ухилявся від слідства, у зв'язку з чим його було оголошено у розшук. На думку прокурора, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 зможе вчинити спроби переховуватись від суду, впливати на потерпілих, свідків, продовжити злочинну діяльність, оскільки джерела доходу немає, або ж іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. При цьому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив про відсутність зазначених у клопотанні прокурора ризиків. Послався на неправильність кваліфікації стороною обвинувачення дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 289, ч.2 ст. 289 КК. Вказав, що малолітньому сину ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлено діагноз «Симптоматична епілепсія. Генералізовані тоніко-клонічні припадки», що потребує участі батька у проведенні лікування, а тому просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання або домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, пояснення захисника та обвинуваченого, керуючись вимогами ст. 331 КПК, суд прийшов до висновку, що на даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому немає, оскільки інші запобіжні заходи, визначені процесуальним законодавством, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку особи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, про які зазначено в обвинувальному акті, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 , кількість епізодів злочинної діяльності, що ставиться йому у провину, відсутність у ОСОБА_3 постійного місця роботи, оголошення останнього у розшук на стадії досудового розслідування, наявність повідомлення про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що ризики та обставини відповідно до ст. 177, ст. 178 КПК, які були враховані слідчим суддею при обранні та вподальшому судом при продовженні строку тримання ОСОБА_3 під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
На думку суду, ОСОБА_3 може здійснювати дії, передбачені п.1, п.3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
При цьому, застосування щодо ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання зазначеним ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання ОСОБА_3 процесуальних обов'язків. Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Належних підтверджень того, що лікування малолітнього сина є неможливим без участі батька, який станом на день затримання проживав окремо від сина, матеріали справи не містять.
Таким чином, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Разом із тим, враховуючи, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року ОСОБА_3 визначено заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113 500 грн, роз'яснити ОСОБА_3 , що продовження строку тримання під вартою не позбавляє його права на внесення застави у вказаному розмірі з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 197 КПК.
Керуючись ст. 331 КПК, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 листопада 2021 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , 03 червня 1992 року, розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 113 500 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після внесення якої ОСОБА_3 , 03 червня 1992 року, підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст.202 КПК.
У разі звільнення з-під варти, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
-з'являтися на виклик до суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд;
-не відлучатися із населеного пункту, за місцем фактичного проживання без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання закордонний паспорт, який надає можливість обвинуваченому виїзду за кордон України;
-заборонити спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1