Справа № 706/505/21
2/706/396/21
14 вересня 2021 року м.Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді Орендарчука М.П. при секретарі Карбівської Я.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Христинівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Христинівська міська рада Уманського району району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування
Встановив:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до відповідача Христинівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла наша бабуся - ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації смертей 06грудня2000 року зроблено відповідний запис за №15, місце реєстрації виконавчий комітет Вербуватськоїсільської ради Христинівського району Черкаської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 20.03.2018 року).
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складається із земельної ділянки, яка належала померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №004224, загальною площею 3,12 га, що знаходиться в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області.
Ще при житті бабуся розпорядилась віддати свою земельну ділянку своїм дітям, а нашим батькам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях. Згідно ч.1. ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Інших осіб, які б претендували на земельну ділянкуне має, а тому ми є єдинимиспадкоємцями відкритої спадщини.
Наші батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 використовували земельну ділянку усе своє життя, законно володіли та користувались нею до смерті.
Таким чином, вони фактично прийняли спадщину, користувалися, отримували кошти за використання земельної ділянки і доглядали за вищевказаним майном.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 02.12.2006, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04.01.2010.
Після смерті своїх батьків ми вступили в управління спадковим майном і заволоділи спадщиною.
Із заявою про прийняття спадщини у передбачений законодавством строк ні батьки, ні ми не зверталися, оскільки вважали достатньою підставою фактичне прийняття спадщини.
За ст. 549 ЦК УРСР 1963р., як рівнозначні в юридичному розумінні розглядалися два способи прийняття спадщини:
фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном;
подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
При цьому під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню й використанню цього майна, підтриманню його в належному стані.
Отже, щодо спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004р., допускається фактичний вступ у володіння нею.
Позивачі у судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримують та просять задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Христинівська міська рада в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачів - ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації смертей 06 грудня 2000 року, зроблено відповідний запис за №15, місце реєстрації виконавчий комітет Вербуватськоїсільської ради Христинівського району Черкаської області (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 20.03.2018 року).
Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтв про народження позивачів.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку загальною площею 3,12 га, що знаходиться в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області, що підтверджується державним актом серії ІІ-ЧР №004224.
Постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Позивачі є онуками спадкодавці, таким чином спадкоємцем першої черги за законом, у відповідності до ст.549 ЦК УРСР вступили в управління майном та фактично прийняли спадщину, але належним чином не оформивши її на своє ім'я.
У відповідності із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
Враховуючи, що ОСОБА_3 за життя не розпорядилася належним їй майном шляхом складання заповіту, спадкуванню здійснюється за законом.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу ( ст. 1258 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, оскільки позивач не прийняв спадщину у встановленому законом порядку - не подав заяву про прийняття спадщини та не надав належних доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на день її смерті, видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на майно немає можливості.
При цьому суд враховує, що інші спадкоємці, які б прийняли спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України шляхом спільного проживання відсутні та спадкова справа не заведена що підтверджується відповідю нотаріуса.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті що ОСОБА_3 є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.
Як встановлено ст. 1218, ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України вся спадщина вважається належною позивачу з часу смерті спадкодавця. При цьому, суд враховує, що відповідач визнав позов в повному обсязі.
На підставі наведеного та ст. 1216-1218, 1222, 1223, 1258, 1261 ЦК України, керуючись ст. 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 спадщини після смерті їх матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №004224, загальною площею 3,12 га, що знаходиться в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області;
Визнати за нами- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителькоюс. Вербувата , Христинівського району Черкаської області, НОМЕР_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителем АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 в порядку спадкування після смерті наших батьківОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 право спільної часткової власності в рівних частках на земельну ділянку, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №004224, загальною площею 3,12 га, що знаходиться в адміністративних межах Вербуватської сільської ради Христинівського району Черкаської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Христинівський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: М.П. Орендарчук