справа № 761/4326/20
провадження № 22-ц/824/9992/2021
17 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року в складі судді Волошина В. О.,
встановив:
07.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на своє утримання до досягнення дитиною віку трьох років.
Посилалася на ті підстави, що 29.07.2017 між нею та відповідачем було укладено шлюб.
Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після народження сина відповідач залишив позивача з дитиною та проживає окремо. Після того, як ОСОБА_2 інколи повертається в сім'ю, останній вчиняє сварки та погрожує забрати дитину. Вона самостійно утримує дитину, перебуваючи у відпустці по догляду за нею. Відповідач матеріальної допомоги не надає, вихованням сина не займається. Останній працює, має дохід, за своїм матеріальним становищем та станом здоров'я має можливість сплачувати аліменти на її утримання та утримання малолітньої дитини.
Зазначила, що вона забезпечує дитину продуктами харчування, одягом, взуттям, постійно здійснює оплату комунальних послуг, займається придбанням товарів для побуту, організовує відвідування дитиною лікарів, проведення профілактичного догляду, здачу дитиною необхідних аналізів, купівлю ліків.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 8 000 грн щомісячно, починаючи з 07.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання матері дитини у розмірі 2 000 грн, починаючи з 07.02.2020 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також просила стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1 779 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи з 07.02.2020 та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання матері малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 000 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи з 07.02.2020 року та до досягнення дитиною трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 в межах суми платежу за один місяць , а саме в розмірі 1 779 грн на дитину та 2 000 грн на утримання матері дитини допущено до негайного виконання.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Старовойтова Д. А. просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року в частині розміру стягнутих аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 8 000 грн щомісячно, починаючи з 07.02.2020 та до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем на стадії апеляційного оскарження, в розмірі 15 000 грн.
Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів на утримання дитини не було взято до уваги надані позивачем докази, які підтверджують організацію нею догляду за дитиною.
Судом встановлено, що відповідач не надає систематично матеріальної допомоги на утримання дитини, яку остання потребує.
При цьому судом не обґрунтовано судове рішення в частині призначення мінімально рекомендованого розміру аліментів на утримання дитини.
Зазначила, що відповідач є здоровою людиною, інших осіб на утриманні не має, працює неофіційно, що ним було підтверджено в судовому засіданні, що не було враховано судом.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 липня 2017 року, є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2020 року ( справа №761/3417/20) шлюб між сторонами розірвано.
Судом також встановлено, що сторони проживають окремо, їх малолітня дитина проживає разом з матір'ю, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. Відповідач не надає систематичної матеріальної допомоги на утримання дитини, яку остання потребує. Враховуючи майновий стан сторін суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у розмірі, визначеному законом на час звернення до суду з даним позовом, а саме 1 779 грн щомісячно, з індексацією стягуємих сум відповідно до закону, починаючи з 07 лютого 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, а також про стягнення аліментів на утримання позивачки в розмірі 2 000 грн щомісячно з відповідною індексацією до досягнення дитиною віку трьох років.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання позивачки сторони не оскаржують, а тому у вказаній частині воно не є предметом апеляційного розгляду.
Апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання малолітньої в розмірі прожиткового мінімуму в сумі 1 779 грн з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 3 цієї Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, які їх заміняють, за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Сімейним кодексом України визначено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150) та конкретизовано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів ( частина друга статті 182 ) ; суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати ( частина третя статті 182).
Статтею 180 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення ( частина перша статті 182 СК України).
Відповідно до ч.1-3 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка не надана належних та достатніх доказів, на підставі яких було б можливо зробити висновок про те, що за своїм матеріальним становищем відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 8 000 грн.
Разом з тим, визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини в сумі 1 779 грн щомісячно, суд першої інстанції не врахував особисті пояснення відповідача в судовому засіданні в тій частині, що він працює неофіційно, його дохід складає приблизно від однієї до п'яти тисяч гривень на місяць. При цьому він купує дитині одяг, іграшки, їжу, за півроку на утримання дитини витратив приблизно 15 000 грн.
З огляду на визнання відповідачем розміру витрат на дитину, який він за своїм матеріальним становищем має можливість сплачувати, з урахуванням його стану здоров'я, наявності на його утриманні позивачки до досягнення дитиною віку трьох років, відсутності доказів того, що відповідач витрачав кошти на придбання нерухомого або рухомого майна, а також враховуючи право дитини на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції та збільшити розмір аліментів на утримання дитини з 1 779 грн до 2 500 грн щомісяця.
Надані позивачем докази на підтвердження її витрат на дитину не можуть бути підставою для задоволення позову в оскаржуваній частині в повному обсязі, оскільки остання не надала докази, що такі витрати були погоджені з відповідачем та останній має можливість їх нести.
В апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Старовойтова Д. А. зазначає, що позивач очікує понести витрати, пов'язані з правничою допомогою адвокатського бюро в розмірі 15 000 грн, які вона просить стягнути з відповідача та користь позивача.
У частині третій статті 137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
У пункті 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17».
До матеріалів справи не було надано доказів понесення витрат та позивачка не зверталася із заявою про надання доказів у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 506,88 грн (40,19%), від сплати якого позивач була звільнена відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року в частині визначення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити, збільшивши їх розмір з 1 779 грн до 2 500 грн. В решті рішення суду у вказаній частині залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 506 грн 88 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк