Єдиний унікальний номер справи: 755/5574/19 Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
Номер провадження: 22-ц/824/1563/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
17 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсвар Т.А.,
розглянув у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в Дніпровський районний суд міста Києва із вказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі), в якому просила стягнути солідарно з відповідачів завдану матеріальну шкоду у розмірі 31 950,00 грн., моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 проживає у квартирі № 25 , а відповідач ОСОБА_3 є власницею квартири № 29 цього ж будинку, розташованих поверхом вище.
Вказувала, що 06 вересня 2018 року належну їй квартиру було затоплено, і згідно акту комісії від 14 вересня 2018 року, залиття її квартири відбулось з квартири АДРЕСА_4 по причині протікання через перемикання в душовій кабіні, та одночасно з квартири № 29 , яка розташована за вище вказаною адресою, у зв'язку з розгерметизацією каналізаційної гребінки, так як у квартирі зроблене самовільне переобладнання, замінено металеву (згідно проекту) гребінку на пластикову. Станом на 14 вересня 2018 року в квартирі АДРЕСА_5 протікання ліквідовано.
За змістом Акту комісії від 04 вересня 2018 року про обстеження квартири № 22 на предмет залиття, вбачається, що на момент обстеження, у квартирі АДРЕСА_1 , на двох стінах у санвузлі кахельна плитка відсутня, яка була пошкоджена залиттям квартири 06 вересня 2018 року.
Актом огляду пошкоджень оздоблення квартири, складеного 15 вересня 2019 року оцінювачем ОСОБА_4 , зафіксовано та перелічено конкретні пошкодження оздоблення квартири.
Згідно звіту № 14/19 від 22 лютого 2019 року складеного оцінювачем, розмір матеріальних збитків, завданих залиттям квартири станом на час складання звіту становить 31 950,00 грн.
Неправомірними діями відповідачів, як вказує позивач, їй також завдано моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Вона є людиною похилого віку, пенсіонером, інвалідом другої групи,що перешкоджає їй вільно пересуватись, дитиною війни та реабілітованою особою, пенсія складає 2 189,16 грн., тому не має змоги самостійно, власними силами провести ремонт, так як коштів ледве вистачає на продукти харчування, оплату комунальних послуг та лікування.
Не зважаючи на встановлену комісією вину відповідачів у залитті квартири, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовляються усунути завдані збитки та сплатити їй компенсацію за заподіяну шкоду, тому вона вимушена користуватись пошкодженою ванною кімнатою, що суттєво вплинуло на її психоемоційний стан і здоров'я, наносить душевні страждання, принижує честь та гідність.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сміленко А.А. оскаржила рішенняДніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просила, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне і необ'єктивне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на які вони посилались в суді першої інстанції невідповідають дійсності, обґрунтування є недоведеними, посилання на не існуючі документи, є неналежними доказами, які не можуть братися до уваги судом.
Крім того зазначила, що судом першої інстанції не надано належної уваги доказам, викладеним в Акті огляду пошкоджень оздоблення квартири, складеного 15 вересня 2019 року оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , який, 22 лютого 2019 року по проханню ОСОБА_1 провів дослідження квартири АДРЕСА_1 з метою встановлення розміру матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок залиття її квартири, не враховано критерій пошкоджень, методику обрахунку та загальну вартість збитків, понесених позивачем, при цьому, значну увагу приділено Висновку № 182 судової будівельної експертизи від 17 травня 2019 року, проведеної Науково-дослідним центром «Будівельна експертиза» за заявами відповідачів, що вважає нерівнозначним розглядом справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечила, вказала, що рішення суду першої інстанції є законним, звертає увагу суду апеляційної інстанції на наявність у справі доказів того, що станом на 06 вересня 2018 року - день залиття квартири позивача - її матері ОСОБА_5 у квартирі № 29 не було так як в цей час вона проживала на дачі, водою ніхто не користувався. Крім того, доказ відсутності мешканців квартири АДРЕСА_5 підтвердив в суді свідок ОСОБА_6 .
Також вказує на те, що доводи позивача про самовільне переобладнання металевої гребінки на пластикову каналізаційну гребінку спростовуються висновком судової будівельно-технічної експертизи від 17 травня 2019 року.
Відповідач ОСОБА_2 та Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із ст. 151 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Положеннями ст. 319 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить.
В ч. 3 ст. 386 ЦК України вказано, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.
За ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Цивільне законодавство в делікатних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності їх вини в завданні шкоди позивачу.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 16 серпня 1996 року.
Сторонами визнано, що ОСОБА_2 є власником квартири № 25 а ОСОБА_3 - власницею квартири № 29 цього ж будинку, розташованих поверхом вище.
ОСОБА_1 , 05 вересня 2018 року звернулась до в.о. начальника ЖЕД-401 Дніпровського району Києва із заявою у якій просила посприяти у виявленні винних у затопленні її квартири. (том 1, а.с.17).
Згідно акту від 14 вересня 2018 року, складеного комісією ЖЕД-401, встановлено, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 спостерігаються сліди залиття на стелі та стінах в санвузлі та в кутку кімнати. Залиття відбулося з вини вище розташованої квартири № 25 по причині протікання через перемикання в душовій кабіні. В квартирі № 25 зроблене самовільне перепланування - встановлена душова кабіна. А також одночасно відбулось залиття квартири № 22 з вини власника квартири № 29 , яка також розташована вище квартири № 22 - розгерметизація каналізаційної гребінки. В квартирі № 29 зроблено самовільне переобладнання - змінено металеву (згідно проекту) гребінку на пластикову. Станом на 14 вересня 2018 року в квартирі № 29 протікання ліквідовано. Скарг від мешканців, що проживають в квартирі № 26 з приводу залиття не надходило. (том 1, а.с.18).
Актом комісії ЖЕД-401 Дніпровського району Києва від 04 лютого 2019 року (акт складено на предмет пошкодження кахельної плитки в санвузлі) встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 на момент обстеження на двох стінах в санвузлі кахельна плитка відсутня. Причину відсутності та період укладення плитки встановити неможливо. (том 1, а.с.19).
Звітом № 14/19 про оцінку збитків від 22 лютого 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_4 за проханням позивача, розмір матеріальних збитків, який завдано ОСОБА_1 в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 станом на момент складання даного звіту становить 31 950,00 грн. (том 1, а.с.20-23).
Згідно квитанцій по сплаті житлово-комунальних послуг, у квартирі № 29 (власник ОСОБА_3 ), яка розташована за вище вказаною адресою, споживання води станом на 01 липня 2018 року, 01 серпня 2018 року та 01 вересня 2018 року було відсутнє.
Відповідачка ОСОБА_3 , 19 вересня 2018 року звернулась до начальника ЖЕД-401 Дніпровського району Києва зі скаргою у якій зазначала, що акт про залиття квартири позивача від 14 вересня 2018 року не відповідає дійсності.
Також, 07 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернулась до начальника ЖЕД-401 Дніпровського району Києва зі скаргою у якій заявляла, що самовільної зміни гребінки у квартирі АДРЕСА_5 не було, оскільки вона була змінена аварійною службою за викликом мешканців будинку.
Висновком № 182 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 17 травня 2019 року Науково-технічним центром «Будівельна експертиза» за заявами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на підставі наданих документів та виконаних натурних досліджень встановлено, що залиття квартири № 22 , яка розташована на першому поверсі не було здійснене з квартир № 25 , АДРЕСА_8 (том 1, а.с.188-192).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами належним чином доведено відсутність їх вини у залитті квартири ОСОБА_1 та відповідно відсутність їх вини у завданні позивачу шкоди в зв'язку із таким залиттям. Суд вказав у рішенні про відсутність підстав для стягнення з відповідачів моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною і залежить від вирішення питання стосовно основної вимоги, яка за висновками суду задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону.
Так, суд першої інстанції дав вірну оцінку доказам, які є в справі у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, зокрема, суд правильно вказав, що наданий позивачем на підтвердження вини відповідачів Акт від 14 вересня 2018 року обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет залиття квартири, у якому зазначено, що залиття відбулось з вини відповідачів, як власників квартир № 25 та АДРЕСА_5 не є достатнім та достовірним доказом їх вини, так як можливість залиття квартири № 22 з квартир № 25 та № 29 спростовується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 182 від 17 травня 2019 року.
Заперечуючи щодо висновку експертизи, виконаної за замовленням відповідачів, позивач відповідного клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи у справі не заявив.
Вірними також є висновки Дніпровського районного суду міста Києва про те, що форма та зміст Акту від 14 вересня 2018 року не відповідають вимогам визначеним у Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, так як Акт складений на четверту добу від останнього звернення позивача. З Акту не вбачається дати коли сталося залиття та з яких інженерних мереж (холодне/гаряче водопостачання), відсутні дані про залучення при складанні відповідного акту відповідачів у справі та дані про дійсний огляд комісією квартир відповідачів та коли такий огляд проводився.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідачами доведена відсутність їх вини у залитті квартири позивача і відповідно заподіяння їй матеріальної і моральної шкоди.
Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги про відсутність доказів проживання відповідача ОСОБА_3 в іншій місцевості на час залиття квартири № 22 , оскільки Дніпровський районний суд міста Києва дослідив квитанції по сплаті житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_5 і встановив, що в період з з 01 липня 2018 року по 01 вересня 2018 року споживання води не було.
Посилання в апеляційній скарзі представника позивача - адвоката Сміленко А.А. на те, що судом першої інстанції не надано належної уваги доказам, викладеним в Акті від 14 вересня 2018 року про обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет залиття, не враховано критерій пошкоджень, методику обрахунку та загальну вартість збитків, понесених позивачем, при цьому, значну увагу приділено висновку № 182 судової будівельно-технічної експертизи від 17 травня 2019 року, проведену Науково-технічним центром «Будівельна експертиза» за заявами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що вважає нерівнозначним розглядом справи не заслуговують на увагу із таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції ретельно дослідив і проаналізував всі докази, надані сторонами спору на підтвердження - заперечення позову. Оцінка судом, наданого позивачем на підтвердження вини відповідачів у заподіянні шкоди Акту від 14 вересня 2018 року є мотивованою і обгрунтованою відповідно до ст. 89 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги на неповне і необ'єктивне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу та не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так як Дніпровський районний суд міста Києва розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, порушень норм процесуального і матеріального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар