справа № 362/3685/20 головуючий у суді І інстанції Марчук О.Л.
провадження № 22-ц/824/8595/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
15 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки майна зі спільної сумісної власності,-
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просила виділити їй у власність в натурі частку майна зі спільної часткової власності 1/8 частину житлового будинку площею 83,2 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме житлову кімнату № 1-5 площею 15,8 кв.м. та житлову кімнату № 1-6 площею 9,7 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності на 1/8 частину житлового будинку за вказаною адресою належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до довідки № 272 від 27 червня 2020 року у будинку зареєстровані позивач та відповідачі. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 володіють житловим будинком на праві спільної часткової власності та кожній з них належить по 1/8 частині будинку. Між позивачем та відповідачами склалися непогані відносини, однак, існує майновий спір щодо порядку користування позивачем власністю. З моменту оформлення права власності на частку ОСОБА_1 просила відповідачів дооформити свою власність, визначити загальну вартість та викупити належну позивачу частку. Однак, добровільної згоди так і не досягнуто. Позивач проживає з трьома дітьми та чоловіком у місті Києві в орендованій квартирі. Теперішній майновий стан потребує фінансового вирішення питання. Підставою звернення до суду є недосягнення добровільної згоди на виділ частки позивача в натурі зі спільної сумісної власності.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачі ігнорують вирішення спору щодо права власності на спільне майно. Позивач виконує свої зобов'язання щодо утримання спільного майна, зареєструвала в установленому законом порядку свою частину в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме та рухоме майно. Позивач зазначила всі обставини та надала всі наявні у неї докази на підтвердження позовних вимог. Технічний паспорт на будинок у ОСОБА_1 відсутній, оскільки за відомою позивачу інформацією він знаходиться у ОСОБА_4 . У заяві позивач зазначала, що планує понести витрати, пов'язані з замовленням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна. Однак, суд проігнорував дослідження даних доказів та не забезпечив їх обґрунтування у судовому рішенні. Позов був розглянутий судом неналежним чином, права позивача на розпорядження майном були проігноровані, а процесуальні права щодо судового захисту були грубо порушені.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками 1/8 частини кожна житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.120).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 27 червня 2020 року у будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.61).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не підтверджено відповідними доказами той факт, що житлові кімнати № 1-5 і № 1-6 складають і відповідають 1/8 частині будинку АДРЕСА_1 , що належать відповідачу. Позов є безпідставним і необґрунтованим.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з вимогами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Звертаючись до суду з позовом про виділ в натурі частки майна зі спільної сумісної власності, позивач вказує на те, що сторони є співвласниками будинку по АДРЕСА_1 та не можуть досягти згоди щодо користування будинком.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.2, 2.4 цієї Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявляючи вимоги про виділ в натурі частки зі спільного майна, ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів того, що такий виділ можливий з технічної точки зору, а також що він буде відповідати державним будівельним та санітарним нормам.
Крім того, зазначаючи відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач не надала суду доказів того, що вказані особи є співвласниками житлового будинку щодо якого виник спір.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для виділу в натурі частки майна зі спільної власності відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 17 вересня 2021 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.