Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 2-13237/11
Номер провадження 22-ц/824/12900/2021
Головуючий у суді першої інстанції І.В. Фролова
Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
15 вересня 2021 року місто Київ
Номер справи 760/1116/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Кравець В.А., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «БТА Банк»
заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю
«Кредитні ініціативи»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року, постановлену у складі судді Фролової І.В. в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, інформацію про дату складення повної ухвали відсутня, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою, у якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-13237/11, виданий 13.06.2013 Шевченківським районним судом міста Києва на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року.
На обґрунтування доводів заяви зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року задоволено позов ПАТ «БТА Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та стягнуто з останнього на користь позивача повну суму заборгованості за кредитним договором №010/04 від 12.10.2006 у розмірі 446304,92 дол.США, що еквівалентно по курсу НБУ - 3568207,84 грн, суму неустойки за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в розмірі 318830,65 грн, судового збору у розмірі 1700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто 3888858,48 грн.
На виконання вищевказаного судового рішення місцевим судом 13.06.2013 видано виконавчий лист, який стягувач пред'явив до примусового виконання.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2014 року замінено сторону у виконавчому провадженні №38557793, а саме стягувача ПАТ «БТА Банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи». У лютому 2020 року на підприємства ТОВ «Дока Фінапроект», ТОВ «Армпромсервіс», ТОВ «Міжнародний фонд соціального захисту та допомоги пенсіонерам «Пансіон», ТОВ «Дока Девелопмент», ТОВ «Дока Девелопмент», ТОВ «Дока Фінанс» надійшли постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лозової А.І. у виконавчому провадженні №51506297 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.02.2020. Згідно вказаних постанов державного виконавця підприємства зобов'язано здійснювати відрахування від заробітку (доходу) у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 4277744,32 на користь стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи».
Проте, як стало відомо заявнику стягувач - ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнив свої вимоги за рахунок іпотечного майна - квартири, у зв'язку із чим, виконавчий лист №2-13237/11 від 13.06.2013 є таким, що не підлягає виконанню. З отриманої заявником інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, стягувач звернув стягнення в позасудовому порядку за іпотечним застереженням на квартиру ОСОБА_2 АДРЕСА_1 за борги останнього згідно кредитного договору №010/04 від 12.10.2006.
Оскільки статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, заявник вважав, що вимоги стягувача за вищевказаним виконавчим листом є недійсними, у зв'язку із чим в силу положень ст.432 ЦПК України виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Дана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виходячи зі змісту положень ст.432 ЦПК України ОСОБА_1 не було надано жодних належних доказів на підтвердження повного виконання зобов'язання за виконавчим листом №2-13237/11 від 13.06.2013, а також відсутності у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку х його припинення добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Відтак, у суду були відсутніми підстави для визнання вказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій посилався на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просив вищевказану ухвалу суду скасувати і ухвали у справі нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд, постановляючи оскаржувану ухвалу суду, скептично поставився до тверджень заявника щодо позасудового порядку звернення стягнення за іпотечним застереженням та не врахував належним чином той факт, що у відповідності до положень ст.36 Закону України «Про іпотеку» після реалізації стягувачем свого права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки зобов'язання ОСОБА_1 є припиненим, оскільки наступні вимоги стягувача є недійсними.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Кредитні ініціативи» проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі та просив суд залишити її без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року без змін, як законну та обґрунтовану. Зазначив, що виконавчий лист, який заявник просив визнати таким, що не підлягає виконанню було видано на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Дійсно, ТОВ «Кредитні ініціативи» в порядку позасудового врегулювання звернуло стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором №010/04 від 12.10.2006, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , та частково задовольнив свої вимоги за даним кредитним договором. В той же час, умовами кредитного договору та договору іпотеки передбачено, що наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання, які не задоволені за рахунок предмета іпотеки є дійсними і після позасудового врегулювання, а тому підстав для застосування положень ст.36 Закону України «Про іпотеку» у цій частині та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд про її задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у ній.
Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Проценко М.М. у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити у її задоволенні, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року залишити без змін, як законну та обґрунтовану, з урахуванням їхніх заперечень, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, здійснено заміну сторони у справі, а саме заінтересовану особу у вирішенні питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ПАТ «БТА Банк» замінено її правонаступником - ТОВ «Кредитні ініціативи».
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, відмовляючи у задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що за результатами розгляду поданої останнім заяви не знайшли свого існування передбачені положеннями ст.432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа №2-13237/11, виданого 13.06.2013 Шевченківським районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню. А саме, заявником не було надано суду жодних належних доказів на підтвердження повного виконання зобов'язання за вказаним виконавчим листом. Суд не вбачав доведеним заявником факт відсутності у нього матеріально-правового обов'язку за вказаним виконавчим листом повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Переглянувши вказану ухвалу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а саме щодо відсутності підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції, та що підтверджується матеріалами справи 12.10.2006 між ОСОБА_1 та ВАТ «Український кредитно-торговий банк», правонаступником якого було ПАТ «БТА Банк», було укладено кредитний договір №010/40, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 425000 дол.США на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умовах, викладених в цьому договору. Кредит надавався на строк до 12.10.2026, та для придбання нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За користування кредитними коштами сторонами було встановлено відсоткову ставку у розмірі 12,5% річних (а.с.6-9, т.1).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 12.10.2006 між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-12, 16, т.1).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року задоволено позов ПАТ «БТА Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та стягнуто з останнього на користь ПАБ «БТА Банк» повну суму заборгованості за кредитним договором №010/04 від 12.10.2006 у розмірі 446304,92 дол.США, що еквівалентно по курсу НБУ - 3568207,84 грн, суму неустойки за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в розмірі 318830,65 грн, судового збору у розмірі 1700 грн та 120 грн збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто 3888858,48 грн.
13.06.2013 Шевченківським районним судом міста Києва на примусове виконання вказаного рішення видано виконавчий лист №2-13237/11.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Григорян О.Г. відкрито виконавче провадження №38557793 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.157-158, т.1).
03.04.2014 року між ПАТ «БТА Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу від 03.04.2014, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №010/04 від 12.10.2006, який був укладений між ПАТ «БТА Банк» та ОСОБА_1 (а.с.175-176, т.1).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим листом №2-13237/11, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 13.06.2013 по цивільній справі №2-13237/11, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БТА Банк» повну суму заборгованості за кредитним договором №010/04 від 12.10.2006 в розмірі 446304,92 дол.США, що еквівалентно по курсу НБУ - 3568207,84 грн та суму неустойки за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в розмірі 318830,65 грн; судового збору 1700 грн та 120 грн збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього 3888858,48 грн, а саме стягувача ПАТ «БТА Банк» замінено його правонаступником ТОВ «Кредитні ініціативи».
Згідно наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №179055777 від 29.08.2019 убачається, що 17.01.2019 право власності на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи», підстава для державної реєстрації права власності: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №20013674 від 04.04.2014, копія договору про передачу прав за іпотечними договорами від 03.04.2014 за №1658, повідомлення про порушення основного зобов'язання від 13.11.2018, договір факторингу від 03.04.2014, кредитний договір №010/04 від 12.10.2006, договір іпотеки (дублікат) від 12.10.2006 (а.с.211-215, т.1).
Постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лозової А.І. від 05.02.2020 у виконавчому провадженні №51506297, відкритому з примусового виконання виконавчого листа №2-13237/11, виданого 13.06.2013 Шевченківським районним судом м.Києва, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу, які останній отримує у ТОВ «Дока Проект», ТОВ «Армпромсервіс», ТОВ «Дока Девелопмент», ТВО «Міжнародний фонд соціального захисту та допомоги пенсіонерам «Пансіон» та ТОВ «Дока Фінанс» (а.с.206-210, т.1).
Так, частиною другою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Проте, обставин, визначених вищевказаною нормою процесуального права, які б давали підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, таких як: помилковість видачі виконавчого листа, добровільність виконання рішення суду боржником чи іншою особою, внаслідок чого обов'язок припинився, припинення обов'язку боржника з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України) у даній справі не встановлено.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяють на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Саме такі роз'яснення надано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №8 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах».
Безумовно, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.
Так, як було зазначено вище, процесуальний закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявні обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, судячи із змісту поданої заяви та апеляційної скарги, заявника пов'язували з тим, що його обов'язок як боржника, повністю відсутній у зв'язку з його припиненням з встановлених законом підстав, а саме - частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку».
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно частин першої та другої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Відповідно до статті 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що передбачені ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» правові наслідки у вигляді недійсності наступних вимог іпотекодержателя до боржника наступають лише у випадку добровільного, тобто позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.
Водночас, у випадку наявності судового рішення про стягнення боргу з боржника, яке набрало чинності до процедури позасудового врегулювання та відсутності доказів про його виконання в повному обсязі або доведеності того, що зобов'язання боржника є припиненим ч.4 ст.36 цього Закону застосована бути не може.
Таке обумовлене тим, що відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Також, пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України встановлено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення у справі є обов'язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Убачається, що у даній справі стягувач у межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» пред'явив виконавчий документ для примусового виконання.
Встановлено, що в виконавчий лист у даній справі, який заявник просив визнати таким, що не підлягає виконанню, був виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Подальші питання щодо здійснення стягнення за даним виконавчим листом вирішуються у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, доказів на підтвердження факту повного виконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили, або доказів того, що його зобов'язання за кредитним договором є припиненими матеріали справи не містять. Станом на день розгляду даної справи у суді першої інстанції, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-13237/11, видного Шевченківським районний судом міста Києва на примусове виконання вказаного судового рішення, не закінчене.
Суд апеляційної інстанції вважає, що не довівши суду факту припинення зобов'язань боржника за кредитним договором, його вимога про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є передчасною.
Доводи апеляційної скарги про те, що новий кредитор ТОВ «Кредитні ініціативи» в позасудовий спосіб звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а тому зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №010/04 від 12.10.2006 припинилися на підставі ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» і будь-які вимоги кредитора є недійсними, не є підставою для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки вони не свідчать беззаперечно про припинення зобов'язань божника за кредитним договором. Так, рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором було ухвалено до звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчий лист було видано та виконавче провадження було відкрито також до звернення стягнення на квартиру, а тому відсутні підстави вважати, вимоги за виконавчим листом є наступними, вони існували до звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, положення частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання в даній справі не можуть бути застосовані, оскільки набуття права власності на предмет іпотеки відбулося після вирішення судом спору про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 3888858,48 грн і не доводить повного виконання судового рішення або припинення обов'язку боржника погасити борг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 2-986/10, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем, Верховний Суд вказав, що оскільки боржниками ухвалене раніше рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі не виконане, то відсутні підстави для визнання виконавчих листів такими, шо не підлягають виконанню.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 334/7136/17, де Верховний Суд вказав, що доводи касаційної скарги про те, що позасудове врегулювання спору завершено, внаслідок чого, відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку», будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, не заслуговують на увагу, оскільки дійсність вимог до боржника підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, а положення ст.36 Закону України «Про іпотеку» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на встановлені обставини.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у даному випадку за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили, до завершення процедури позасудового врегулювання та відсутності доказів про його виконання в повному обсязі або доказів про припинення зобов'язань боржника не можуть бути застосовані положення ст.36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання, та відповідно наявності підстав для визнання у даній справі виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню згідно ч.2 ст.432 ЦПК України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у разі вирішення сторонами спору у позасудовому порядку відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», на яку посилається апелянт, дана обставина є підставою для відмови у задоволенні можливого позову про стягнення кредитної заборгованості. Проте на час вирішення судом спору про стягнення кредитної заборгованості будь-якого позасудового вирішення спору між сторонами не відбулося.
За вказаних обставин розмір майна, переданого стягувачу має враховуватися виконавцем при виконанні рішенні суду, проте ця обставина не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки і повного чи часткового погашення боргу боржник вправі звернутися до виконавця із відповідною заявою щодо повного чи часткового погашення боргу і відповідного зменшення розміру боргу або закриття виконавчого провадження у зв'язку із його повним погашенням або припиненням зобовязань.
З огляду на викладене, суд першої інстанції по суті дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції, ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 20.09.2021.
Судді:
Л.Д. Поливач
В.А. Кравець
О.І. Шкоріна