Справа № 761/46204/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2062/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
14 вересня2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл., громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 20.12.2005 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; 12.08.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; 07.08.2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України остаточно призначено 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням відповідних обов'язків; 16.03.2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 09.10.2018 року по відбуттю строку покарання,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 16 листопада 2018 року близько о 15 год. 00 хв., знаходячись в підземному переході за адресою: м. Київ, площа Майдан Незалежності, звернув свою увагу на ОСОБА_9 , який йшов через підземний перехід та в праву кишеню своєї куртки поклав свій гаманець. Маючи на меті збагатитись за рахунок чужого майна, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на відкрите повторне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 підійшов позаду до потерпілого та скориставшись його неуважністю, простягнув праву руку і таємно викрав з кишені потерпілого ОСОБА_9 чоловічий гаманець коричневого кольору із шкірозамінника, який матеріальної цінності для потерпілого не становить, в якому знаходились банківська картка банку «ПриватБанк», № НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності не становить та грошові кошти в сумі 2500 гривень. В цей час протиправні дії ОСОБА_7 були викриті потерпілим, після чого ОСОБА_7 , діючи відкрито для потерпілого, почав тікати з місця вчинення кримінального правопорушення, не виконуючи вимогу ОСОБА_9 зупинитись та повернути викрадені речі, побіг з викраденим в напрямку станції метро Майдан Незалежності. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, однак в подальшому був затриманий свідками та працівниками поліції.
Не погоджуючись з вироком суду,обвинувачений подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив в якій просив вирок скасувати.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений послався на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що судом першої інстанції не було всебічно досліджено усі докази та взято до уваги лише твердження сторони обвинувачення, які нічим не доведені та необґрунтовані. Також вважає, що його права були порушені як і під час досудового розслідування так і під час судового розгляду.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок скасувати та ухвалити новий виправдувальний вирок.
В обґрунтування своїх вимог захисник послався на те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим. Вважає, що вирок винесений з істотними порушеннями вимог законодавства, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинами кримінального правопорушення, оскільки висновки суду про винуватість ОСОБА_7 не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду. Також вважає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Зазначає, що під час досудового розслідування не були проведені слідчі експерименти з потерпілими та свідками, не вилучались відеозаписи підземного переходу та вестибюлю станції метрополітену «Майдан Незалежності», не робились змиви біологічних нашарувань з гаманця потерпілого. У судовому засіданні потерпілий та свідок не допитувались. Також зазначає, що обвинуваченому під час затримання не було роз'яснено його права, а саме право мати захисника, давати пояснення, давати показання, або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, а також відповідно до вимог ч. 4 ст. 213 КПК України, уповноваженою службовою особою негайно не повідомлено про затримання ОСОБА_7 орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, а таке повідомлення було здійснено лише через 5 годин після затримання. Апелянт звертає увагу на те, що затриманий ОСОБА_7 є неграмотним, знає лише букви алфавіту, але слово чи речення самостійно написати не може. Читати він також не уміє, а протокол затримання у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 в голос зачитаний не був. Також зазначає, що пам'ятка про права та обов'язки ОСОБА_7 не вручалась, в голос не зачитувалась, права та обов'язки затриманого, підозрюваного не роз'яснювались. Захисник також звертає увагу на те, що при затриманні ОСОБА_7 не застосовувались технічні засоби, зокрема відеофіксація. Зазначає, що є підстави для сумнівів щодо участі у затриманні понятих, як незацікавлених осіб. Отже, вважає, що протокол затримання та повідомлення про підозру є недопустимим доказом. Також вважає, що недопустимими доказами є і показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Зазначає, що свідок ОСОБА_14 пояснив, що не бачив як ОСОБА_7 викрадав гаманець та відмовився від свої показів, наданих під час досудового розслідування. Захисник вважає, що докази надані стороною обвинувачення, та які досліджені судом як самі по собі, так і в сукупності з іншими, з точки зору достатності та взаємозв'язку, дають підстави стверджувати, поза розумним сумнівом, не тільки про невинуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому злочину, а і про відсутність кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто вирок має ґрунтуватися на зібраних доказах, повністю та всебічно досліджених та правильно оцінених судом, а висновки про подію кримінального правопорушення, про винуватість або невинуватість обвинуваченого у вчиненні злочину та інші істотні питання, які виникли у кримінальному провадженні, мають з достовірністю випливати з матеріалів провадження.
Згідно ст. 84 КПК України доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними, перевіреними та належно оціненими судом першої інстанції доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 16.11.2018 року та фототаблицями до нього, відповідно до якого вбачається, що оглядом місця події є ділянка місцевості, що знаходиться в підземному переході в сторону метро станції Майдан Незалежності. Дана ділянка розміром 2х2 метри викладена тротуарною плиткою, на даній ділянці знаходиться потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вказав на місце та пояснив, що на даному місці він знайшов свій гаманець, в якому були відсутні грошові кошти в сумі 2500 гривень;
- протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_9 про вчинене кримінальне правопорушення від 16.11.2018 року, відповідно до якого вбачається, що 16.11.2018 року приблизно о 14 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, площа Майдан Незалежності в підземному переході біля входу станції метро «Майдан Незалежності» невідома особа здійснила крадіжку гаманця з грошовими коштами сумі 2500 гривень;
- рапортом дільничого офіцера поліції ОСОБА_11 від 16.11.2018 року, відповідно до якого 16.11.2018 року близько 14 год. 30 хв. в підземному переході на площі Майдан Незалежності в м. Києві у ОСОБА_9 біля входу до станції метро «Майдан Незалежності» було викрадено гаманець з грошима в сумі 2500 гривень. З даного приводу було затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого вказав потерпілий;
- заявою потерпілого ОСОБА_9 про долучення до матеріалів кримінального провадження чоловічого гаманця коричневого кольору з банківською карткою «Приватбанку» № НОМЕР_1 та купюрою 500 гривень в якості речового доказу. ОСОБА_9 зазначено, що вказаний гаманець у нього було відкрито викрадено ОСОБА_15 ;
- постановою про визнання речових доказів від 16.11.2018 року, відповідно до якого вбачається, що чоловічий гаманець коричневого кольору із шкірозамінника, банківська картка банку «Приватбанк», грошові кошти в сумі 500 гривень визнано речовим доказом;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.11.2018 року, відповідно до якого вбачається, що 16.11.2018 року в порядку ст. 208 КПК України за адресою: м. Київ, площа Майдан Незалежності затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;
- повідомленням про підозру від 16.11.2018 року, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_7 того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Окрім того, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину повністю доведена показами потерпілого, свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_11 показав, що він працює дільничим в Шевченківському управлінні поліції. У 2018 році до станції метро «Майдан Незалежності» він прибув разом з іншим співробітником поліції за викликом по лінії «102» за вказівкою чергового у зв'язку з тим, що в підземному переході біля входу до станції метро «Майдан Незалежності» у потерпілого було викрадено гаманець з грошима. Коли вони прибули на місце вчинення злочину, то забрали підозрюваного ОСОБА_7 та відвезли його до Шевченківського райвідділу поліції. Про вчинення вказаного злочину ним було складено рапорт. Зазначив, що саме момент викрадення гаманця у потерпілого він не бачив, проте гаманець потерпілого вилучили біля обвинуваченого ОСОБА_7 .
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_12 показав, що він був запрошений працівниками поліції в якості понятого при затриманні обвинуваченого ОСОБА_7 . Зазначив, що обвинуваченого ОСОБА_7 він добре запам'ятав, а саме його обличчя. Після викрадення ОСОБА_7 гаманця з грошима, останній втікав, після чого викинув гаманець. У зв'язку з викраденням гаманця останнього було затримано в метрополітені десь в центрі міста, а саме біля кас, де і знаходився викрадений гаманець темного кольору. Вказаний гаманець лежав біля ОСОБА_7 на підлозі. Що саме було в гаманці він не пам'ятає. Спочатку ОСОБА_7 казав, що це його гаманець, потім казав, що це не його гаманець. Після затримання ОСОБА_7 , останній нервував та хотів втекти. В подальшому ОСОБА_7 було доставлено до Шевченківського управління поліції.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_13 показав, що у 2018 році він був також запрошений працівниками поліції в якості понятого при затриманні обвинуваченого ОСОБА_7 . Обличчя останнього він запам'ятав. Проте самі обставини затримання останнього він не пам'ятає. Зазначив, що він підписував протокол затримання ОСОБА_7 . Будь-яких порушень зі сторони працівників поліції не було.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_14 показав, що пам'ятає, що у 2018 році в переході на Майдані Незалежності вкрали гаманець. Під час затримання обвинувачений ОСОБА_7 , коли його завели до кімнати поліції в метрополітені, кидався на працівників поліції.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_10 показав, що приблизно у листопаді 2018 року він був черговим у слідчо-оперативній групі Шевченківського управління поліції, до якої також входили слідчий, експерт, водій. Отримавши виклик «102» по оперативній лінії він та інші особи у складі слідчо-оперативної групи, прибули до підземного переходу метрополітену, де було вчинено злочин, а саме на розі. Біля ОСОБА_7 були потерпілий та два свідки, які повідомили, що саме ОСОБА_7 забрав у потерпілого гаманець. Гаманець потерпілого знаходився біля обвинуваченого ОСОБА_7 .
Потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні не допитувались, оскількина підставі ухвал судувстановити місцезнаходження останніх розшуковими заходами оперативних підрозділів правоохоронних органів не вдалося за можливе, що підтверджується рапортами оперуповноважених Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві, Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області та поясненнями осіб, долучених до рапортів, а саме: пояснення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, а тому посилання обвинуваченого та захисника в апеляційних скаргах на те, що судом першої інстанції було надано не вірну оцінку доказам по справі, колегія суддів вважає безпідставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про визнання недопустимими доказами покази свідківОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 то на переконання колегії суддів, вони не заслуговують на увагу, оскільки покази вказаних осіб є послідовними, логічними, містять відомі їм обставини кримінального провадження, будь-яких даних щодо недостовірності їх показань матеріали провадження не містять. При цьому посилання захисника, на те, що свідок ОСОБА_14 пояснив, що не бачив як ОСОБА_7 викрадав гаманець та відмовився від свої показів, наданих під час досудового розслідування, жодним чином не спростовують висновки суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також не свідчать про недостовірність показань.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо визнання протоколу затримання особи (а.с. 118-119, т.1) та повідомлення про підозру з додатками (а.с. 121-126 т. 1) недопустимими доказами, на переконання колегії суддів є не спроможними.
Не вбачає колегія суддів і порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 . Так, з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вбачається, що ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 16.11.2018 року, з моменту затримання ОСОБА_7 було роз'яснено його права, передбачені ч.3 ст. 42 КПК України та повідомлено орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, а саме Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києва про затримання гр. ОСОБА_7 та призначено захисника ОСОБА_30 . Окрім цього, в матеріалах справи міститься протокол роз'яснення права на захист (а.с. 127, т. 1), в якому зазначено, що ОСОБА_7 роз'яснено його право на кваліфіковану правову допомогу, яку він може реалізувати обравши собі захисника або шляхом призначення йому захисника безоплатно за рахунок держави. ОСОБА_7 заявив, що бажає собі захисника шляхом призначення йому захисника безоплатно за рахунок держави. Також, в матеріалах справи міститься постанова про допуск захисника ОСОБА_31 (а.с. 128, т. 1)
Отже, доводи обвинуваченого та його захисника про порушення права ОСОБА_7 на захист під час досудового розслідування, колегія суддів вважає необґрунтованими.
При перевірці матеріалів кримінального провадження, порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасуванню вироку суду не встановлено, а сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення, на переконання колегії суддів повністю спростовують доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника щодо необхідності закриття кримінального провадження, у зв'язку з не встановленням достатніх та належних доказів для доведення вини ОСОБА_7 .
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом обґрунтовано визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та призначено покарання, яке відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв'язку з не встановленням достатніх, належних доказів для доведення винуватості обвинуваченого, як про це ставлять питання в апеляційних скаргах обвинувачений та захисник, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та йогозахисника адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя Суддя Суддя