Справа 359/10346/20 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1936/2021 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
13 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю: прокурора - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9 та в режимі ВКЗ з Київським СІЗО - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міскрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року,
Ухвалою Білоцерківського міскрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 18.04.2021 року включно.
Дане рішення мотивовано тим, що прокурором доведена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ухилення обвинувачених від суду, з огляду на те, що останні оголошувались у розшук, незаконного впливу на свідків, які не допитані судом, підробки будь - яких документів, фальсифікації доказів причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також вчинення перешкод у встановленні об'єктивної істини в даному кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав, що місцевим судом не було надано належної оцінки доказам неправомірності висунутої підозри ОСОБА_9 , а також взагалі не було досліджено матеріалів долучених до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив скасувати оскаржувану ухвалу та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 указав на порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_9 , з огляду на те, що місцевим судом захисника ОСОБА_7 , не було повідомлено про дату та час проведення підготовчого судового засідання та останній не з'явився до суду, внаслідок чого обвинувачений ОСОБА_12 був позбавлений кваліфікованого юридичного захисту. Звернуто увагу апелянтом також і на неотримання стороною захисту та обвинуваченим клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Поряд з цим, захисник зазначив, що твердження місцевого суду про доведеність прокурором наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду є безпідставним, та таким, що спростовується даними наявними в матеріалах кримінального провадження. Не враховано, на думку захисту, місцевим судом також і характеризуючих даних особи обвинуваченого ОСОБА_9 , який має міцні соціальні зв'язки та є працевлаштованим.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 указав, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 є необґрунтованим, а ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 вирішено судом шляхом повторного обрання запобіжного заходу в межах попереднього обраного, до того ж взагалі без перевірки підстав для такого продовження (обрання), чим допущено грубе порушення права ОСОБА_10 на захист. Також, апелянтом звернуто увагу на неврахування місцевим судом стану здоров'я обвинуваченого, який є хворим та потребує лікування, а також наявність у нього міцних соціальних зв'язків, що указує про можливість застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту. Просив скасувати оскаржувану ухвалу та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 указав про помилковість висновків місцевого суду в частині відсутності відомостей про наявні захворювання обвинуваченого ОСОБА_10 , які б перешкодили застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Так, стороною захисту було надано до суду докази на підтвердження наявності у обвинуваченого ОСОБА_10 ряду захворювань, які потребують висококваліфікованої медичної допомоги, яку отримати в умовах Київського СІЗО, є неможливим, що залишилось поза увагою суду при винесені оскаржуваного рішення.
В запереченнях на апеляційні скарги захисників, прокурором указано про те, що місцевим судом було оцінено з належною повнотою наявні ризики, їх стале існування, та обґрунтовано прийнято рішення про необхідність обрання щодо обвинувачених запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, та враховано ту обставину, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених та виконання покладених на них процесуальних обов'язків. Просив апеляційні скарги захисників залишити без задоволення.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинувачених та їх захисників на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення усіх апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників до задоволення не підлягають з огляду на таке.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів справи питання про обрання кожному з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на час застосування до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування даного кримінального провадження та не припинили свого існування на час вирішення питання щодо запобіжного заходу в ході судового провадження. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність подальшого застосування щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у видітримання під вартою належним чином мотивувавши своє рішення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , колегія суддів знаходить їх не обґрунтованими.
Доводи захисника про те, що судове засідання проведено з грубим порушенням права на захист є безпідставними, оскільки з оскаржуваної ухвали вбачається, що питання застосування запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою вирішувалось судом першої інстанції за участі обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_13 мали можливість висловити свої доводи з посиланням на відповідні докази щодо відсутності підстав для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою і вказані доводи були враховані судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині необхідності застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційна скарга захисника не містить.
Посилання захисника на наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 міцних соціальних зв'язків та його працевлаштування, у зв'язку із чим є можливим застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, на думку колегії суддів, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність міцних соціальних зв'язків та працевлаштування обвинуваченого не можуть самі по собі свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які зможуть усунути існуючі ризики.
Також колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 .
Як вище зазначено колегією суддів, питання щодо обгрунтованості обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене лише шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Також колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 під час досудового розслідування та не припинили свого існування на час розгляду вказаного питання судом в ході судового провадження.
Щодо доводів захисника про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, то, на думку колегії суддів, інші запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити ризик переховування його від суду у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом.
Крім того, колегія суддів вважає, що скасованим може бути лише діюче судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Між тим, як вбачається із резолютивної частини ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року строк тримання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під вартою було визначено на 60 днів, тобто до 18.04.2021 року включно. Матеріали справи та пояснення захисників указують на те, що на момент розгляду апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_9 звільнений з-під варти, а щодо обвинуваченого ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в іншому кримінальному провадженні. Ці обставини у поєднанні із положеннями ст.ст. 196, 197, 199 КПК України дають підстави стверджувати те, що строк дії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року закінчився в квітні 2021 року. Те, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 рокуна час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційними скаргами захисників в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є не діючою унеможливлює її скасування. Колегія суддів враховує і те, що положеннями КПК України не передбачено можливості закриття провадження у справі чи залишення апеляційної скарги без розгляду у випадку закінчення дії оскаржуваного рішення. У зв'язку із цим колегія суддів позбавлена можливості ухвалити будь-яке рішення у цій справі окрім як залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 18.04.2021 року включно залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4