справа № 563/140/21
провадження № 1-кс/563/199/21
17 вересня 2021 року м. Корець
Слідчий суддя Корецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 розглянувши клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна,
встановив:
До Корецького районного суду Рівненської області надійшло клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна за матеріалами досудового розслідування, за №42014180000000039 від 05 травня 2014 року.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - на його нерухоме майно а саме: на будинок, у якому він проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , у межах кримінальної справи, порушеної проти ОСОБА_6 , жителя м.Корець, накладено арешт.
Арешт на його майно накладено постановою слідчого СВ «ОЗ» СУ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_7 від 19.09.2011 року.
Даний факт накладення арешту на майно заявеника, порушує його права як громадянина України, оскільки він не може вільно володіти і користуватися належним йому майном, так як арешт будинку не дає змоги розпорядитися ним належним чином, що є прямим порушенням ст.41 Конституції України, якою чітко визначено, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
В судовому засіданні ОСОБА_5 просив клопотання задоволити з підстав наведених у клопотанні.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що арешт накладенно незаконно.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні просив вирішити клопотання на розсуд суду.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна, заслухавши прокурора, слідчого, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до статті 126 КПК 1960 року, чинного на час накладення арешту на спірне майно, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.
Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Спірне майно було вилучено під час дії КПК 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.
Відповідно до пункту дев'ятого розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, на правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК 1960 року. Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).
Згідно зі статтею 174 нині чинного КПК як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.
Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження до набрання чинності цим Кодексом, КПК не передбачає.
Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Крім того, особа, яка подала клопотання до самого клопотання про скасування арешту майна не долучає ухвали слідчого про накладення арешту на майно, що позбавляє можливості слідчого суддю перевірити підстави, з урахуванням існування яких такий арешт майна був накладений.
Керуючись ст.ст. 26, 107, 174 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: