Апеляційне провадження № 22-ц/824/8369/2021
справа № 357/10067/20
9 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року, постановлене суддею Ярмолою О.Я. у цивільній справі за позовом АТ «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про застосування наслідків до нікчемного правочину та визнання договору недійсним,
У жовні 2020 року позивач АТ «Перший Український міжнародний Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про застосування наслідків до нікчемного правочину та визнання договору недійсним, мотивуючи тим, що між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», а на даний час - АТ «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5131394 від 05.12.2006, згідно з яким останній було видано кредит у сумі 57 700 дол. США строком до 05.12.2026 року для придбання чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,0 кв.м. В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру, придбану за кредитні кошти, про що було укладено договір іпотеки № 5131591, посвідчений 05.12.2006 р. державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т.І. за реєстровим №1-709. У зв'язку з посвідченням договору іпотеки, відповідно до ст. 73 Закону України «Про іпотеку», була накладена заборона на відчуження предмета іпотеки, та зареєстровано обтяження вказаної квартири іпотекою. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, згідно з рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.07.2017 р., яким було скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 15.02.2017 року у справі № 357/424/16-ц, із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» була стягнута заборгованість за кредитним договором у сумі 51 879 96 дол. США, 53 248,91 грн., а також судовий збір у сумі 40478,58 грн.
Позивач зазначає, що 27.12.2019 року було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 195251487 від 27.12.2019, та позивач дізнався, що іпотекодавець ОСОБА_1 04.03.2017р. здійснила відчуження квартири на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, а ОСОБА_2 15.03.2017 р. за договором дарування квартири подарувала цю квартиру неповнолітній ОСОБА_4 . Позивач вказує, що договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 04.03.2017 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П., зареєстрований у реєстрі за № 3-612, є нікчемним, оскільки не породжує юридичних наслідків, реєстрація права власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню, а право власності на квартиру ОСОБА_1 та записи про обтяження квартири іпотекою та забороною на відчуження - підлягають поновленню. А тому, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину до нікчемного договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 04.03.2017 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Пантелей В.П., зареєстрованого у реєстрі за № 3-612, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1188344632103) за ОСОБА_2 , та поновити запис про право власності на квартиру за ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.06.2006, посвідченого, державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Кушнір Н.Б., зареєстрованого у реєстрі за номером 2-7688;
поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи: про обтяження іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який виник у Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки, посвідченого 05.12.2006 Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області, за реєстровим № 1-7093 (реєстраційний номер: 4165293); запис про обтяження забороною на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який виник у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки, посвідченого 05.12.2006 Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області, за реєстровим № 1-7093 (реєстраційний номер: 4165273), та визнати недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений 15.03.2017 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П., зареєстрованого у реєстрі за №3-728.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року позов задоволено частково.
Застосовано наслідки недійсного правочину до нікчемного договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідченого 04.03.2017 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П., зареєстрованого в реєстрі за № 3-612.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1188344632103) за ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ).
Визнано недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_2 ), посвідчений 15.03.2017 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П., зареєстрованого в реєстрі за № 3-728.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» судові витрати по справі в сумі 4204 грн. (по 2102 грн. з кожного).
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, 20.04.2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом порушено ст. 12, 81 ЦПК України. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що рішення від 15.02.2017 року на час укладення договору дарування набрало законної сили і станом на відчуження квартири було чинним. Жодних порушень законодавства з боку нотаріуса не було, тому відсутні підстави для визнання рішення нотаріуса про реєстрацію права недійсними. Скасувати у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності не є можливим за відсутністю такої норми в чинному законодавстві. Обраний позивачем спосіб захисту не є належним, оскільки прямо суперечить положенням ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, оскаржуваним рішенням порушуються права неповнолітньої ОСОБА_4 . Звертає увагу, що судом першої інстанції порушено норми щодо строку позовної давності, жодних поважних причин пропуску позовної давності позивачем не надано.
У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції стала повнолітньою, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення , а рішення суду першої інстанції - без змін.
Пантелей В.І. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, причину неявки суду не повідомила.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення чинного законодавства здійснила відчуження іпотечного майна без згоди іпотекодержателя, що потягнуло за собою недійсність договору дарування та всі реєстраційні дії реєстраторів щодо спірної квартири.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», на даний час - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 5131394 від 05.12.2006, згідно з яким останній було видано кредит у сумі 57 700 дол. США строком до 05.12.2026 для придбання чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,0 кв.м., житловою 48,7 кв.м. (т. 1 а.с. 8-11).
У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру, придбану за кредитні кошти, про що був укладений договір іпотеки № 5131591, посвідчений 05.12.2006 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т.І., за реєстровим № 1-7093.
У зв'язку з посвідченням договору іпотеки, відповідно до ст. 73 Закону України «Про іпотеку» була накладена заборона на відчуження предмета іпотеки, зареєстрована 05.12.2006р. у реєстрі нотаріальних дій за № 1-7094 (витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 10313380 від 05.12.2006, реєстраційний № 4165273), та зареєстровано обтяження квартири іпотекою (витяг з Державного реєстру іпотек № 10313644 від 05.12.2006, реєстраційний № 4165293) (т.1 а.с.23-25).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2017 було задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» про визнання кредитного договору недійсним, в задоволені первісного позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено (т.1 а.с.34-37).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.07.2017 р. було скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 15.02.2017 року та стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №5131394 від 05.12.2006 року в сумі 51 879,96 дол. США, 53248,91 грн., судовий збір. (т.1 а.с.38-41).
Постановою Верховного Суду від 30.09.2019 рішення Апеляційного суду Київської області залишено без змін (т.1 а.с.42-47).
Судом встановлено, що 04.03.2017 року ОСОБА_1 здійснила відчуження квартири на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П., зареєстрованого у реєстрі за № 3-612 (т.1 а.с.78-79).
Встановлено, що 15.03.2017 року ОСОБА_2 подарувала квартиру неповнолітній ОСОБА_4 згідно з договором дарування квартири, посвідченим державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П., зареєстрованого у реєстрі за № 3-728 (т.1 а.с. 102-103).
Представник позивача зазначає, що 27.12.2019 року було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 195251487 від 27.12.2019, з якої з'ясувалося, що іпотекодавець ОСОБА_1 здійснила відчуження квартири, яка є предметом іпотеки (т.1 а.с.48.).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Пунктом 1.7.4 Договору іпотеки та згідно ст.ст.9, 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що Іпотекодавець без належним чином оформленої письмової згоди Іпотекодержателя не має права відчужувати предмет іпотеки. Іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки в будь-який спосіб, відмовлятися від права власності на предмет іпотеки .
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що діяв на час вчинення реєстраційної дії, записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.
Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що діяв на час вчинення реєстраційної дії, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.
Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) .
Отже, вирішуючи спір щодо переходу права власності на спірну квартиру до нового власника у період, коли за рішенням суду іпотечний договір було визнано недійсним, але згодом це судове рішення було скасовано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що іпотека повинна бути відновлена з моменту вчинення первинного запису, який було виключено на підставі незаконного рішення суду.
Оскільки відчуження квартири іпотекодавцем відбулося в період дії договору іпотеки , який був чинним, відчуження відбулося в порушення вимог Закону України «Про іпотеку», тому договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є нікчемним.
Нікчемний договір не потребує визнання його недійсним.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Пунктом 1.7.4 Договору іпотеки та згідно ст.ст.9, 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що Іпотекодавець без належним чином оформленої письмової згоди Іпотекодержателя не має права відчужувати предмет іпотеки. Іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки в будь-який спосіб, відмовлятися від права власності на предмет іпотеки .
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є нікчемним, оскільки в порушення умов договору іпотеки та ст. ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку» відповідач ОСОБА_1 без згоди позивача здійснила відчуження предмета іпотеки відповідачу у справі ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 04.03.2017 Приймак А.П. , державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованого у реєстрі за № 3-612.
Оскільки угода, на підставі якої ОСОБА_2 набула право власності на спірну квартиру є нікчемною, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір дарування, який уклала ОСОБА_2 , подарувавши спірну квартиру ОСОБА_4 також є недійсна, оскільки укладена особою, яка не мала права на відчуження спірного майна.
Відповідно до ст.. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав.
Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовано наслідки нікчемності та недійсності правочинів та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про право власності на квартиру АДРЕСА_2 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1188344632103) за ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.. 258 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності, оскільки місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що позивач довідався про порушення свого права , отримавши інформацію з Державного реєстру іпотек 27 грудня 2019 року та звернувся до суду у жовтні 2020 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді: