Справа № 522/17787/21
Провадження № 2-о/522/363/21
17 вересня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря Лахматової С.В.,
заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження, в якій просить суд встановити факт народження дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Севастополь, а також встановити дані про її батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , який народився статі ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Севастополь. Отримати свідоцтво про народження у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановлення вказаного факту, необхідно заявнику для отримання свідоцтва про народження.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення заявника, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметом даного судового розгляду являється вимога особи про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту народження, який породжує для заявника юридичні наслідки - отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка.
Судом установлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , яке видано 27.06.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гагарінського районного управління юстиції у м.Севастополі, 27 червня 2014 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 громадянином Російської Федерації та ОСОБА_1 громадянкою Російської Федерації. Прізвище після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_2 , яке видано 04.09.2018 Відділом ЗАГС Гагарінського району м.Севастополя Управління ЗАГС м.Севастополя 26.07.2018 було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис № 423.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянці України - ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України № НОМЕР_3 .
Відповідно до копії свідоцтва про встановлення батьківства Серія НОМЕР_4 , яке видано 11.02.2021 Відділом ЗАГС Гагарінського району м.Севастополя Управління ЗАГС м.Севастополя, ОСОБА_6 , громадянин Російської Федерації визнаний батьком дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини: ОСОБА_1 громадянка Російської Федерації.
Згідно копії Свідоцтва про народження, що видане Відділом ЗАГС Гагарінського району м.Севастополя Управління ЗАГС м.Севастополя серії НОМЕР_5 від 11.02.2021, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 батьками якого є: батько ОСОБА_6 , громадянин Російської Федерації та мати: ОСОБА_1 громадянка Російської Федерації.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно п. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено норми, які стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, зокрема що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Суд зазначає, ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на підтвердження того, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь Автономної Республіки Крим народила дитину чоловічої статі, оскільки її прізвище в паспорті громадянина України суперечить прізвищу матері у свідоцтві про народження дитини, відповідно до якого матір'ю дитини вказано « ОСОБА_1 », яка є громадянкою Російської Федерації.
Крім того, ОСОБА_1 не було подано до суду документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, встановленого зразка, що підтверджує факт народження дитини, а надано лише незавірену ксерокопію виписки з історії розвитку новонародженого про народження дитини у ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що сам по собі факт перебування заявниці на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і встановлення законом особливого порядку розгляду заяв про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, не є безумовною підставою для встановлення такого факту та не звільняє заявника від надання суду належних доказів на підтвердження своїх вимог.
Окрім того, за приписами ч.3 ст.317 ЦПК України в рішенні про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема мають бути вказані встановлені судом дані про батьків дитини.
При наданні оцінки свідоцтву про народження дитини, як доказу, приймається до уваги, що хоча такий документ не є юридично дійсним, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи.
Разом з тим, відомості про дитину та її батьків, зазначені в заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними в свідоцтві про народження дитини, відомості щодо батьків дитини не співпадають з відомостями, які просить встановити заявниця ОСОБА_1 .
Враховуючи вказані розбіжності, суд позбавлений можливості встановити факт народження дитини та ухвалити рішення у справі про задоволення заяви.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №758/2671/17.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до правового змісту ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, враховуючи, що заявницею на виконання вимог ст. 317 ЦПК України не надано належних доказів, які підтверджують, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь Автономної Республіки Крим народила дитину чоловічої статі, суд вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1, 3, 5, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», статтями 2, 4-5, 76-81, 263-265, 293, 315-317, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.І. Ковтун